Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/6043/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/6043/26 пров. № А/857/34083/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року (суддя - Андрусів У.Б., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного рішення - 15.05.2026),

в адміністративній справі №380/6043/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного підприємства "Інформаційні судові системи",

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач), у якому просила: 1) визнати протиправною відмову відповідача надати інформацію на запит позивача від 25.02.2026; 2) зобов`язати відповідача надати на запит позивача від 25.02.2026 публічну інформацію у формі відкритих даних, а саме усі звіти про автоматизований розподіл судових справ між суддями, які створені протягом 2025 року.

Третя особа в суді першої інстанції подала письмові пояснення та просила врахувати їх під час розгляду цієї справи.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо ненадання ОСОБА_1 інформації на запит на публічну інформацію від 25.02.2026. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України повторно розглянути запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 25.02.2026 та надати відповідь з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної судової адміністрації України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1064 гривні 96 копійок.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки в оскарженому рішенні має місце неповне з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи, як наслідок рішення ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що порядок формування звіту про автоматизований розподіл судової справи між суддями відповідного суду визначено Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затверджено рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39. Крім цього, ДСА України здійснювала та здійснює заходи, щодо оприлюднення наборів даних у формі відкритих даних, зокрема набору даних «Звіти про автоматизований розподіл судових справ». Водночас, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ДСА України хоч і визначено розпорядником відкритих даних, а саме «Звіти про автоматизований розподіл судових справ», але не має, ні доступу до таких даних, ні можливості здійснювати будь яких дій із зазначеними даними. Судом жодним чином не досліджено дії адміністратора автоматизованої системи ЄСІТС - Державного підприємства "Інформаційні судові системи", на якого покладено технічний супровід та здійснення підтримки працездатності автоматизованої системи в цілому згідно з вимогами ЄСІТС, виконання інших функцій відповідно до розпоряджень ДСА України та взятих на себе договірних зобов`язань; сервіс обміну обліково інформаційними картками, електронними документами суду з центральною базою даних автоматизованої системи документообігу суду у відповідності до протоколів обміну, затверджених адміністратором автоматизованої системи.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 380/6043/26 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи апелянта необгрунтованими та такими, що спростовуються нормами чинного законодавства. Просить третя особа апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 380/6043/26 - без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

25.02.2026 позивач ОСОБА_1 скерувала на електронну пошту ДСА України запит на публічну інформацію, у якому, покликаючись на приписи ч. 1 ст. 10-1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №835, просила надати у формі відкритих даних усі звіти про автоматизований розподіл судових справ між суддями, які створені протягом 2025 року. У запиті запропонувала альтернативні способи надання запитуваної інформації, зокрема, шляхом надіслання в електронному вигляді на електронну адресу: m.bereza@dejure.foundation, а у разі, якщо обсяг запитуваної інформації не дозволить надіслати її електронною поштою, - надати чи надіслати потрібний носій інформації або отримати інформацію у відведеному місці для запису такого набору даних на власний носій інформації (а.с. 6).

За результатами розгляду запиту на публічну інформацію від 25.02.2026, ДСА України листом від 03.03.2026 №інф/Б246-26-249/26 повідомила позивача, що запитувана інформація за заданими критеріями, а саме: "Надати у формі відкритих даних усі звіти про автоматизований розподіл судових справ між суддями, які створені протягом 2025 року", в ДСА України не створена. Крім того відповідач повідомив, що наказом ДСА України від 22.09.2022 №333 (зі змінами) адміністратором Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та інших інформаційних систем і сервісів судової влади визначене ДП "Інформаційні судові системи", який несе відповідальність за забезпечення безперервного функціонування, супроводження та адміністрування інформаційних систем і сервісів, забезпечує належний рівень технічної підтримки, обробки запитів і консультування користувачів. Також зазначив відповідач, що листом ДСА України від 12.02.2026 №Б144-26-347/26 позивачу надано відповідь на звернення від 20.01.2026 щодо забезпечення оприлюдненя нового набору даних. Зокрема, поінформовано про те, що ДСА України листом від 26.01.2026 № 15-1871/26 доручено адміністратору забезпечити оприлюднення звітів про автоматизований розподіл на порталі "Судова влада України" та в системі "Портал відкритих даних" у формі відкритих даних. За інформацією адміністратора (лист від 03.02.2026 №679/11-50-26) оприлюднення вказаних звітів планується до кінця лютого 2026 року. З урахуванням викладеного, покликаючись на положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідач повідомив про надіслання запиту на публічну інформацію за належністю до ДП "Інформаційні судові системи" (а.с.7).

