Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №300/8207/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/8207/25 пров. № А/857/43998/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Тягло Л.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року (головуючий суддя Кафарський В.В. м. Івано-Франківськ) у справі № 300/8207/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області (далі – КДКА Харківської області, відповідач), в якому просить суд:

визнати відсутність повноважень і компетенції відповідача з 2022 року;

визнати протиправною бездіяльність відповідача по виконанню положень Закону України «Про адміністративну процедуру» при розгляді скарги позивача на члена КДКА Івано-Франківської області ОСОБА_2 ;

зобов`язати відповідача прийняти, зареєструвати та розглянути згідно положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Закону України «Про адміністративну процедуру» скаргу позивача на члена КДКА Івано-Франківської області ОСОБА_2 ;

скасувати як незаконне рішення відповідача по скарзі позивача на члена КДКА Івано-Франківської області ОСОБА_2 ;

визнати протиправними вимоги відповідача до скарги позивача на члена КДКА Івано-Франківської області ОСОБА_2 ;

стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч вимогам закону, не розглянув його скаргу на члена КДКА Івано-Франківської області ОСОБА_2 , а тому просить її розглянути та прийняти відповідне рішення за наслідками її розгляду. Також позивач зазначає про відсутність компетенції у відповідача з 2022 року у зв`язку із не переобранням членів КДКА Харківської області.

Ухвалою суду від 25.05.2026, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026, позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 35 000,00 євро залишено без розгляду (а.с. 122-124).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі № 300/8207/25 позов був задоволений частково, а саме:

визнано протиправною бездіяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на члена КДКА Івано-Франківської області Валерія Селяніна;

зобов`язано Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Харківської області прийняти скаргу ОСОБА_1 на члена КДКА Івано-Франківської області ОСОБА_2 , а також прийняти відповідне рішення стосовно неї згідно положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та у відповідності до вимог Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 №120;

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій та не надав суду належних доказів (зокрема, поштових квитанцій про надіслання рекомендованим відправленням) на підтвердження факту правомірного повернення скарги позивачу згідно з вимогами Положення №120. З огляду на це, суд констатував наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 . Водночас суд відмовив у застосуванні до спірних правовідносин Закону України «Про адміністративну процедуру», оскільки процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності мають спеціальний порядок розгляду, врегульований Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання відсутності компетенції та повноважень у КДКА Харківської області, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є суб`єктом владних повноважень, а тому не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю ініціювати компетенційний спір. Вимогу про скасування рішення КДКА суд визнав безпідставною з огляду на те, що відповідач жодного рішення по суті скарги не приймав.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

У апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що суд помилково не застосував норми Закону України «Про адміністративну процедуру». Також апелянт зазначає, що суд безпідставно залишив поза увагою та не вирішив інші його позовні вимоги (пункти 2, 3, 4, 5 позову), необґрунтовано відмовивши у визнанні відсутності компетенції у КДКА Харківської області. Окрім того, позивач вказує на упередженість та необ`єктивність судді суду першої інстанції під час розгляду справи, що, на його думку, виявилося у безпідставному залишенні без розгляду вимоги про стягнення моральної шкоди та створенні штучних перешкод у доступі до правосуддя. Додатково скаржник наголошує на наявності безумовної підстави для скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд першої інстанції, всупереч клопотанням позивача, розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження замість загального. З наведених підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Під час апеляційного провадження ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду було задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 06.10.2025 від ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області надійшла скарга на дії адвоката Селяніна В.О., яка, у зв`язку із відсутністю необхідного кворуму, направлена до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для визначення територіальної юрисдикції та розгляду.

Так, листом від 27.10.2025 №6207, згідно з п. 2.3.17. п. 2.3.18 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 13.12.2024 №87 зі змінами, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури направила до КДКА Харківської області скаргу ОСОБА_1 на дії адвоката Селяніна В.О. для розгляду по суті (а.с. 11-12).

Скарга позивача отримана відповідачем 30.10.2025, що підтверджено відповідачем у відзиві.

Проте, така скарга, як зазначено відповідачем у відзиві, була повернута скаржнику без реєстрації, оскільки, на думку КДКА Харківської області не відповідала вимогам пункту 14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженому рішенням РАУ від 30.08.2014 №120 зі змінами.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача та його рішення по скарзі стосовно адвоката Селяніна В.О. протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон №5076-VI).

За приписами статті 1 Закону №5076-VI адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; адвокатське самоврядування – гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1, 3 статті 2 Закону №5076-VI передбачено, що адвокатура України – це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

За приписами частини 1 статті 4 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Дисциплінарну відповідальність адвокатів регламентує Розділ VI указаного Закону №5076-VI.

