Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №357/16024/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/16024/26

3/357/4842/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2026 м. Біла Церква

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого неофіційно помічником комбайнера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: в матеріалах справи немає, паспорт № НОМЕР_1 виданий 14.11.2019, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,

за ч. 1 ст. 173-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участі малолітнього потерпілого ОСОБА_2 та його законного представника ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 977176 від 02.09.2026, 01.09.2026 о 22:00 год по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного спяніння, вчинив дії сексуального домагання до малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме намагався роздягнути його, чим вчинив принизливі дії невербального характеру, що спричинило для малолітнього ОСОБА_2 залякувальну та принизливу ситуацію, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-7 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставлення смс, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Зважаючи на те, що від ОСОБА_1 заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, а також на те, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-7 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Малолітній потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що ввечері, близько 09:00 год, вже було темненько, сутиніло, він пішов до сусіда ОСОБА_4 по напільника, якого його попросив принести старший брат, якому 16 років. На той час його брат разом із своїм другом ремонтували автомобіль. У нього є ще менший брат, якому 5 років. Дома була бабуся, а мама на той час була на роботі. Раніше він вже ходив до сусіда ОСОБА_4 , все було нормально, також вони ходили до сусідки останнього, у якої брали воду. Коли він прийшов до ОСОБА_4 , то пройшов стежкою до його дверей будику, постукав, той вийшов, попросив напілиник, але він сказав, що у нього немає також, тоді він попросив який є. За ОСОБА_4 вийшла його жінка, він її загнав до хати, а йому сказав піти з ним погуляти. Вони вийшли через хвіртку і пішли до сараю. Там ОСОБА_4 його повалив на землю і сказав «зараз покажу як мусора завалюють», закрутив його ліву руку за спину і почав протягувати руки для того, щоб стягнути штани спочатку із себе, а потім з нього, але це йому не вдалося, тому що він викрутився і втік, сказав, що все розповість мамі. Повернувся додому і все розказав братові, який із другом пішли до ОСОБА_4 "розбиратися". Більше такого не повторювалося і ОСОБА_4 він не бачив.

Суддя, заслухавши пояснення малолітнього пояснення, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, а саме: рапорт інспектора САП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Дашкевич Т.О. від 03.09.2026, письмові пояснення ОСОБА_1 від 02.09.2026, письмові пояснення ОСОБА_2 від 02.09.2026, письмові пояснення ОСОБА_5 від 02.09.2026, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-7 КУпАП з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України є нормами прямої дії, а згідно із ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису...

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 254 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідальність за ч. 1 ст. 173-7 КУпАП настає сексуальне домагання, тобто умисне вчинення проти бажання особи образливих, принизливих дій сексуального характеру, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла), у тому числі з використанням електронних комунікацій.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», сексуальне домагання - дії сексуального характеру (що не посягають на статеву свободу чи статеву недоторканість особи), виражені вербально, невербально або фізично (слова, жести, рухи тіла, доторкування, поплескування або інші аналогічні дії), які ображають чи принижують гідність особи та можуть супроводжуватися створенням щодо неї залякувального, ворожого або образливого, принизливого середовища (ситуації).

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність таких обов`язкових елементів (складових) як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного із чотирьох елементів складу адміністративного правопорушення унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення прав, свобод, особистої гідності людини та її статевої недоторканості.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні дій сексуального характеру, які є образливими чи принизливими для потерпілої особи та вчиняються проти її волі (бажання). Дії можуть бути: вербальними - непристойні висловлювання, натяки, коментарі, образливі пропозиції (сказані особисто або через телефоні/голосові повідомлення); невербальними - непристойні жести, міміка, неприродні чи образливі рухи тіла, демонстрація інтимних частин тіла; з використанням електронних комунікацій - надіслання інтимних фото/відео, образливих повідомлень чи домагання через соцмережі та месенджери (Telegram, Viber тощо) проти волі одержувача.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується виключно прямим умислом — особа усвідомлює протиправний характер своїх дій і те, що вони вчиняються всупереч бажанню іншої людини, і бажає їх вчинити.