Листом №1378/7/11-30-26 від 10.03.2026 третя особа повідомила позивача про те, що проводяться роботи щодо додавання набору відкритих даних "Звіти автоматизованого розподілу". Цей набір відкритих даних не формувався у 2025 році, тому ДП "Інформаційні судові системи" не володіє запитуваною інформацією. Крім того наголосила, що відповідно до Переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, Державна судова адміністрація України є розпорядником інформації у формі наборів відкритих даних, зокрема, звітів про автоматизований розподіл судових справ між суддями (а.с. 8).

Вважаючи поведінку відповідача щодо ненадання публічної інформації на запит протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Реалізацію вказаного права громадянами України закріпленого у статті 40 Конституції України права регламентовано Законом України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ "Про інформацію" (далі - Закон №2657-ХІІ) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Згідно зі ст. 5 Закону №2657-ХІІ кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 3 Закону №2939-VI визначає гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною 1 ст. 10-1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Згідно з ч. 2 до ст. 10-1 Закону № 2939-VI публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення.

Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.

За правилами ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2939-VI перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов`язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом. Створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування.

Згідно зі ст. 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI регламентовано, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

За правилами п. 5-1 ч. 1 ст. 15 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних.

Згідно з ч. 1-4 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Приписами ч. 1, 4 ст. 20 Закону № 2939-VI регламентовано, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

У частині 1 статті 22 Закону №2939-VI наведений вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на її отримання.

Так, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що у розглядуваній справі спірні правовідносини виникли щодо питань про отримання позивачем від відповідача у формі відкритих даних усі звіти про автоматизований розподіл судових справ між суддями, які створені протягом 2025 року.

Пунктом 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, передбачено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835 затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних (далі - положення №835 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 3 положення №835 розпорядники інформації згідно з цим Положенням завантажують у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних (далі - перелік), згідно з додатком.

Завантаження наборів даних, визначених у переліку, здійснюється з урахуванням рекомендацій, оприлюднених Мінцифри на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Перетворення (зокрема, вивантаження з баз даних та в разі потреби знеособлення) публічної інформації у публічну інформацію у формі відкритих даних є обов`язковим.

Розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати у формі відкритих даних усю публічну інформацію у формі відкритих даних, яка перебуває в їх володінні та стосується конкретного набору даних.

Розпорядники інформації можуть створювати модулі управлінської аналітики на основі наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. Не допускається розміщення модулів управлінської аналітики без посилання на використані набори даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Завантаження у формі відкритих даних набору даних, визначених абзацом першим цього пункту, та їх регулярне оновлення може здійснюватися автоматично програмними засобами електронних інформаційних ресурсів у разі наявності технічної можливості на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних та відповідних інформаційно-комунікаційних системах.

У випадку автоматичного оновлення набору даних розпорядники інформації несуть згідно із законом відповідальність за достовірність і актуальність оприлюднених наборів даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Згідно з п. 5 положення №835 для забезпечення оприлюднення та регулярного оновлення публічної інформації у формі відкритих даних розпорядник інформації: завантажує та регулярно оновлює на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних набори даних, визначені у переліку, з урахуванням рекомендацій, оприлюднених Мінцифри на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, та Методичних рекомендацій щодо проведення інформаційного аудиту, затверджених Мінцифри; може здійснювати завантаження наборів даних, які не включені до переліку, якщо інше не передбачено Законом України "Про доступ до публічної інформації", у разі високого суспільного інтересу до таких даних (високої частоти їх запитування; за результатами опитування громадської думки; антикорупційного ефекту та/або економічного ефекту від оприлюднення наборів даних; наявності інших обставин).

Відповідно до п. 21 положення №835 оприлюднення набору даних передбачає можливість їх перегляду і завантаження безоплатно та без проведення додаткової реєстрації, ідентифікації, авторизації, проходження автоматизованого тесту для розрізнення користувачів чи інших обмежень.

Згідно з п. 25, 26 положення №835 розпорядники інформації несуть згідно із законом відповідальність за достовірність і актуальність оприлюднених наборів даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. Адміністратор Єдиного державного веб-порталу відкритих даних несе згідно із законом відповідальність за забезпечення цілісності інформації на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних після оприлюднення цієї інформації її розпорядниками.

Розпорядник інформації забезпечує оприлюднення нового набору даних відповідно до вимог цього Положення протягом 10 календарних днів.

Відповідно до додатку до положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2025 р. №1151) затверджено перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, яким визначено усіх розпорядники інформації (відповідно до компетенції), зокрема до них належить ДСА України.

Отже, враховуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розпорядником запитуваної позивачем публічної інформації у формі відкритих даних, зокрема, звітів про автоматизований розподіл судових справ між суддями, є ДСА України.