Відповідно до статті 33 Закону №5076-VI, адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження – процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

З урахуванням частин першої, другої статті 34 Закону №5076-VI, підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Частиною другою статті 35 Закону №5076-VI визначено, що адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Частинами 1, 2 статті 36 Закону №5076-VI встановлено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Згідно із положеннями ст. 37 Закону №5076-VI, стадіями дисциплінарного провадження є: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Частиною 1 ст. 38 Закону №5076-VI визначено, що заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.

Відповідно до вимог частин 2-3 ст. 38 Закону №5076-VI, член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань. Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, фізичні особи, яким надіслано запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів. За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи. Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Згідно із ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки. Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Відповідно до ст. 42 Закону №5076-VI, адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

Рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 №120 затверджене Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність (далі – Положення №120, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з пунктом 1 Положення №120, таке Положення розроблено відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закону України «Про звернення громадян», Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.

Пунктами 2-3 Положення №120 встановлено, що дисциплінарним провадженням визнається процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознаки дисциплінарного проступку. Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише в порядку дисциплінарного провадження, з підстав вчинення ним дисциплінарного проступку, види якого передбачені статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Пунктом 7 Положення №120 встановлено, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку. Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Адвокат не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов`язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.

Пунктом 9 Положення №120 визначено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Згідно з п. 20 Положення №120, усі заяви (скарги) підлягають обов`язковому прийняттю без здійснення їх реєстрації. Заяви (скарги), що відповідають вимогам до заяви (скарги), підлягають обов`язковій реєстрації та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті, реєстрації та розгляді заяви (скарги) з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення, інші дискримінаційні ознаки

Вимоги до заяви (скарги) наведені в ст. 14 Положення.

Підпунктами 1-2 пункту 14 Положення №120 визначено, що заява (скарга) подається в письмовій формі особисто заявником (скаржником) або його представником. Заява (скарга) може бути подана безпосередньо за місцезнаходженням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону або надіслана поштою (в тому числі електронною поштою із застосуванням електронного цифрового підпису). У заяві (скарзі) обов`язково має бути зазначено: найменування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, до якої подається заява (скарга); ПІБ (найменування) заявника (скаржника), посада, місце роботи для посадової та службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти; ПІБ адвоката щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти, якщо такі відомі; виклад обставин, якими заявник обґрунтовує факт наявності в діях адвоката дисциплінарного проступку; вимоги заявника (скаржника).

Згідно з підпунктом 4 п. 14 Положення №120, до заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату щодо поведінки якого подається заява (скарга), за винятком випадку коли заява (скарга) подається електронною поштою. До заяви (скарги) також додається письмова згода на обробку персональних даних органами адвокатського самоврядування, в тому числі, збирання, зберігання, використання і поширення.

Заява (скарга), оформлена без дотримання вимог статті 14 цього Положення, повертається заявникові (скаржникові) з відповідним роз`ясненням не пізніше десяти днів від дня її надходження (пункт 15 Положення).

Отже, нормами Положення №120, регламентовано вимоги щодо форми та змісту заяви (скарги) щодо поведінки адвоката, чіткий перелік документів, що має бути наданий скаржником разом із такою заявою (скаргою), а також регламентовано дії відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зокрема, пунктом 20 Положення №120 визначено, що усі заяви (скарги) підлягають обов`язковому прийняттю без здійснення їх реєстрації. Заяви (скарги), що відповідають вимогам до заяви (скарги), підлягають обов`язковій реєстрації та розгляду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Оцінюючи твердження скаржника про те, що відповідач зобов`язаний був розглянути його скаргу з обов`язковим урахуванням положень Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-IX), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2073-IX вказаний нормативно-правовий акт регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 2 Закону №2073-IX, адміністративний орган - це, зокрема, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації; адміністративна справа - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи, розгляд якої здійснюється адміністративним органом; а адміністративний акт - це рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, як орган адвокатського самоврядування, що наділений делегованими публічно-владними повноваженнями (зокрема, щодо притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності), загалом підпадає під ознаки адміністративного органу в розумінні Закону №2073-IX.

Більше того, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері адвокатури та адвокатської діяльності регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Отже, норми Закону України «Про адміністративну процедуру» є загальними та підлягають застосуванню до діяльності органів адвокатського самоврядування, однак виключно з урахуванням спеціальних процедурних особливостей, передбачених профільним законодавством.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, такою законодавчою особливістю є сама процедура вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. Стадії дисциплінарного провадження, вимоги до скарги, алгоритм дій, межі повноважень та строки реагування комісії на етапі отримання скарги імперативно врегульовані нормами спеціального Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і деталізовані Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката №120. Відтак, на етапі вирішення питання про прийняття скарги до розгляду пріоритетному застосуванню підлягають саме норми спеціального законодавства.

Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує, що у спірних правовідносинах відповідач фактично не розпочав дисциплінарного провадження (сукупності процедурних дій з розгляду та вирішення справи) та не приймав жодного рішення по суті, яке б мало ознаки адміністративного акта. Натомість орган допустив протиправну бездіяльність, повернувши скаргу позивача без її обов`язкової реєстрації.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що процедура реєстрації та прийняття дисциплінарної скарги регулюється спеціальним законодавством, що виключає пряме застосування Закону України «Про адміністративну процедуру» на цьому етапі. Доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються, оскільки скаржник помилково поширює загальні адміністративні вимоги на правовідносини, для яких законодавцем прямо встановлено спеціальний дисциплінарний регламент.

Безпідставними є також покликання апелянта на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою або необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання відсутності компетенції та повноважень у відповідача з 2022 року. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції надав вичерпну правову оцінку вказаним вимогам. Колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 19 КАС України компетенційні спори виникають виключно між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління. Фізична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень, не наділена адміністративною процесуальною дієздатністю ініціювати публічно-правовий спір про констатацію відсутності компетенції у державного органу чи органу професійного самоврядування. Оскільки позивач у цих правовідносинах захищає власний приватний інтерес щодо розгляду конкретної скарги, він не наділений правом заявляти відповідні вимоги до КДКА Харківської області.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови судом першої інстанції у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, апеляційний суд зазначає таке.

Як достовірно встановлено судом, відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки фактично не розглянув скаргу ОСОБА_1 у встановленому порядку та не прийняв по ній жодного рішення по суті, яке могло б бути предметом скасування у судовому порядку. Оскільки правовий акт індивідуальної дії відповідачем не приймався, вимога про його скасування є такою, що не підлягає задоволенню. За таких обставин суд першої інстанції обрав належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, зобов`язавши орган адвокатського самоврядування прийняти скаргу та прийняти відповідне рішення згідно з вимогами профільного закону. Відтак, аргументи скаржника в цій частині є необґрунтованими та правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Надаючи правову оцінку доводам апелянта про наявність безумовної підстави для скасування оскаржуваного рішення у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження замість загального, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Колегія суддів враховує, що первинна позовна заява ОСОБА_1 дійсно містила вимогу майнового характеру про стягнення моральної шкоди в розмірі 35 000 євро, що за загальним правилом могло б слугувати перешкодою для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в силу цінових обмежень, встановлених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 позовну заяву в частині вимог про стягнення 35 000 євро моральної шкоди було спочатку залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме для надання обґрунтування та доказів заподіяння моральних страждань. Оскільки позивач у встановлений (та в подальшому продовжений судом) строк вказаних недоліків не усунув, ухвалою від 25.05.2026 позовну заяву в цій частині було залишено без розгляду. Вказана ухвала була предметом апеляційного перегляду та залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026, набравши законної сили.

Таким чином, під час ухвалення рішення по суті спору 22 липня 2026 року предметом судового розгляду залишалися виключно вимоги немайнового характеру, а саме: про визнання відсутності повноважень і компетенції відповідача з 2022 року; визнання протиправною бездіяльності по виконанню положень Закону України «Про адміністративну процедуру» при розгляді скарги позивача; зобов`язання прийняти, зареєструвати та розглянути вказану скаргу; скасування рішення відповідача по скарзі та визнання протиправними вимог відповідача до неї. Згідно з приписами статей 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, ця категорія публічно-правових спорів не належить до вичерпного переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи виключно правовий характер спірних правовідносин, обсяг доказів та предмет доказування, суд першої інстанції, реалізуючи свої дискреційні процесуальні повноваження, правомірно та обґрунтовано розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження. Відтак, доводи скаржника в цій частині ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального закону в розрізі фактичного обсягу позовних вимог та не утворюють обов`язкової підстави для скасування судового рішення.

Твердження позивача про упередженість та необ`єктивність судді суду першої інстанції, а також про створення йому штучних перешкод у доступі до правосуддя, не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час апеляційного перегляду справи. З матеріалів справи слідує, що процесуальні дії головуючого судді щодо залишення позовної заяви без руху через несплату судового збору та неподання доказів на обґрунтування розміру моральної шкоди вчинялися виключно в межах процесуальних повноважень та відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України. Заяви позивача про відвід головуючого судді розглядалися у встановленому процесуальним законом порядку іншими суддями та були обґрунтовано відхилені через відсутність доказів упередженості. У підсумку позивачу було забезпечено право на судовий захист, а його позовні вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною були розглянуті по суті та частково задоволені.

Покликання апелянта на вимоги щодо відшкодування моральної шкоди також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вказані позовні вимоги були залишені без розгляду ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026, яка вже була предметом апеляційного перегляду та залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026, у зв`язку з чим вказане питання не є предметом розгляду в межах даного апеляційного провадження.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджено факту належного розгляду або правомірного повернення скарги позивача Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Харківської області, обов`язок доказування правомірності дій якої в силу положень частини 2 статті 77 КАС України покладено на відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до власного тлумачення апелянтом норм права, не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі № 300/8207/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяС. М. Глазько

суддіІ. В. Глушко

Р. М. Шавель

Повне судове рішення складено 07.10.26