Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №460/23003/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/23003/25 пров. № А/857/16846/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року (суддя – Зозуля Д.П., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Рівне, дата складання повного рішення – 16.02.2026),

в адміністративній справі №460/23003/25 за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 ,

про стягнення податкового боргу,

встановив:

У грудні 2025 року позивач Головне управління ДПС в Рівненській області звернувся в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), в якому просив стягнути податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 1544228,58 грн..

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду прийняте з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, не відповідає обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що на адресу відповідача були надіслані податкові повідомлення-рішення про наявність податкового зобов`язання, які повернулися 07.03.2025 за закінченням терміну зберігання. Вказує апелянт на те, що адреса отримувача (відповідача) відповідає даним Державного реєстру фізичних осіб. Крім цього, вважає апелянт, що позивачем було детально обґрунтовано усі фактичні обставини щодо актуальних даних податкової адреси відповідача станом на дату надіслання йому ППР та податкової вимоги з покликанням на норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини. Так, відповідно до п. 42.4 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, зокрема, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Також зазначає апелянт, що за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, внесене до даного реєстру місце проживання відповідача : - станом на 29.05.2024 є: АДРЕСА_1 ; - станом на 10.07.2025 є: АДРЕСА_2 . Отже, податковою адресою платника податків при формуванні податкових повідомлень - рішень від 20.02.2025 та надісланні їх платнику податків була АДРЕСА_1 . Доводи відповідача про неотримання податкових повідомлень - рішень спростовуються тим, що у випадку направлення зазначених рішень на актуальну податкову адресу та з моменту проставлення поштовим оператором відповідної відмітки про невручення адресату поштового відправлення із зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання» вважаються врученими платнику податків.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року у справі №460/23003/25 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю.

Відповідач подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи апелянта необгрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, нормами чинного законодавства та практикою Верховного Суду. Просить відповідач апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року у справі №460/23003/25 - без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Згідно з інтегрованою карткою платника податків за платником податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Заборгованість складає 1544228,58 грн, та виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 20.02.2025: №0004847-2407-1716-UA56060270000047362, № 0004852-2407-1716-UA56060270000047362, № 0004850-2407-1716-UA56060270000047362, №0004860-2407-1716-UA56060270000047362, № 0004846-2407-1716-UA56060270000047362, № 0004848-2407-1716-UA56060270000047362 № 0004851-2407-1716-UA56060270000047362, № 0004853-2407-1716-UA56060270000047362 № 0004854-2407-1716-UA56060270000047362, № 0004845-2407-1716-UA56060270000047362 № 0004849-2407-1716-UA56060270000047362 № 0004857-2407-1716-UA56060270000047362 (а.с. 13-26).

Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , однак повернулися на адресу податкового органу поштовим відправленням з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У зв`язку з несплатою відповідачем сум податкових зобов`язань Головним управлінням ДПС у Рівненській області 22.10.2025 сформовано податкову вимогу форми "Ф" №0008973-1302-1700 на загальну суму 1544310,63 грн. (а.с. 8).

Проте, вказана вимога про сплату податкового бору виконаною не була, що стало підставою для звернення до суду із цим адміністративним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За правилами п.54.5 ст.54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Зміст наведених положень свідчить про те, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк набуває статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. При цьому, днем узгодження нарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків відповідного податкового повідомлення-рішення.

Питання правильності нарахування податкових зобов`язань та правомірності податкових повідомлень-рішень не є предметом спору в цій справі.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу нараховано грошове зобов`язання відповідно до податкових повідомлень-рішень від 20.02.2025: №0004847-2407-1716-UA56060270000047362, №0004852-2407-1716-UA56060270000047362, №0004850-2407-1716-UA56060270000047362, № 0004860-2407-1716-UA56060270000047362, №0004846-2407-1716-UA56060270000047362, № 0004848-2407-1716-UA56060270000047362 № 0004851-2407-1716-UA56060270000047362, № 0004853-2407-1716-UA56060270000047362 № 0004854-2407-1716-UA56060270000047362, № 0004845-2407-1716-UA56060270000047362 № 0004849-2407-1716-UA56060270000047362 №0004857-2407-1716-UA56060270000047362, які були надіслані відповідачу за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними копіями з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, однак повернулися на адресу податкового органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, стягненню податкового боргу передує процедура узгодження грошового зобов`язання.

Відповідно до п.58.3 ст.53 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Так, згідно з п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п. 42.3 ст. 42 ПК України).

Тобто, податкові повідомлення-рішення можуть вважатися належним чином врученими відповідачу у разі їх направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.

Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що згідно з відповіддю ВОМІРМП УДМС №5688/14477 від 22.12.2025, починаючи з 09.10.2023, зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є АДРЕСА_4 .

Натомість, як зазначалося вище та не заперечувалося сторонами по справі, податкові повідомлення-рішення від 20.02.2025: №0004847-2407-1716-UA56060270000047362, №0004852-2407-1716-UA56060270000047362, №0004850-2407-1716-UA56060270000047362, №0004860-2407-1716-UA56060270000047362, №0004846-2407-1716-UA56060270000047362, №0004848-2407-1716-UA56060270000047362 №0004851-2407-1716-UA56060270000047362, №0004853-2407-1716-UA56060270000047362 №0004854-2407-1716-UA56060270000047362, №0004845-2407-1716-UA56060270000047362 №0004849-2407-1716-UA56060270000047362 №0004857-2407-1716-UA56060270000047362, направлені податковим органом відповідачу на адресу: АДРЕСА_3 , яка не є зареєстрованою адресою (податковою адресою) відповідача станом на 20.02.2025.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позивачем не надано підтвердження вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень від 20.02.2025, тому платник податків ОСОБА_1 , не є повідомленим про наявність податкового зобов`язання в установленому ПК України порядку.

За змістом п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно з пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 20.02.2025 не були належним чином врученими відповідачу, а тому визначені ними грошові зобов`язання не є узгодженими у спосіб, встановлений ПК України, і як наслідок, не дає права контролюючому органу на стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з їх несплатою.

Такий висновок суду не спростований доводами апеляційної скарги позивача.

Як уже було вказано апеляційним судом вище, питання щодо правильності нарахування відповідачу податкових зобов`язань та правомірності податкових повідомлень-рішень не є предметом спору в цій справі.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області – залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в адміністративній справі №460/23003/25 за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіН. В. Ільчишин

З. М. Матковська