Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №300/3492/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/3492/26 пров. № А/857/39130/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року (головуючий суддя Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/3492/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, у якому просить суд:

визнати незаконним та скасувати рішення Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги у формі листа від 19.05.2026 за №017/04.3.5-5/2474 про повернення його заяви.

зобов`язати відповідача прийняти до розгляду заяву позивача від 14.05.2026 про надання безоплатної вторинної правової допомоги як таку, що відповідає встановленим вимогам.

стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 35 000 євро.

проводити судовий розгляд справи у закритому судовому засіданні з метою охорони лікарської таємниці та чутливих обставин життя і побуту позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог законодавства, зокрема статті 6 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», неналежно розглянув його заяву від 14.05.2026 про надання безоплатної вторинної правової допомоги та листом від 19.05.2026 за № 017/04.3.5-5/2474 безпідставно повернув її для усунення недоліків. Позивач вказує, що відповідач допустив порушення вимог Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки не повідомив його про час і дату розгляду заяви, не роз`яснив прав та не забезпечив правом надати пояснення. Крім того, позивач стверджує, що такими протиправними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 35 000 євро.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 у даній справі, окрім іншого було звільнено позивача від сплати судового збору та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі № 300/3492/26 у задоволенні позову було відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що позивачем до заяви про надання безоплатної вторинної правничої допомоги не було долучено обов`язкових копій документів, що ідентифікують його особу (зокрема, паспорта громадянина України), як того вимагає абзац 4 частини 1 статті 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Крім того, надане позивачем тимчасове посвідчення внутрішньо переміщеної особи не є самостійним документом, що ідентифікує особу, оскільки дійсне виключно за умови пред`явлення паспорта. З огляду на це, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо повернення заяви для доопрацювання є правомірними. Окрім того, суд вказав, що спірні правовідносини врегульовані спеціальним законодавством про безоплатну правову допомогу, а лист відповідача про повернення заяви не є адміністративним актом, у зв`язку з чим норми Закону України «Про адміністративну процедуру» застосуванню не підлягають.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, а також позивач у вказаній апеляційній скарзі виклав заперечення на пункт 3 ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026.

У апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у розгляді справи за правилами загального позовного провадження та розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, проігнорувавши заявлену вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 35 000 євро, яка, за твердженням апелянта, імперативно вимагала розгляду справи за правилами загального позовного провадження відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України. Також скаржник зазначає, що суд помилково не застосував норми Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки вважає лист відповідача адміністративним актом. Крім того, позивач наголошує, що він фізично пред`являв паспорт громадянина України для огляду працівнику центру, а вимога надати його копію є незаконною та порушує законодавство про захист персональних даних, оскільки наданих копій РНОКПП та тимчасового посвідчення ВПО було достатньо для ідентифікації. Додатково апелянт стверджує, що суд першої інстанції не надав оцінки всім його доводам та діяв упереджено.

На вказану апеляційну скаргу відповідач подав відзив у якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідач вказує, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є похідною, тому розгляд справи у спрощеному провадженні не є порушенням норм процесуального права. По суті спору відповідач наголошує, що позивач не надав копії документа, що посвідчує особу (паспорта громадянина України), як того імперативно вимагає ст. 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» та ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр...». Крім того, у поданій заяві позивач не конкретизував найменування органів досудового розслідування щодо п`яти вказаних ним кримінальних проваджень, що унеможливлювало визначення обсягу повноважень адвоката. Одночасно позивачем не доведено належними доказами факту завдання йому моральної шкоди.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження та з огляду на відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів, керуючись п.п. 1,3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 14.05.2026 звернувся до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги (здійснення представництва інтересів та складення документів процесуального характеру). У заяві позивач просив надати правову допомогу з питання стягнення моральної шкоди за надмірне (поза межами розумних строків) досудове слідство у п`яти кримінальних провадженнях (№ 12023091010001199, № 12023091010002377, №12023091010002045, №120239100002143, №12025091010001368), в яких він має статус потерпілого. До вказаної заяви позивачем було долучено копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тимчасового посвідчення про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та картки платника податків (РНОКПП) (а.с. 12-14).

Листом від 19.05.2026 за № 017/04.3.5-5/2474 відповідач повернув вказану заяву позивача для усунення недоліків з підстав неподання належним чином завірених копій документів, що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги (а.с. 10, 11). Крім того, підставою для повернення слугувало й те, що у заяві було недостатньо конкретизовано суть питання, а саме - не зазначено назву органу, дії або бездіяльність якого є предметом звернення, що унеможливлювало встановлення кількості правових питань та конкретного обсягу повноважень адвоката для надання правової допомоги. Одночасно у листі відповідач роз`яснив позивачу право на повторне звернення після усунення вказаних недоліків.

