Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №598/1111/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 598/1111/26 пров. № А/857/46411/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

секретар судового засідання Слободян І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2026 року у справі №598/1111/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови (головуючий суддя Гудима І.В., м.Збараж, Тернопільська область, письмове провадження),-

В С Т А Н О В И В:

05.06.2026 ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просив:

- скасувати постанову ЕНА №7267833 від 27.05.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірною постановою, на підставі ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 8.4. «б» Правил дорожнього руху (далі – ПДР), а саме – порушення вимог знаків пріоритету.

Позивач проти такого висновку працівників поліції заперечував, стверджував, що вимог ПДР не порушував. Зазначав, що у спірній ситуації йому інкриміновано невиконання вимог дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено». Разом з тим, згідно ПДР, згаданому знаку має передувати дорожній знак 2.1. «Дати дорогу» та відповідна інформаційна табличка. Оскільки такого знаку на дорозі не було, на переконання позивача, обов`язок виконання вимог дорожнього знаку 2.2 відсутній.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 24.07.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції констатував правомірність спірної постанови, зазначив, що наданим відповідачем відеозаписом підтверджено вину позивача в інкримінованому правопорушенні. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що доводи позивача щодо невідповідності правил встановлення дорожнього знака 2.2 вимогам ПДР та ДСТУ 4100 не спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не свідчать про протиправність спірної постанови.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Доводи скарги загалом співставні з доводами позовної заяви, позивач наполягає на тому, що дорожній знак 2.2. встановлений з порушенням ПДР та ДСТУ 4100, виконанню не підлягає. Спірна ситуація виникла внаслідок неналежної організації дорожнього руху, а відтак вважає, що його вина відсутня.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене позивачем рішення залишити без змін.

Доводи відзиву зводяться до того, що знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонений» на самому з`їзді з кільця у місті встановлюється без попереднього знака 2.1 «Дати дорогу» з табличкою 7.1.2, оскільки умови руху всередині перехрестя повністю змінюють вимоги ДСТУ 4100. Вимога обов`язково встановлювати попередній знак 2.1 «Дати дорогу» з табличкою 7.1.2 стосується виключно під`їздів до перехрестя з відкритих ділянок доріг. Мета такого дублювання — завчасно попередити водія, який рухається на швидкості, про необхідність обов`язкової зупинки попереду. Проте, коли водій вже перебуває всередині кругового руху, швидкість його руху суттєво обмежена самою геометрією кільця, а траєкторія руху є круговою, тому встановлення попереджувального знака з табличкою відстані всередині кільця суперечить логіці сприйняття. Також норми ДСТУ 4100 дозволяють не встановлювати попередній знак 2.1 в межах міст на ділянках, де швидкість руху транспортних засобів є низькою або умови оглядовості дозволяють вчасно помітити основний знак.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням положень параграфа 2 Глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

За правилами ст. 229 КАС України за відсутності учасників справи фіксування розгляду справи технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

За змістом спірної постанови - ЕНА №7267833 від 27.05.2025, суд з?ясував, що громадянин ОСОБА_1 , 27.05.2026 о 15:47:34, керуючи автомобілем Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрованим за АТ «Тернопільобленерго», у м.Збараж, по вул. Січових Стрільців не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2., чим порушив п.8.4. «б» ПДР – порушення вимог знаків пріоритету.

За скоєне порушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу на підставі ч.1 ст. 122 КУпАП.

Не погоджуючись із спірною постановою позивач звернувся до суду із позовом.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про обґрунтованість спірної постанови такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства з наступних причин.

За змістом п 8.4. «б» дорожні знаки поділяються на групи, серед яких, зокрема, є знаки пріоритету, що встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

Відповідно до Додатку 1 (Розділ 33 ПДР) знак. 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків передбачено ч.1 ст. 122 КУпАП .

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідач долучив відеозаписи з реєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції.

На цих відеозаписах зафіксовано, як автомобіль, яким керував позивач не виконав вимоги дорожнього знака 2.2. Невиконання вимог дорожнього знаку підтвердив також і позивач в ході спілкування з працівниками поліції.

Разом з тим, як в доводах працівникам поліції, так і в доводах позовної заяви, апеляційної скарги позивач наполягає на свої позиції, що вимоги дорожнього знаку виконанню не підлягають, оскільки дорожній знак встановлений із порушенням вимог ПДР та ДСТУ 4100, а точніше цьому знаку не передує дорожній знак 2.1. «Дати дорогу» та відповідна інформаційна табличка.

В контексті цих доводів апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР знаки 2.2 встановлюється безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги., Якщо безпосередньо перед перехрестям встановлено знак 2.2, йому повинен передувати знак 2.1 «Дати дорогу» з додатковою табличкою 7.1.2. «Відстань до об`єкта», яка позначає відстань від знака до початку небезпечної ділянки, місця запровадження відповідного обмеження або до певного об`єкта (місця), розташованого попереду за ходом руху.

Позивач переконаний, що відсутність знака 2.1 «Дати дорогу» з відповідною табличкою звільняє його від обов`язку виконати вимоги дорожнього знаку.

Таку позицію позивача апеляційний суд вважає помилковою.

За змістом п.8.1, 8.2. та 8.2-1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією. Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками. Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Так, згідно розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР знаки 2.2 встановлюється безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги., Якщо безпосередньо перед перехрестям встановлено знак 2.2, йому повинен передувати знак 2.1 «Дати дорогу» з додатковою табличкою 7.1.2. «Відстань до об`єкта». Разом з тим, згаданим пунктом не передбачено права водія, у випадку відсутності знаку 2.1 «Дати дорогу» та відповідної таблички, відступати від вимог знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено». Також суд звертає увагу на те, що дорожня обстановка жодним чином не перешкоджала видимості та сприйняттю позивачем дорожнього знаку.

Позиція позивача щодо відсутності обов`язку виконувати вимоги дорожнього знаку не відповідає ПДР і є наслідком їх самовільного трактування. Суд нагадує, що відповідно до п.1.4. ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. У спірній ситуації питання стосується виконання знаків пріоритету, які встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги. Самовільне трактування наявності чи відсутності обов`язку виконання дорожніх знаків може мати наслідком виникнення дорожньо-транспортних пригод та заподіяння шкоди як життю та здоров`ю учасників дорожнього руху, так і їх майну.

Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач довів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП, а тому підстав для скасування постанови від ЕНА №7267833 від 27.05.2026 немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

За правилами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 24 липня 2026 року у справі №598/1111/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяО. І. Довга

суддіІ. І. Запотічний

Т. І. Шинкар