Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №161/16773/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 161/16773/26 пров. № А/857/49004/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Глазька С.М. та Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання - Нагибайло Т.О.,

а також сторін (їх представників):

від позивача – Левчук О.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 01.09.2026р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Левчук Оксани Олегівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства (суддя суду І інстанції: Мазур Д.Г., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 09 год. 33 хв. 01.09.2026р., м.Луцьк Волинської обл., дата складання повного рішення суду першої інстанції: 01.09.2026р.),-

В С Т А Н О В И В:

06.08.2026р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції – 07.08.2026р.) за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Левчук О.О., діюча на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах громадянина російської федерації /рф/ ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем Управлінням Державної міграційної служби /ДМС/ України у Волинській обл. рішення № 0701100100000947 від 28.07.2026р. про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства стосовно громадянина рф ОСОБА_1 (Т.1, а.с.1-9).

Згідно ухвали суду від 10.08.2026р. вирішено проводити розгляд справи за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ в спрощеному провадженні із викликом сторін (а.с.46 і на звороті).

Ухвалою суду від 17.08.2026р. залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , як законного представника неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (а.с.123 і на звороті).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 01.09.2026р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано прийняте відповідачем Управлінням ДМС України у Волинській обл. рішення № 0701100100000947 від 28.07.2026р. про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства стосовно громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.176-180).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Управління ДМС України у Волинській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.182-197).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач не виконав в добровільному порядку до 21.05.2026р. рішення відповідача від 12.05.2026р. про примусове повернення останнього за межі території України; за таких обставин відповідач прийняв 28.07.2026р. рішення про примусове видворення позивача з України. Також 31.07.2026р. позивач виїхав за межі України.

Позивач відноситься до нелегальних мігрантів, після скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання втратив законні підстави для перебування на території України.

Обставини, які б перешкоджали видворенню позивача за межі України, є відсутніми; доказів перебування позивача в процедурі визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (тобто, поширення на нього приписів Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»), не представлено.

Представник позивача – адвокат Левчук О.О. скерувала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому остання вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.226-229).

Відповідно до протокольної ухвали апеляційного суду від 07.10.2026р. залишено без розгляду клопотання представника Управління ДМС України у Волинській обл. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки таке надійшло до апеляційного суду 06.10.2026р. і передано головуючому судді під час судового засідання (а.с.238-239).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача і третьої особи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином рф, одружений з громадянкою України ОСОБА_2 , під час шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_3 (а.с.11, 12, 108, 109).

05.04.2017р. позивачу видано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 05.04.2017р. (а.с.16).

25.07.2024р. рішенням Управління ДМС України у Волинській обл. № 0703/11 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, наданий ОСОБА_1 , на підставі п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію», у зв`язку із засудженням його в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року відповідно до вироку Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 27.05.2021р. у справі № 161/2956/20 (а.с.28-31).

12.05.2026р. громадянин рф ОСОБА_1 був притягнутий Рівненським центральним відділом Управління ДМС України у Рівненській обл. до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП за порушення правил перебування в Україні та проживання без документів на право проживання в Україні.

Цього ж дня начальник Рівненського центрального відділу Управління ДМС України у Рівненській обл. прийняв рішення про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни, яким його зобов`язано залишити територію України у строк до 21.05.2026р. (а.с.24-25).

Підставою для прийняття зазначеного рішення визначено перебування ОСОБА_1 на території України без законних підстав у зв`язку зі скасуванням дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, а також порушення ним законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

22.06.2026р. рішенням Рівненського міського суду Рівненської обл. у справі № 569/12421/26 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення начальника Рівненського центрального відділу Управління ДМС України в Рівненській обл. № 5624130100021232 від 12.05.2026р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

В подальшому постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026р. вказане рішення суду скасовано; визнано протиправним і скасовано рішення начальника Рівненського центрального відділу Управління ДМС України в Рівненській обл. № 5624130100021232 від 12.05.2026р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина рф ОСОБА_1 ; визнано протиправною і скасовано постанову начальника Рівненського центрального відділу Управління ДМС України в Рівненській обл. серії ПН МРВ № 001045 від 12.05.2026р. відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., справу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.203 КУпАП закрито.

Із копії закордонного паспорта громадянина рф НОМЕР_2 , виданого 19.06.2020р. на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що строк його дії закінчився 19.06.2020р. (а.с.14-15).

28.07.2026р. відповідач Управління ДМС України у Волинській обл. стосовно громадянина рф ОСОБА_1 прийняв рішення № 070110000000947 про його примусове видворення за межі України (а.с.36-38).

29.07.2026р. рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської обл. у справі № 161/16115/26 відмовлено у задоволенні позову Управління ДМС у Волинській обл. про затримання ОСОБА_1 з метою забезпечення примусового видворення, оскільки судом встановлено, що останній перебуває у процедурі визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а позивачем не доведено необхідності його затримання строком на шість місяців (а.с.33-35).

31.07.2026р. працівниками Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства передано ОСОБА_1 працівникам Управління ДМС України в Чернігівській обл. для забезпечення його примусового видворення за межі України, що підтверджується листом № 7477.5/292-26 від 03.08.2026р.

Згідно з даними Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан ДМС», є підтвердженою інформація про виїзд 31.07.2026р. з території України громадянина рф ОСОБА_1 (а.с.92-95, 99-100).

Рішенням Управління ДМС у Волинській обл. від 31.07.2026 громадянину рф ОСОБА_1 заборонено в`їзд в Україну на підставі абз.3 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строком до 31.07.2031р. (а.с.96-98).

Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що 19.05.2026р. позивач звернувся до Управління ДМС у Волинській обл. із заявою про визнання його особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.41). На момент прийняття оскаржуваного рішення розгляд зазначеної заяви не був завершений.