Вважаючи, що відповідач протиправно повернув його заяву та незаконно відмовив у доступі до безоплатної правової допомоги, позивач звернувся з даним позовом до суду.»

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Закон України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02.06.2011 №3460-VI (далі - Закон №3460-VI) визначає зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, суб`єктів, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги.

Частиною 1 статті 2 Закону №3460-VI встановлено, що цей Закон регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правничої допомоги суб`єктам права на безоплатну первинну правничу допомогу та суб`єктам права на безоплатну вторинну правничу допомогу, що встановлені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону №3460-VI безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру (ч.2 ст.13 Закону №3460-VI).

За приписами пункту 14 частини 1 статті 14 Закону №3460-VI право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають внутрішньо переміщені особи - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є центри з надання безоплатної правничої допомоги та адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.

Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону (частина 4 статті 16 Закону №3460-VI).

Частиною 1 статті 17 Закону №3460-VI встановлено, що центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, серед іншого, приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги; забезпечує складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу; забезпечує здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

Стаття 18 Закону №3460-VI визначає порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, згідно з частиною 1 якої звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, або їх представниками до центру з надання безоплатної правничої допомоги в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу.

У зверненні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання особи, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, поштова адреса, номери засобів зв`язку, викладається суть питання, для вирішення якого особа звертається за безоплатною вторинною правничою допомогою, та зазначається її належність до категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу.

Письмове звернення підписується такою особою або її представником та подається до центру з надання безоплатної правничої допомоги особисто або надсилається поштою.

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги подаються документи (копії документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону.

Центр з надання безоплатної правничої допомоги має право отримувати інформацію про підтвердження належності особи до суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу з відповідних державних реєстрів.

За приписами частини 2 статті 18 Закону №3460-VI звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оформлене без дотримання вимог, визначених цією статтею, повертається заявникові з відповідними роз`ясненнями протягом трьох робочих днів з дня його надходження для усунення недоліків. Після усунення недоліків звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги може бути подано повторно. У такому разі забороняється відмовляти у прийнятті звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з підстав, про які не було зазначено раніше.

З метою забезпечення належного, своєчасного та якісного надання в повному обсязі безоплатної правничої допомоги працівниками міжрегіональних центрів з надання безоплатної правничої допомоги суб`єктам права на таку допомогу, наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 11.10.2024 №102, затверджено Порядок організації та надання безоплатної правничої допомоги міжрегіональними центрами з надання безоплатної правничої допомоги (далі - Порядок №102) (чинний на момент вирішення спірних правовідносин).

Цей Порядок, зокрема, визначає механізм організації та надання міжрегіональними центрами з надання безоплатної правничої допомоги (далі - центри) безоплатної первинної правничої допомоги (далі - БППД), а також безоплатної вторинної правничої допомоги (далі - БВПД) суб`єктам права на БВПД, передбаченим пунктами 1, 2, 9 - 29 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Відповідно до пункту 6 розділу IV Порядку №102 заява про надання БВПД складається клієнтом або його представником відповідно до вимог статті 18 Закону із зазначенням виду послуги БВПД та суті правового питання.

Суть правового питання має містити лаконічний опис ситуації, що склалася у клієнта; відомості, які містять назву відповідного органу, установи, організації, дії (бездіяльність) якої є предметом звернення за БВПД; реквізити, номери справ/проваджень, процесуальний статус клієнта у справі/провадженні, назви статей Кримінального кодексу України (якщо звернення клієнта стосується його участі у кримінальному провадженні) та інші відомості, необхідні для організації та надання клієнту БВПД.

Якщо клієнт/представник клієнта не може скласти заяву про надання БВПД самостійно, працівник центру допомагає йому у складанні такої заяви. Форма заяви наведена у додатку 4 до цього Порядку. Заява про надання БВПД може містити лише одне правове питання, що потребує вирішення та один із видів правничих послуг.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в контексті наведених норм права, колегія суддів виходить з наступного.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права під час відкриття провадження та розгляду даної справи, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просив суд здійснювати розгляд справи без його виклику (у письмовому провадженні). Водночас, згідно з нормами КАС України, письмове провадження (як форма проведення засідання без виклику сторін) не є тотожним спрощеному позовному провадженню (як виду судового провадження, що виключає стадію підготовчого засідання). Отже, клопотання позивача про письмовий розгляд не надавало суду підстав для автоматичного переходу до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позивачем одночасно з немайновою вимогою було заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 35 000 євро, що в еквіваленті перевищує встановлений законом ліміт, суд першої інстанції був зобов`язаний розглядати цю справу виключно за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги в частині допущення судом першої інстанції процесуальних порушень є обґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції від 26 червня 2026 року підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про вирішення позовних вимог по суті.

Розглядаючи адміністративний позов ОСОБА_1 по суті заявлених вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи оцінку твердженням позивача про те, що пред`явлення ним оригіналу паспорта громадянина України для візуального огляду працівнику центру звільняло його від обов`язку долучати відповідну копію до заяви, а наданих копій картки платника податків та довідки/посвідчення ВПО було достатньо для ідентифікації, апеляційний суд відхиляє їх як безпідставні.

Абзац 4 частини 1 статті 18 Закону №3460-VI містить імперативну вимогу, згідно з якою разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги подаються документи (копії документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону. Долучені позивачем копії картки платника податків, довідки про доходи (пенсійні виплати) та тимчасового посвідчення про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 43984 не є самостійними та достатніми документами для повної ідентифікації особи. Безпосередньо у тексті наданого позивачем тимчасового посвідчення ВПО міститься пряма вказівка: «посвідчення дійсне за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу».

Позивач фактично не заперечує відсутність копії паспорта у поданому ним пакеті документів. Таким чином, без долучення копії паспорта громадянина України матеріали звернення були юридично неповними, а збирання відповідачем таких копій здійснюється виключно на виконання прямої вказівки спеціального закону і не становить порушення законодавства про захист персональних даних. Отже, дії відповідача щодо повернення заяви для доопрацювання з цих підстав є правомірними та відповідають вимогам ч. 2 ст. 18 Закону №3460-VI.

Аналізуючи зміст листа-відповіді від 19.05.2026 за №017/04.3.5-5/2474, колегія суддів звертає увагу, що додатковою самостійною підставою для повернення заяви слугувала недостатня конкретизація суті порушеного питання. Звертаючись за отриманням правової допомоги, позивач вказав п`ять номерів кримінальних проваджень, однак не зазначив назви відповідних органів досудового розслідування, дії або бездіяльність яких є предметом оскарження, а також не вказав кваліфікації правопорушень за статтями Кримінального кодексу України. Відповідно до вимог абзацу 2 пункту 6 розділу IV Порядку №102, суть правового питання обов`язково має містити відомості про назву відповідного органу, дії (бездіяльність) якого є предметом звернення, а також назви статей Кримінального кодексу України (якщо звернення стосується участі у кримінальному провадженні). Крім того, згідно з абзацом 4 вказаного пункту, заява може містити лише одне правове питання. Відсутність цієї інформації у багатоепізодній заяві позивача об`єктивно унеможливлювала визначення відповідачем кількості правових питань та конкретного обсягу повноважень адвоката. Відповідно, повернення заяви з метою уточнення вказаних даних було законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» відносини щодо прийняття адміністративних актів у сфері надання безоплатної правничої допомоги регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру» виключно з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Системний аналіз законодавства у сфері надання правової допомоги свідчить про пріоритет спеціального регулювання, що підтверджується і приписами частини 2 статті 3 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якими Закон України «Про адміністративну процедуру» застосовується у цій сфері також з урахуванням визначених спеціальним законом особливостей.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративним актом є рішення індивідуального характеру, прийняте адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків.

Оскаржуваний лист відповідача про повернення заяви для усунення недоліків не є адміністративним актом, який остаточно вирішує справу по суті. Вказаний лист є процедурним рішенням, яке приймається на етапі первинної перевірки документів, не створює для особи юридичних наслідків у вигляді відмови у доступі до правосуддя та прямо залишає за заявником право на повторне звернення після виправлення виявлених недоліків. Порядок прийняття та повернення таких заяв становить особливість правового регулювання у цій специфічній сфері і вичерпно регламентований частиною 2 статті 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», яка передбачає імперативний обов`язок центру повернути заяву з роз`ясненнями протягом трьох робочих днів з дня її надходження. Ця спеціальна норма не передбачає процедури проведення формальних слухань чи попереднього відібрання пояснень заявника для прийняття процедурного рішення про повернення неналежно оформленої заяви. Таким чином, у відповідача не було на вказаній стадії правових підстав для застосування загальних вимог Закону України «Про адміністративну процедуру», на яких наполягає позивач.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає, що оскільки під час судового розгляду не встановлено факту вчинення Західним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги протиправних дій при поверненні заяви, відсутня обов`язкова умова для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для його скасування, апеляційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржуване судове рішення - скасувати, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що за наслідками апеляційного перегляду у задоволенні позову відмовлено повністю, а ухвалою суду першої інстанції від 01.06.2026 позивача було звільнено від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі № 300/3492/26 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяС. М. Глазько

суддіІ. В. Глушко

Р. М. Шавель