Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №380/8524/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/8524/26 пров. № А/857/41521/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року (суддя – Морська Г.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення – не зазначено),

в адміністративній справі №380/8524/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області,

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №134150010522 від 09.04.2026 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу»; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року №889-УШ «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 26 квітня 2006 року по 01 травня 2016 року на посаді секретаря сільської ради Руда-Колтівської сільської ради, як таку, що на момент набрання чинності Законом №889-VIII має стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України не менш як 10 років та перебувала на посаді, яка належить до державної служби; з дня звернення із заявою, а саме: з 02 квітня 2026 року та здійснити перерахунок і виплачувати пенсію в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, визначеної в довідках, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до дати введення класифікації посад працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) за 2016-2020 роки №118, №119, №120, №121, №123 від 19 березня 2026 року, виданих Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області, а також довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до дати введення класифікації посад працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на грудень 2023 року №117 від 19 березня 2026 року, виданої Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області з дня звернення із заявою - 02.04.2026, з урахуванням виплачених сум.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов є необґрунтованим, а викладені у ньому доводи не відповідають дійсним обставинам справи. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.04.2026 №134150010522, яким відмовлено в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 02.04.2026 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок Золочівської міської ради про складові заробітної плати для державного службовця, який до дати введення класифікації посад працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 19.03.2026 №117 та довідок про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 19.03.2026 №121, 123, 120, 119, 118, зарахувавши при цьому до її стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 26.04.2006 до 01.05.2016. Стягнуто на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331 грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає про те, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII до 04 липня 2001 року, тобто на дату набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». До цієї дати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 посади працівників місцевих рад народних депутатів та їхніх виконавчих комітетів було віднесено до відповідних категорій державних службовців. Вказує, що з 04 липня 2001 року посади працівників місцевих рад народних депутатів та їхніх виконавчих комітетів є посадами органів місцевого самоврядування та зауважує, що з 01.05.2016 згідно статті 25 Закону №3723-XII ці посади не відносяться до посад державної служби. Зазначає, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працювала в органах місцевого самоврядування. Періоди роботи в органах місцевого самоврядування не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, який необхідний для призначення пенсії відповідно до Закону № 889-VIII. З врахуванням наведеного вище, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.04.2026 є правомірним та підстави для його скасування відсутні.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону №1058-ІV (що не заперечується відповідачем 2).

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1983, позивачка:

- 26.04.2006 прийнята на посаду секретаря Руда-Колтівської сільської ради;

- 25.04.2006 прийняла присягу державного службовця; присвоєно 11 ранг державного службовця;

- 25.04.2008 - присвоєно 10 ранг державного службовця;

- 30.04.2010 - присвоєно 9 ранг державного службовця;

- 25.11.2010 – прийнято на посаду секретаря Руда-Колтівської сільської ради 6 демократичного скликання;

- 25.11.2010 - прийняла присягу державного службовця;

- 10.11.2015 – прийнято на посаду секретаря Руда-Колтівської сільської ради 7 демократичного скликання;

- 26.11.2020 – звільнено у зв`язку із закінченням строку повноважень.

19.03.2026 Золочівська міська рада Золочівського району Львівської області на звернення позивачки надала довідки про заробітну плату та її складові:

- про складові заробітної плати для державного службовця, який до дати введення класифікації посад працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), за формою, наведеною у Додатку 4 до Порядку №622;

- про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 (довідка №121), за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 (довідка №123); за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 (довідка №120); за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 (довідка №119); за період з 01.01.2020 по 26.11.2020 (довідка №118).

Після отримання зазначених довідок позивач звернулася до територіального відділу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за місцем проживання зі заявою від 02.04.2026 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу».

Вищезазначена заява від 02.04.2026 відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.04.2026 №134150010522 за результатом розгляду заяви позивачки від 02.04.2026 та з урахуванням поданих нею документів відповідач відмовив в переведенні на інший вид пенсії, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 працювала в органах місцевого самоврядування. Періоди роботи позивачки в органах місцевого самоврядування не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, який необхідний для призначення пенсії відповідно до ЗУ «Про державну службу» №889.

Не погодившись із відмовою відповідача, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час виникнення спірних відносин, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII).

Разом з цим, відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII (далі Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 обов`язковою умовою є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

У розглядуваній справі суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Позивач 02.04.2026 звернулася до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу”.

Як видно з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №134150010522 від 09.04.2026, прийнятого за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” у зв`язку із відсутністю необхідного стажу державної служби.

Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.08.1983, позивачка з 26.04.2006 по 26.11.2020 (тобто понад 10 років, у тому числі станом на 01.05.2016), безперервно працювала на посаді секретаря Руда-Колтавської сільської ради.

Пунктом 8 Розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VІІІ визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Статтею 25 Закону №3723-XII передбачено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

Стаж державної служби, до набрання чинності Закону №889-VІІІ обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283 (далі - Порядок №283).

Отже, суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини, вірно керувався Порядком №283.

Згідно з п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 07 червня 2001 року №2493-III (далі - Закон №2493-III), служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих Законом.

Положення статей 2, 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ст.14 Закону №2493-III, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:

-перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;

-друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;

-третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад;

керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;

- четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;

- п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;

- шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост;

- сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Також, пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

Згідно зі ст.22 Конституції України закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України “Про державну службу” поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону №889-VIII та пункту 4 Порядку №229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування” зараховується до стажу державної служби.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №134150010522 від 09.04.2026, яким відмовлено у переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки на момент її звернення до пенсійного органу у неї наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про держану службу», п.п.10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889 №«Про державну службу», а саме: позивач досягла 60 річного віку, набула більше 30 років загального страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при цьому, стаж державної служби позивача станом на 01 травня 2016 року становив більше 10 років та позивач продовжувала працювати на посаді державної служби.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд першої інстанції законно та обґрунтовано прийняв рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 02.04.2026 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII зарахувавши до її стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 26.04.2006 до 01.05.2016.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в оскарженій частині судового рішення.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі №380/8524/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіН. В. Ільчишин

В. О. Кушнір