Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №293/275/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/275/26

Провадження № 2/293/409/2026

08 жовтня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів справу за позовом ОСОБА_1

до 1. Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

про встановлення факту, що має юридичне значення

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі:

26.02.2026 адвокат Томашевська О.А., як представник ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, за змістом якої просить:

встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із спадкодавцем - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку із кадастровим номером 1825681200:01:000:0146 площею 3,4078 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області;

визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку із кадастровим номером 1825681200:01:000:0165 площею 0,3654 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Ухвалою від 03.03.2026, суд позовну залишив без руху та надав позивачу 7-денний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали.

12.03.2026 на виконання вимог ухвали суду від 03.03.2026 від представника позивача надійшла позовна заява в новій редакції відповідно до прохальної частини якої позивачка просить:

- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із спадкодавцем - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на земельні ділянки:

- із кадастровим номером 1825681200:01:000:0146 площею 3,4078 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області;

- із кадастровим номером 1825681200:01:000:0165 площею 0,3654 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Ухвалою від 16.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання суд призначив на 15.04.2026.

Пунктом 9 ухвали від 16.03.2026 суд, в порядку ст. 84 ЦПК України, витребував у державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщука А.І. копії матеріалів спадкової справи №378/2024, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

31.03.2026 на виконання вимог ухвали суду від 16.03.2026, на адресу суду надійшла копія спадкової справи № 378/2024 відносно майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 15.04.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 15.04.2026 суд відклав підготовче судове засідання на 11.05.2026.

11.05.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про залучення співвідповідачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та за заява про зміну предмету позову, за змістом якої просить суд, встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із спадкодавцем - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 11.05.2026 суд залучив до участі у справі співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також прийняв до розгляду заяву позивача від 11.05.2026 про зміну предмету позову. Підготовче засідання призначено на 17 червня 2026 року об 10:30 год.

Ухвалою від 17.06.2026 суд підготовче провадження закрив та призначив розгляд справи по суті на 03 серпня 2026 року об 11:00 год.

У судовому засіданні від 03.08.2026 суд постановив ухвалу, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового про відкладення розгляду справи на 26.08.2026.

26.08.2026 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Лось Л.В. в нарадчій кімнаті по справі № 293/297/26.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Житомирі померла мати позивачки - ОСОБА_4 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачка доводить, що фактично її мати - ОСОБА_4 на день смерті та за шість місяців до дня смерті проживала з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

За відомостями позивачки після смерті матері відкрилась спадщина, до складу якої, увійшли земельні ділянки за кадастровими номерами 1825681200:03:000:0103 та 1825681200:01:000:0038.

Позивачка вказує, що мати на випадок своєї смерті склала заповіт, відповідно до якого розпорядилась своїм майном на користь: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є її сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивачка пояснює, що в ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла. За життя ОСОБА_6 та ОСОБА_8 спадщину не прийняли.

Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не звертались.

Відтак позивачка - ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею щодо майна померлої матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачці постановою державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Поліщука А.І. №1763/02-31 від 01.08.2024 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки з кадастровими номерами 1825681200:03:000:0103, 1825681200:03:000:0038 після смерті матері, ОСОБА_4 , у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Позивачка доводить, що відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус вказав, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Також нотаріус вказав, що із матеріалів спадкової справи вбачається, що заявниця ( ОСОБА_1 ) на день смерті спадкодавця не була зареєстрована ним за однією адресою.

Позивачка вказує, що встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_4 на час смерті та відкриття спадщини, свідчитиме про те, що позивачка є такою, що прийняла спадщину згідно приписів ч.3 ст. 1268 ЦК України.

Встановлення факту постійного проживання позивачці із спадкодавцем потрібно для оформлення спадкових прав після смерті матері.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов у повному обсязі з підстав викладених у ньому та просила його задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.

ОСОБА_2 17.06.2026 на адресу суду направив заяву про визнання позову ( а.с. 85).

Враховуючи, що явка відповідачів судом не визнавалась обов`язковою, відповідачі належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю відповідачів, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

У судовому засіданні від 29.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Житомир померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , що видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції від 07.04.2006 (а.с.44).

За відомостями позивача, після смерті її матері відкрилась спадщина, до складу якої увійшли земельні ділянки за кадастровими номерами кадастровими номерами 1825681200:03:000:0103 та 1825681200:01:000:0038.

Наявність родинних відносин між позивачкою та її матір`ю - ОСОБА_4 підтверджується: свідоцтвом про народження позивачки № НОМЕР_2 , що видане Вільською сільською Радою Черняхівського району Житомирської області 25.09.1956, де матір`ю значиться ОСОБА_4 ( а.с. 42); копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 01.06.1985, що видане Вільською сільською радою Черняхівського району Житомирської області, за яким 01.06.1985 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 уклали шлюб за актовим записом №10, прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_10 » (а.с.42 зворотна сторона); копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , згідно якого ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ( а.с. 43); копією повторного свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 15.11.2005, між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції від 19.10.2005, прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_13 » (а.с. 43 зворотна сторона).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області №188 від 04.05.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті була зареєстрована та в АДРЕСА_2 ( а.с. 55).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області №350 від 05.09.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Крім ОСОБА_4 протягом шести місяців до дня її смерті, на день її смерті та на протязі шести місяців після її смерті в даному житловому будинку було зареєстровано – 0 (нуль) осіб ( а.с. 54 зворотна сторона)

Відповідно до акта від 25.11.2025 No440, складеного комісією працівників ТОВ «КК «Ком-Енерго-Житомир» у складі: завідувача юридичного сектору Журавський А.В., майстер ОСОБА_14 , інженер ОСОБА_15 , інженер ОСОБА_16 , за участю сусідів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 на день смерті гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала за вищевказаною адресою без реєстрації. На момент її смерті разом із нею та протягом 6 місяців після її смерті проживала її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначено також, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 постійно спільно проживали за вищевказаною адресою та вели господарство (а.с.53 зворотна сторона).