Зазначена обставина мала істотне значення для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки позивач заявляв про наявність обставин, які, на його думку, можуть становити небезпеку у разі повернення до країни походження. Тому відповідач повинен був з`ясувати правовий статус цієї заяви, стадію її розгляду, наведені позивачем обставини та їх можливий вплив на допустимість його повернення.

Також під час прийняття рішення від 28.07.2026р. відповідач мав оцінити не лише факт порушення позивачем міграційного законодавства та невиконання попереднього рішення про примусове повернення, а й можливі наслідки його повернення до рф.

При цьому суд врахував, що позивач тривалий час проживає в Україні, має сім`ю, до складу якої входять дружина та малолітня дитина (громадяни України). Крім того, позивач звернувся за додатковим захистом, посилаючись на побоювання щодо можливих наслідків повернення до країни походження.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що відповідач не довів належними та достатніми доказами наявності саме тих обставин, які відповідно до ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є підставою для примусового видворення позивача.

Таким чином, оскаржуване рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності та прийняття з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Наведені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, узгоджуються із фактичними обставинами справи, відповідають нормам матеріального права, з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються приписами Закону України № 3773-VI від 22.09.2011р. «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Згідно з п.14 ч.1 ст.1 вказаного Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до ч.1 ст.26 цього Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.30 вказаного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Приписами ст.31 зазначеного Закону визначено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Згідно з п.5 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ /МВС/ України № 353/271/150 від 23.04.2012р., підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є:

дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.26 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 1 від 25.06.2009р. «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворенні за межі України з підстав та в порядку, що визначені статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Як достовірно встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 є громадянином рф, документований закордонним паспортом громадянина рф НОМЕР_2 , строк дії якого закінчився 19.06.2020р. (а.с.14-15).

Діючий паспортний документ, який дає право на виїзд за межі України, в позивача є відсутнім.

05.04.2017р. позивачу видано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 05.04.2017р. (а.с.16).

25.07.2024р. рішенням Управління ДМС України у Волинській обл. № 0703/11 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, наданий ОСОБА_1 , на підставі п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію».

Отже, за формальними ознаками позивач ОСОБА_1 відноситься до нелегальних мігрантів.

Стосовно правильності прийняття рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства колегія суддів керується таким.

12.05.2026р. громадянин рф ОСОБА_1 був притягнутий Рівненським центральним відділом Управління ДМС України у Рівненській обл. до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП за порушення правил перебування в Україні та проживання без документів на право проживання в Україні.

12.05.2026р. начальник Рівненського центрального відділу Управління ДМС України у Рівненській обл. прийняв рішення про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни, яким його зобов`язано залишити територію України у строк до 21.05.2026р. (а.с.24-25).

Підставою для прийняття зазначеного рішення визначено перебування ОСОБА_1 на території України без законних підстав у зв`язку зі скасуванням дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, а також порушення ним законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

22.06.2026р. рішенням Рівненського міського суду Рівненської обл. у справі № 569/12421/26 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення начальника Рівненського центрального відділу Управління ДМС України в Рівненській обл. № 5624130100021232 від 12.05.2026р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

В подальшому постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026р. вказане рішення суду скасовано; визнано протиправним і скасовано рішення начальника Рівненського центрального відділу Управління ДМС України в Рівненській обл. № 5624130100021232 від 12.05.2026р. про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина рф ОСОБА_1 ; визнано протиправною і скасовано постанову начальника Рівненського центрального відділу Управління ДМС України в Рівненській обл. серії ПН МРВ № 001045 від 12.05.2026р. відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., справу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.203 КУпАП закрито.

Окрім цього, 19.05.2026р. позивач звернувся до Управління ДМС у Волинській обл. із заявою про визнання його особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.41).

21.05.2026р. матеріали звернення позивача скеровано Управлінням ДМС у Волинській обл. до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України з метою прийняття рішення та проведення додаткових перевірочних заходів (а.с.42, 79).

Під час апеляційного розгляду відповідач надав лист ДМС України № 8.5-8577/2-26 від 31.07.2026р. та лист Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України № 8.5/2176-26 від 09.09.2026р., із змісту яких слідує, що до ОСОБА_1 застосовано приписи ст.9 Конвенції про статус біженців 1951 року у вигляді обмеження у прийнятті документів під час дії на території України правового режиму воєнного стану; на момент прийняття рішення про примусове видворення на позивача не поширювалася дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (а.с.233-234, 235-237).

Таким чином, на час прийняття рішення від 28.07.2026р. про примусове видворення заяви громадянина рф ОСОБА_1 про надання статусу біженця перебували на розгляді органів ДМС України; рішення по них було прийнято лише 31.07.2026р., що стверджується вищевикладеними обставинами.

Окрім цього, відповідно до п.3.2. розділу ІІІ Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затв. наказом МВС України № 649 від 07.09.2011р., у день отримання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає заявникові під підпис у журналі реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до зазначеного журналу. Довідка видається строком на один місяць.

Як роз`яснено в п.26 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 1 від 25.06.2009р. «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Сукупність вказаних обставин в їх нерозривному зв`язку свідчить про те, що дійсно у відповідача не було достатніх правових підстав для прийняття спірного рішення № 0701100100000947 від 28.07.2026р. про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що останній підлягає до задоволення.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення суду не впливають та висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

За правилами ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат в цьому апеляційному провадженні є відсутніми.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.271, 272, 288, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Волинській обл. на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 01.09.2026р. в адміністративній справі № 161/16773/26 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяР. М. Шавель

суддіС. М. Глазько

І. В. Глушко

Дата складання повного судового рішення: 08.10.2026р.