Суб`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення це психічне ставлення особи до вчиненого діяння, що характеризується виною (у формі умислу або необережності), а також мотивами та метою.

Суб`єктом правопорушення є будь-яка фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Головний критерій домагання — відсутність добровільної та щирої згоди. Якщо спілкування чи дії є взаємними та бажаними для обох сторін, складу правопорушення немає.

За положеннями ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Особа, яка притягується відповідальності, ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях заперечує вчинення ним по відношенню до ОСОБА_2 умисних дій, що у розумінні ст. 173-7 КУпАП вважається сексуальним домаганням. Пояснив, що 01.09.2026 близько 22:00 год він перебував на подвір`ї свого друга ОСОБА_6 , де вони розпивали алкогольні напої, а саме горілку, була також присутня його дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Він помітив ОСОБА_4 і зробив йому зауваження, щоб той не рвав дошки, де вони зберігаються і належать ОСОБА_8 . На його зауваження ОСОБА_4 відповів йому нецензурною лайкою. Він підійшов до нього і сказав, щоб той не ліз до сліпої людини, однак він почав продовжувати використовувати нецензурну лайку. На землю він хлопця не кидав, взяв лише за руку.

Малолітній ОСОБА_9 у своїх письмових поясненнях доданих до протоколу та в судовому засіданні стверджував про те, що ОСОБА_1 повалив його на землю та намагався стягнути штани із себе та з нього. Штанів із себе він не скидав, лише хотів це зробити, він це зрозумів із того, що він потягнувся рукою до них. Але після цього він відразу протягнув руку до його штанів та хотів їх зняти, але цього не зробив тому, що він вирвався. При цьому ОСОБА_1 нічого не говорив.

Водночас, до матеріалів справи додано пояснення ОСОБА_5 від 02.09.2026, відповідно до яких вона на даний час перебуває за адресою: АДРЕСА_3 , де має дачну ділянку. ОСОБА_3 знає тривалий час, вона має трьох синів, один з яких ОСОБА_4 , 12 років. Його вона може охарактеризувати як такого, що може сказати неправду задля своєї вигоди. Дитина належить сама собі, так як мати працює на нічних змінах, дитина перебуває без нагляду, шкоду відвідує рідко, вживає нецензурну лексику.

Оцінюючи показання малолітнього потерпілого в сукупності з дослідженими судом доказами, зокрема: з поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,який заперечує факт вчинення сексуального насильства та з поясненнями свідка ОСОБА_5 , яка негативно характеризує особу малолітнього потерпілого як такого, що схильний говорити неправду задля своєї вигоди, суд зазначає, що останні виникають обгрунтовані сумніви у їх достовірності. Із вказаних обставин пояснення малодітнього потерпілого суд розцінює критично та до уваги не приймає.

Отже, досліджені докази у справі не підтверджують умисний характер дій ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 у досліджуваній у справі ситуації, направлених на сексуальне домагання.

У справі не встановлено, що ОСОБА_1 власне сприймав свої дії як дії саме сексуального характеру, усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав від своїх дій шкідливі наслідки, бажав їх чи свідомо допускав настання цих наслідків.

З огляду на викладене, суд не вбачає в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які полягають у зауваженнях та взятті за руку з метою припинення протиправних дій малолітнім ОСОБА_2 , не містять ознак сексуального домагання, що спричинило залякування та принизливу ситуацію.

Будь-яких інших доказів, показання свідків, відеозаписи самої події, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 дій сексуального домагання невербального характеру стосовно ОСОБА_2 , матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

Сам факт словесних зауважень та взяття за руку без доведених наслідків у вигляді дій, які ображають чи принижують гідність особи та можуть супроводжуватися створенням щодо неї залякувального, ворожого або образливого, принизливого середовища (ситуації), не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-7 КУпАП.

Звідси, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-7 КУпАП, а саме його об`єктивна сторона.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-7 КУпАП необхідно закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 221, п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284КУпАП та відповідно до ч. 1 ст. 173-7 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-7 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Тетяна КЛЕПА