Відповідно до довідки № 440/1 від 12.11.2025 ТОВ «КК «Ком-Енерго-Житомир» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті разом з нею та протягом 6 місяців після її смерті проживала донька ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 вказано, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , та вели господарство ( а.с. 54).

Відповідно до свідоцтва про смерть від 07.04.2006 серії НОМЕР_6 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, вбачається, що ОСОБА_4 померла у місті Житомир ( а.с. 44).

Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_7 , що виданий Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області від 17.01.2000 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 40 зворотна сторона - 41)

Відповідно до копії заповіту ОСОБА_4 12.09.1992 на випадок своєї смерті усе своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б не складалось і взагалі все, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 (а.с. 52).

Постановою державного нотаріуса Житомирської державної нотаріальної контори Поліщука А.І. №1763/02-31 від 01.08.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки з кадастровими номерами 1825681200:03:000:0103, 1825681200:03:000:0038 після смерті матері, ОСОБА_4 , у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус вказав, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Також нотаріус вказав, що із матеріалів спадкової справи вбачається, що заявниця ( ОСОБА_1 ) на день смерті спадкодавця не була зареєстрована ним за однією адресою ( а.с. 44 зворотна сторона – 45).

Відповідно до довідки № 82/02-14 від 13.01.2026 виданої завідуючим Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Поліщук А.І., повідомляється, що згідно спадкової справи № 378/2024, заяву на видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 подала її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з пропущеним строком для прийняття спадщини. Інші спадкоємці не звертались ( а.с. 46).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 21.01.2013 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 47).

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_17 зазначила, що дійсно ОСОБА_1 із своєю матір`ю ОСОБА_4 на протязі 5-6 років та на час відкриття спадщини та проживали разом за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 доглядала свою матір, вони вели спільний побут, ОСОБА_1 займалася організацією та похованням своєї матері.

Допитана як свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні вказала, що з позивачкою проживають по сусідству та дійсно ОСОБА_4 на час відкриття спадщини та на протязі 6 років проживали разом за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 доглядала свою матір, вони вели спільний побут, ОСОБА_1 займалася організацією та похованням своєї матері.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх пояснення об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Для захисту своїх спадкових прав позивач звернулась до суду з позовом про встановлення факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із спадкоємцем - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 позов визнав, відповідачі - ОСОБА_2 та Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області позов фактично не заперечили.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності з ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Метою звернення позивача до суду є встановлення факту її проживання, як спадкоємиці, із спадкодавцем на час відкриття спадщини, для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У статті 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частин 2,3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина 3 статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 3 статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ч. 1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховного суд від 12 квітня 2022 року у справі № 175/2730/20 (провадження № 61-19265св21).

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Враховуючи викладене, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори в межах 6-місячного строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК). Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини, (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

У відповідності до п.п. 3.21, 3.22. глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Згідно з п.п. 4.10. п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. У такому випадку вказані обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 міститься правовий висновок, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Факт постійного проживання позивача разом із спадкодавцем по день смерті останнього підтверджує наявність у позивача можливостей для вирішення його спадкових прав. Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).

Предметом розгляду даної справи є встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із спадкодавцем - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено що відсутність реєстрації позивача із спадкодавцем за однією адресою позбавлена можливості підтвердити позивачем факт прийняття спадщини згідно приписів ч.3 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно, встановлення юридичного факту – факту постійного проживання із спадкодавцем має юридичне значення для реалізації позивачем свого права на спадкування після смерті матері ОСОБА_4 .

У позасудовому порядку встановити вказаний факт позивачка позбавлена можливості.

Позивач надала суду усі наявні у неї документи на підтвердження простійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Досліджені в судовому засіданні письмові докази та покази свідків в своїй сукупності доводять факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із спадкоємцем - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

У ході розгляду даної справи зібрані у справі докази є належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із спадкодавцем - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи встановлені судом обставини, зважаючи на неможливість оформлення заявником спадщини без встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частинами 1-3 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зважаючи на викладені вище обставини суд дійшов висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідачів, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 264, 265, 315 ЦПК України, ст.1261, 1264, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із спадкодавцем - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 )

Відповідач 1 : Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області (місцезнаходження: вул. Леоніда Ступницького, 68, с. Оліївка, Житомирського району, Житомирської області, 12402, ЄДРПОУ 04348409)

Відповідач 2 : ОСОБА_2 ( адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_10 )

Відповідач 3 : ОСОБА_3 ( адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_11 )

Повне рішення проголошено: 08.10.2026 об 15:30 год.

СуддяЛюдмила ЛОСЬ