Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/25179/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №380/25179/25

Суддя: Довга Ольга Іванівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/25179/25 пров. № А/857/24861/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року (головуючий суддя Коморний О.І., м. Львів) у справі №380/25179/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

25.12.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо відмови у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог ст. 9, 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн), встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2024 та станом на 2025 роки, для перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 року та з 01 липня 2025 року; зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області нову довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 року та станом на 18.06.2025 року, у відповідності до вимог ст. 9, 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн.), встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови № 704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а саме - надбавки за особливості проходження служби у розмірі (50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років); премії (231% посадового окладу), які встановлені на 2024 рік та надбавки за особливості проходження служби у розмірі (50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років); премії (231% посадового окладу), які встановлені на 2025 рік для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 та 01 липня 2025 року.

Позов обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію за вислугу років, призначену згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262-ХІІ). Позивач переконаний, що у зв`язку зі зростанням базового державного соціального стандарту — прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який Законами України «Про Державний бюджет України» на 2024 та 2025 роки встановлений станом на 1 січня відповідного року на рівні 3028,00 грн, у нього виникло беззаперечне та законне право на отримання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для подальшого перерахунку пенсії. Таке право, на думку позивача, обґрунтовується тим, що судовими рішеннями у справі № 320/29450/24 (які набрали законної сили 18.06.2025) визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яким Уряд намагався штучно зафіксувати розрахункову величину для окладів на рівні 1762,00 грн. Відповідно, свою юридичну дію відновила первинна редакція пункту 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, яка імперативно вимагає визначення розмірів посадових окладів шляхом множення тарифного коефіцієнта на актуальний прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року. Крім цього, позивач наполягає на обов`язковому включенні до цих нових довідок надбавки за особливості проходження служби у розмірі 50% та премії у розмірі 231%. Свою вимогу він мотивує тим, що саме такі відсотки фактично виплачувалися у 2024– 2025 роках діючим співробітникам ДСНС на аналогічних посадах, що було прямо підтверджено офіційним листом самого відповідача від 26.11.2025. Відмову відповідача у видачі таких довідок позивач вважає протиправною, такою, що звужує його соціальні гарантії та порушує право на мирне володіння майном.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року адміністративним позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, яка полягає у непідготовці та ненаданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2024 року та 18 червня 2025 року, розрахованих із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2024 року та станом на 18 червня 2025 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, у яких розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розрахувати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (3028,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови КМУ № 704, із обов`язковим зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, визначених законодавством, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2024 та 01 липня 2025 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Скаргу мотивує тим, що відповідно до Порядку № 45 підставою для перерахунку пенсій є виключно прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовців. Проте, після ухвалення Постанови № 704 у 2017 році Уряд не приймав жодних нових рішень про підвищення складових грошового забезпечення, які б слугували правовою підставою для масового перерахунку пенсій за статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Апелянт зазначає, що постанова КМУ № 481 (яка закріпила сталу величину 1762 грн) була чинною та обов`язковою до виконання станом на 01.01.2024, оскільки судове рішення про її скасування (справа № 320/29450/24) набрало законної сили лише 18.06.2025. Таким чином, станом на 01.01.2024 у відповідача не було жодних законних підстав для самовільної зміни розрахункової величини та видачі нових довідок.

21.08.2026 позивачем до суду подано додаткові пояснення. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та починаючи з 01 січня 2019 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262-ХІІ). Пенсію позивачу призначено за посадою: головний фахівець Стрийського районного відділу ГУ ДСНС України у Львівській області (підполковник служби цивільного захисту).

Вважаючи, що зміна прожиткового мінімуму породжує право на перерахунок пенсії, 12 листопада 2025 року представник позивача звернувся до ГУ ДСНС України у Львівській області із письмовою заявою про підготовку та надання до пенсійного органу довідок про розмір грошового забезпечення Позивача станом на 01.01.2024 та 18.06.2025 із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Листом від 26.11.2025 за вих. № 58 02-8020/58 14 відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви. