Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №260/1016/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/1016/26 пров. № А/857/34345/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Глазька С.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Плешинця Миколи Васильовича на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року, ухвалене суддею Плехановою З.Б. у м. Ужгороді у поряку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 260/1016/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гарнізонної ВКЛ військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування висновку в частині, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2026 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Гарнізонної ВКЛ військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати висновок Гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, оформлений довідкою № 2025- 0828-1201-2725-7 від 28.08.2025 року в частині встановлення причиннонаслідкового зв`язку відповідних захворювань старшого солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та скасувати висновок Гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, оформлений довідкою № 2025- 0828-1201-2725-7 від 28.08.2025 року в частині встановлення причиннонаслідкового зв`язку закритої травми (02.2023) старшого солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Гарнізонну ВЛК військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України повторно дослідити питання щодо встановлення причиннонаслідкового зв`язку відповідних захворювань старшого солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

- зобов`язати Гарнізонну ВЛК військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України повторно дослідити питання щодо встановлення причиннонаслідкового зв`язку закритої травми (02.2023) старшого солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Доводи позовної інстанції зводяться до неправильного трактування відповідачем причини захворювань та травми позивача, оскільки такі виникли внаслідок виконання обов`язків військової служби в умовах бойових дій, тобто є прямий причинно-наслідковий зв`язок із захистом Батьківщини.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, висновуючи про необґрунтованість вимог позивача щодо допущення порушень під час проведення медичного обстеження військово-лікарською комісією, виходив з того, що перевірка рішення позаштатної гарнізонної постійно діючої ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби та встановлення причинного зв`язку захворювань, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову. Враховуючи наведене, суд виснував про передчасність звернення позивача до суду з вказаним позовом, оскільки він не скористався своїм правом на оскарження рішення ВЛК у порядку, передбаченому Положенням №402.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач через свого представника оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Інші учасники справи правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розвідувальній роті на різних посадах. 03 липня 2023 року ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 31.01.2025 за №1602/КП старший солдат ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у періоди: з 06.03.2022 по 20.07.2022, з 30.07.2022 по 23.11.2022, з 03.12.2022 по 08.03.2023, 22.03.2023 по 22.09.2023, 11.10.2023 по 04.03.2024, з 24.03.2024 по 27.05.2024, з 02.06.2024 по 26.07.2024, з 15.08.2024 по 18.10.2024.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії КНП «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» Ужгородської міської ради від 30.12.2024, старший солдат ОСОБА_1 був направлений для проходження ВЛК. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: стан після операції: 05.12.2024. Ревізійна артроскопія та дебрідмент правого плечового суглобу. Ренісерція часткового розриву сухожилку надостьового м`язу. З приводу: пошкодження ротарної манжети справа. Неповний травматичний розрив сухожилка надостьового м`язу справа. Розрив суглобової губи. Артроз ключично-акроміального суглоба. Травма, ТАК, пов`язана із проходженням військової служби. На підставі статті 65 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після операції на 30 (тридцять) календарних днів.

По закінченні лікування згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 20.02.2025 за №109/766 старший солдат ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК в/ч НОМЕР_1 20 лютого 2025 року. Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після операції (05.12.2024): ревізійної артроскопії та дебрідменту правого плечового суглобу, реінсерції часткового розриву сухожилка надостного маза з приводу його застарілого розриву (05.2024) з тимчасовим функціональним розладом правої верхньої кінцівки (Т92.3, М24.21). Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. Згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості травма відноситься до легких. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує реабілітаційного лікування в КНП «Хустська ЦЛ ім. ОСОБА_2 » на строк не менше 30 (тридцяти) календарних днів.

З 24.02.2025 по 18.03.2025 позивач проходив лікування у КНП «Хустська центральна лікарня ім. Віцинського О.П.», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого 2756.

З 15.04.2025 по 05.05.2025 позивач проходив лікування в КНП «Хустська центральна лікарня ім. Віцинського О.П.», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1778/555 (копія додається). Згідно з вказаною випискою ОСОБА_1 15.04.2025 проведено оперативне втручання, а саме ревізійну атрскопію правого колінного суглобу. Парціальна резекція медіального меніску. Дебрідмент правого колінного суглобу.

Відповідно до довідки ВЛК КНП «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» Ужгородської міської ради від 05.05.2025 року старший солдат ВЧ НОМЕР_4 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд Тимчасовою позаштатною ВЛК госпітальної бази КНП «УМБКЛ» УМР з питань військово-лікарської експертизи військовослужбовців при ВП «Клінічна лікарня планового лікування». Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанови про причинний зв`язок захворювання(травми, поранення, контузії, каліцтва). S83.2 Опис діагнозу: комбінований лоскутний розрив медіального меніску правого колінного суглобу з вивихом. Блокада правого колінного суглобу. Стан після реінсеції надостьового м`язу (05.12.2024 року). Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 № 370): травма відноситься до легких. На підставі статті 65 графи ІІ розкладу хвороб потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 № 2025-0605-1741-0076-0 від 05.06.2025 старший солдат ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд Гарнізонної ВЛК «Військової частини НОМЕР_1 ». Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): М23.30 Стан після операції 15.04.2025 ревізійної артроскопії правого колінного суглоба, парціальної резекції медіального меніску, дебридмненту з приводу застарілого комбінованого лоскутного розриву медіальнго меніска з тимчасовим порушенням функції правої нижньої кінцівки; Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. На підставі статті 65 графи ІІ розкладу хвороб тимчасово непридатний до військової служби до 05.07.2025. Потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 28.08.2025 за № 2025-0828-1201-2725-7 Гарнізонна ВЛК військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України старшому солдату ОСОБА_1 , НОМЕР_5 , 10.03.1974 р.н., військова частина НОМЕР_2 , мобілізованому ІНФОРМАЦІЯ_3 з березня 2022 року, проведено медичний огляд ВЛК Гарнізонною ВЛК «Військова частина НОМЕР_1 » 28 серпня 2025 року. З даної довідки вбачається наступне:

« Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):

І11.0; М23.30; М42.10; М21.4; М51.1

Гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 2 ступінь. Гіпертензивне серце. Ризик 2 (помірний). Ішемічна хвороба серця. Атеросклеротичний кардіосклероз. Порушення провідності по типу блокади передньо-верхніх розгалужень лівої ніжки пучка Гіса. Атеросклеротична недостатність мітрального клапана з регуляцією ІІ ступеня, трикуспідального клапана з регургітацією І ступеня. СН І. Деформуючий артроз правого колінного суглоба ІІ (другої) стадії. Хондроматоз. Стан після операції (15.04.2025) ревізійної артроскопії правого колінного суглоба, парціальної резекції медіального мініска, дебридменту з приводу застарілого комбінованого лоскутного розриву медіального мініска з больовим синдромом при фізичних навантаженнях, помірним порушенням функції правої нижньої кінцівки. Обмежений остеохондроз міжхребцевих дисків шийного, грудного, поперекового відділів хребта. «S» - подібний сколіоз грудно-поперекового відділів хребта І (першого) ступеня. Нестабільність С4 хребця. Кили Шморля Th7-Th9, L1-L4 хребців. Сублістез L4-L5 хребців. Деформуючий спондильоз грудного відділу хребта І (першого) ступеня, шийного, поперекового відділів ІІ (другого) ступеня з масивними клювоподібними кістковими розростаннями в місцях міжхребцевих сполучень з больовим синдромом при фізичних навантаженнях, помірним порушенням функцій хребта. Лівобічна комбінована поздовжньо-поперечна плоскостопість ІІ (другого) ступеня з явищами деформуючого артрозу в таранно-човникоподібних суглобах. Лівобічна поперечна плоскостопість. Вальгусна деформація першого пальця лівої стопи (hallux valgus) І (першого) ступеня з деформуючим артрозом в першому плюсне-фаланговому суглобі ІІ (другої) стадії, молоточкоподібними деформаціями пальців лівої стопи, що утруднює носіння стандартного взуття з больовим синдромом при фізичних навантаженнях з незначним порушенням функції лівої нижньої кінцівки. Хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт з ураженням L5-S1 корінців справа з помірно вираженим больовим та м`язово-тонічним синдромом.

Захворювання, ТАК, пов`язане із проходженням військової служби.

Т92.3

Наслідки закритої травми (02.2023) лівого плечового поясу з пошкодженням надостного м`язу та суглобової губи (типу Банкарта), повного розриву сухожилка надостного м`язу у вигляді теносиновіїту довгої голівки двоголового м`язу плеча, синовіїту, підклювовидного, підакроміального, піддельтовидного бурситу, постравматичного (02.2023) деформуючого артрозу плечового суглоба та ключичноакроміального зчленування ІІ (другої) стадії, посттравматичної (02.2023) контрактури лівого плечового поясу з больовим синдромом при фізичних навантаженнях та помірним порушенням функції лівої верхньої кінцівки.

Травма, ТАК, пов`язана із проходженням військової служби.

За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 року за №370): Травма відноситься до тяжких.

J34.2; G47.39

Ронхопатія. Сонне апное із визначеним порушенням дихання.

Викривлення перетинки носа без порушення носового дихання.;

Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби.

На підставі статті 39б, 38б, 61б, 78б, 64б, 62в, 23в, 22в графи ІІ Розкладу хвороб

Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.».

Позивач, вважаючи висновок відповідача протиправним, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон № 2232-XII.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення №402.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Положення № 402 у редакції, в редакції, чинній на час проведення медичного огляду, Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

В розумінні п.1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза – це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом та інших категорій осіб, передбачених цією нормою.

Так, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, у мирний та воєнний час (пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402).

Згідно з абзацами 1-4 пункту 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Згідно з положеннями підпункту 2.5.1, 2.5.4 пункту 2.5 розділу І Положення № 402 2.5.1. до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Згідно з абзацами 1, 2, 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії) Збройних Сил України;

За приписами підпункту 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до абзаців 1, 2 та 5 підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).

Згідно з підпунктом 3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Вказане у сукупності свідчить про те, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення № 402, , за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Позивач пройшов медичний огляд ВЛК при ВЧ НОМЕР_1 , однак матеріали справи не містять доказів звернення позивача зі скаргою до регіональної ВЛК.

Разом з тим, Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови штатних (позаштатних) ВЛК (в даному випадку ВЛК при ВЧ) у судовому порядку.

Перевірка рішення штатної ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК.

Оскільки остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, ВЛК регіону чи ЦВЛК в межах спірних правовідносин не приймали, позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду.

Аналогічна правова позиція щодо оскарження висновків штатних (позаштатних) ВЛК відповідно до Положення № 402 викладені у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справах № 600/3273/22-а, № 240/13173/22, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Доводи скаржника про те, що ним оскаржується рішення ВЛК з підстав порушення процедури проведення медичного огляду не спростовують висновків суду, оскільки перевірка рішення штатної ВЛК комісією вищого рівня здійснюється, зокрема, на предмет дотримання всіх вимог, передбачених Положенням № 402, у тому числі щодо процедури прийняття відповідного рішення, що виключає можливість його самостійного судового оскарження.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме прийняття неналежного відзиву, з огляду на той факт, що відзив не був направлений позивачу, а тому останній не міг ознайомитись із його змістом та висловити свої заперечення, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно частини дев`ятої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Отже, можливість взяття судом до уваги поданих сторонами доказів безпосередньо залежить від виконання ними обов`язку з їх надсилання (надання) іншим учасникам справи, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Колегія суддів встановила, що згідно даних підсистеми «Електронний суд», представник позивача отримав відзив на позову заяву 02.04.2026 о 06:50, що підтверджується інформацією, що обліковується в КП ДСС (статус доставки документів в «Електронний суд»).

Так, відповідно до п.п.5.4.-1 пункту 5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи затвердженого рішенням ВРП 17.08.2021 року №1845/0/15-21 електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.

Проаналізувавши зазначені норми, колегія суддів зазначає, що у позивача була можливість із моменту надходження відзиву до суду 01.04.2026 до моменту ухвалення судового рішення у справі 19.05.2026 ознайомитися із відзивом у підсистемі «Електронний суд», оскільки він є її користувачем.

В розглядуваному випадку, ненадання відповідачем доказів надсилання примірника відзиву стороні позивача за умови обізнаності із наявністю відзиву не може слугувати беззаперечною підставою для не врахування відповідного процесуального документа судом.

Щодо аргументів скаржника про те, що судом першої інстанції необґрунтовано був прийнятий відзив відповідача, оскільки відзив поданий зі спливом більшого терміну подачі та без обґрунтування пропуску такого терміну, колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 2 частини 2 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки в даному випадку справу вирішено правильно по суті, наведені доводи не можуть бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційного скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

При ухваленні судового рішення у цій справі, суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315,316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Плешинця Миколи Васильовича залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі № 260/1016/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ. В. Глушко

суддіС. М. Глазько

Р. М. Шавель