З матеріалів справи видно, що за результатами розгляду запиту позивача на публічну інформацію від 25.02.2026, відповідач листом від 03.03.2026 №інф/Б246-26-249/26 повідомила позивача, що запитувана інформація за заданими критеріями, а саме: "Надати у формі відкритих даних усі звіти про автоматизований розподіл судових справ між суддями, які створені протягом 2025 року", в ДСА України не створена. Крім того, відповідач поінформував про надіслання запиту на публічну інформацію за належністю до ДП "Інформаційні судові системи".

Таким чином, запит позивача на публічну інформацію від 25.02.2026 по суті не розглянутий, а листом від 03.03.2026 №інф/Б246-26-249/26 відповідач повідомив про скерування запиту за належністю.

Суд першої інстанції також вірно зауважив, що згідно з п. 2.3.28 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39, звіт про автоматизований розподіл судової справи між суддями формується автоматизованою системою автоматично одночасно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями відповідного суду.

Тобто ДСА України володіє запитуваною позивачем публічною інформацією, а тому безпідставним є твердження відповідача про те, що запитувана інформація не створена (відсутня).

При цьому, сам по собі факт відсутності безпосереднього технічного доступу до відповідного набору даних не звільняє ДСА України від виконання покладених на неї законом обов`язків як розпорядника відкритих даних. Саме на розпорядника покладається обов`язок забезпечити оприлюднення, актуальність, повноту та доступність відповідного набору відкритих даних.

Як уже зазначалося вище, що у межах спірних правовідносин, відповідач, покликаючись на приписи ч. 3 ст. 22 Закону №2939-VI, перенаправив запит позивачки до ДП "Інформаційні судові системи", який є технічним адміністратором.

З цього приводу, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач у листі від 03.03.2026 №інф/Б246-26-249/26 зазначив загальні положення законодавства, які визначають статус ДСА України як розпорядника інформації та її повноважень щодо оприлюднення відкритих даних, однак наведені норми не можуть свідчити про обов`язок саме ДП "Інформаційні судові системи" оприлюднювати відкриті дані. Підприємство може лише сформувати таку інформацію на вимогу ДСА України для здійснення нею публікації.

Колегія суддів також зауважує, що предметом цього спору є правомірність дій ДСА України як суб`єкта владних повноважень та розпорядника інформації, а не діяльність третьої особи у справі ДП "Інформаційні судові системи", яке здійснює технічне адміністрування окремих інформаційних систем.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, яка ратифікована із заявами Законом України від 20.05.2020 №631-IX "Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів", Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів.

У трактуванні ст. 1 Конвенції Ради Європи під поняттям "офіційні документи" розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів; під поняттям "державні органи" - органи законодавчої та судової влади у тій мірі, в якій вони виконують адміністративні функції згідно з національним законодавством.

За змістом ч. 2 ст. 5 "Опрацювання запитів про доступ до офіційних документів" Конвенції Ради Європи запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Таким чином, у першу чергу, державний орган повинен розглянути запит, якщо ця інформація у нього є.

Судом першої інстанції також вірно враховано правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 16.03.2023 у справі №380/15492/21 про те, що з точки зору принципу максимального спрощення процедури отримання інформації, не можна покладати на громадянина тягар доведення того, хто з цих двох суб`єктів: ДСА України чи ДП "Інформаційні судові системи", є розпорядником.

Розпорядник повинен не лише допомогти запитувачу ідентифікувати запитувану інформацію, а й активно співпрацювати з ним, тобто проявити очевидну готовність надати потрібну допомогу (в аспекті порушеного питання). Оскільки розпорядник інформації зайняв пасивну позицію, таку поведінку слід кваліфікувати як таку, що не відповідає принципам ст. 2 КАС України, зокрема, принципам добросовісності і розсудливості.

Отже, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої ст. 10-1 Закону №2939-VI.

Колегія суддів також зауважує, що в суді першої інстанції відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак не скористався наданими йому процесуальними правами, не подав відзиву на позовну заяву, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своєї поведінки та не виклав своїх заперечень щодо позовних вимог під час розгляду справи в суді першої інстанції.

З урахуванням встановленого, апеляційний суд вважає, що у ДСА України були відсутні визначені у ст. 22 Закону №2939-VI підстави для відмови у наданні позивачу запитуваної публічної інформації. А тому, відмова ДСА України надати позивачу інформацію на запит на публічну інформацію від 25.02.2026 є протиправною.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути запит на публічну інформацію позивачки від 25.02.2026 та надати відповідь з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року в адміністративній справі №380/6043/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіН. В. Ільчишин

В. О. Кушнір