Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №569/20425/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 569/20425/25 пров. № А/857/50617/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Дупака Валентина Германовича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2025 року (ухвалене головуючою-суддею Гордійчук І.О. в порядку ч.4 ст.229 КАС України у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Рівненського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області (далі - Рівненське РУП, відповідач), в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5578534 від 26.08.2025 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14.11.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача Дупак В.Г. подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при розгляді справи відповідачем не було доведено складу адміністративного правопорушення. Відеозапис, який долучався працівником поліції не містить жодного доказу керування позивачем транспортним засобом без пристегнутого ремня безпеки. Лише наявний факт керування транспортним засобом та факт його зупинки. Вказує, що позивач повідомляв офіцера, що від початку руху був пристебнутий ременем безпеки та жодного правопорушення не вчиняв. Вважає, що зупинка автомобіля безпідставна та незаконна.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

З урахуванням положень п.1 ч.1 ст.311, ст.286 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 26.08.2025 офіцером громади РРУП ГУ НП в Рівненській області, лейтенантом поліції Монько І.В. відносно позивача було складено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5578534 від 26.08.2025 за ч.2 ст.36, ч.5 ст.121 КУпАП, за змістом якої ОСОБА_2 , 26.08.2025 в м. Рівне по вул. Романа Шухевича керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, а також на вимогу працівника поліції після зупинки транспортного засобу не пред`явив. не мав при собі посвідчення відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1, п.2.3в Правил дорожнього руху (далі - ПДР).

Вважаючи протиправною оспорювану постанову, ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції врахував надані суду та досліджені судом відеозаписи, з яких вбачається, що водієм допущено рух транспортного засобу без застосування ременя безпеки. У подальшому, на момент зупинки транспортного засобу позивача, він був пристебнутий ременем безпеки. Крім того, на вимогу працівника поліції після зупинки транспортного засобу особою не було пред`явлено посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. При цьому, суд дійшов висновку, що незгода позивача з причиною зупинки транспортного засобу не знімає з нього обов`язку пред`являти на вимогу поліцейських документи згідно п.2.1 ПДР.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є : своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналізуючи зміст норм ст.ст.251, 280 КУпАП, колегія суддів виснуває, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення та вказує, що інспектором всупереч вимогам ст.ст.245, 280 КУпАП при винесенні оспорюваної постанови не було належним чином з`ясовано чи було вчинено ним адміністративне правопорушення та наявність вини.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч.1, 2, 3 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ч.1 ст.73, ч.1 ст.75, ч.1, 2 ст.76 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 40 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

З матеріалів справи видно, що на підтвердження правомірності оспорюваної постанови відповідачем додано відео з боді камери працівника поліції та камери відеореєстратора.

Колегія суддів зазначає, що оглядом наданого суду відеозапису взагалі неможливо факт керування позивачем транспортним засобом без пристегнутого ремня безпеки, натомість, із запису видно, що після його зупинки позивач був пристебнутий ременем безпеки та неодноразово заперечував факт керування транспортним засобом без пристегнутого ремня безпеки.

Разом з тим, у пункті 7 оспорюваної постанови не зазначено, що до такої постанови додаються докази відеофіксації правопорушення.

При цьому, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.02.2020 по справі №524/9716/16-а, від 05.03.2020 по справі №607/7987/17 нормами ч.3 ст.283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача зазначати у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху технічний засіб, яким здійснено фіксацію за допомогою фото або відеозапису. У разі відсутності в постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно вимог статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів виснуває, що поданий відповідачем до суду першої інстанції відеозапис не може вважатися належним та допустимим, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на такий доказ.

Проте, суд першої інстанції не врахував вищенаведене та дійшов помилкового висновку про належність і допустимість наданого доказу та правомірність оспорюваної постанови.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування.

Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу(особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 268, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Дупака Валентина Германовича задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2025 року по справі №569/20425/25 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Рівненського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області про скасування рішення задовольнити повністю.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5578534 від 26 серпня 2025 року і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддяР. В. Кухтей

суддіС. П. Нос

С. М. Шевчук