Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №357/14324/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14324/26

Провадження № 2/357/8904/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

17.08.2026 представник позивача, адвокат Усенко Михайло Ігорович, звернувся до суду з вказаним позовом, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 26.04.2024 року між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» був укладений кредитний договір № 78249365, згідно з умовами якого відповідач отримав 4800,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну їй суму, але Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

Сума заборгованості відповідача становить 29870,40 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 4800,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 25070,40 грн.; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить – 0,00 грн.; прострочена заборгованість за штрафами становить – 0,00 грн.

Отже, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 78249365 від 26.04.2024 року, в сумі: 29870,40 грн. та стягнути судові витрати: суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та 8000.00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС».

Відповідач подав відзив по справі, вважає подану позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Зокрема, відповідач зазначив, що 22.11.2023 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023 року. Даним Законом, серед іншого були внесені зміни в Закон України "Про споживче кредитування". Так, статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено частиною 5 такого змісту: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%".

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 р. №3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023 року, а Договір позики було укладено 26.04.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, то проценти у відповідності до чинного законодавства повинні бути нараховані у розмірі, що не перевищує 1% в день.

Водночас, Позивач не привів умови Договору позики до відповідності Закону України "Про споживче кредитування" в частині нарахування процентів та нараховував їх за денною процентною ставкою 1,50% в день, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства.

Разом з тим, ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що: "Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним". Таким чином, вважає, що умови Договору позики, які враховують стандартну денну процентну ставку з перевищенням 1% в день є нікчемними.

Звертає увагу на те, що нормою Закону України "Про споживче кредитування" встановлюється максимальна процентна ставка у розмірі 1%, але вважає, що в даному випадку її застосувати неможливо, оскільки в силу нікчемності вищезазначених пунктів про нарахування процентів проценти в Договорі позики є неузгодженими.

Зазначає, що між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір від 26.04.2024 року № 78249365, то нарахування відсотків за таким договором, не відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно, якщо б Позивач привів умови Договору позики до відповідності Закону України "Про споживче кредитування" в частині нарахування процентів та нараховував би їх за денною процентною ставкою 1% в день, то сума нарахованих відсотків становила 17150,4 гривень: (4800*0,91%*30=1310,4 гривень - проценти за пільговою ставкою 0,91% в день) + (4800*1%*330=15840 - проценти за ставкою 1% в день).

Крім того просив зменшити витрат Позивача на правничу допомогу, оскільки сума є неспівмірною зі складністю справи.

Процесуальні дії та рішення у справі.

24.08.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Також, було задоволено клопотання позивача та витребувано в Монобанк, емітент АТ "Універсал Банк" інформацію про банківську картку.

02.09.2026 АТ «Універсал Банк» направив суду витребувану інформацію.

11.09.2026 відповідач подав клопотання про поновлення та продовження процесуальних строків. Відзив на позов.

В судове засідання представник позивача та відповідач не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача в позовній заяві просив проводити розгляд справи за своєї відсутності.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Фактичні обставини справи.

Встановлено, що 26.04.2024 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» був укладений кредитний договір № 78249365, згідно з умовами якого сума кредиту становить 4 800,00 грн, строк кредитування 360 днів, пільгова процентна ставка за користування кредитом становить 0,91 відсотків за один день користування кредитом, стандартна процентна ставка становить 1,5% за один день користування кредитом (пп. 1.2, 1.3, 2.2.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника.

Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит, але Відповідач порушив умови Кредитного договору.

Зі змісту позовної заяви слідує, що сума заборгованості Відповідача становить 29870,40 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 4800,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 25070,40 грн.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ «Універсал Банк» надав інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), Банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 .

26.04.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 4800 грн.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.

Отже, із змісту наведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).

Таким чином, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (статті 526, 530 ЦК України). За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в загальному розмірі 4800,00 грн, шляхом перерахування коштів на платіжну карту останнього.

Відповідачем ОСОБА_1 доказів виконання обов`язку по сплаті заборгованості за кредитним договором суду не надано, як і не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, поданого позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки в установлений договором строк відповідач ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит № 78249365 від 26.04.2024 року за кредитом у розмірі 4800,0 грн підлягає до задоволення.

Водночас щодо розміру нарахованих відсотків за користування кредитом суд, враховуючи позицію Верховного Суду від 20 вересня 2023 року по справі № 462/5025/20 (провадження № 61-11608св22) та від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19, щодо права суду самостійно провести розрахунок боргу, зазначає таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів -1,5%.

При цьому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Таким чином максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України № 3498-IX: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (до 19.08.2024 включно); починаючи з 241 дня 1% (з 20.08.2024).

В даному випадку, слід звернути увагу, що договір про споживчий кредит № 78249365 від 26.04.2024 укладено після набрання Законом України № 3498-IX чинності.

Із наданої відомості про отримання грошових коштів вбачається, що 26.04.2024 по 26.05.2024 відсотки нараховувалися на суму 4800,00 грн за ставкою 0,91%, що сукупно становить 43,68 грн (по 43,68 грн за 30 днів); з 27.05.2024 по 21.04.2025 (за 330 днів) - за ставкою 1,5 %.

Водночас максимальний розмір денної процентної ставки відповідно до Закону України № 3498-IX не повинен перевищувати 1%.

Тому за проведеним судом власним розрахунком, заборгованість по процентам за кредитним договором № 78249365 від 26.04.2024 становить 17150,40 грн. із розрахунку (4800 х 0,91% х 30 днів)+(4800 х 1% х 330 днів).

Враховуючи наведене, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 78249365 від 26.04.2024 у розмірі 21950,40 грн., з яких: 4800 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 17150,40 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Позивач ставить вимогу про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, що заявлені позивачем в розмірі 8 000 грн., суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано копію договору №0207 про надання правової (правничої) допомоги від 02.07.2025 укладений між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І.; копію акту № 3375 наданих послуг від 17.07.2026 року; копію детального опису наданих послуг до акту № 3375 від 17.07.2026 року за Договором №0207 про надання правової (правничої) допомоги від 02.07.2025.

Відповідач в поданому відзиві просив зменшити суму витрат на правову допомогу, вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеною, необґрунтованою та непропорційною ані ціні позову, ані складності справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 01 серпня 2019 року по справі № 915/237/18 дійшов висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості й верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, завищений щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, і не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію даної справи, яка є малозначною, та існує багато судової практики в даній категорії спору, а також, враховуючи, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати (судовий збір 2662,40 грн. + витрати на правничу допомогу 3000 грн), що пропорційно до розміру задоволених вимог (73,48 %) становить 4160,73 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 78249365 від 26.04.2024 року в розмірі 21950 грн.40 коп. ( двадцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят гривень 40 копійок ), судові витрати по справі зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. ( дві тисячі шістсот шістдесят дві гривнi 40 копійок) та витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок ).

В решті вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС», ЄДРПОУ 43561909, адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018.

IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335).

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

З урахуванням норми ч. 5 ст. 268 ЦПК України, повний текст рішення складено та підписано 07.10.2026 року.

СуддяО. Я. Ярмола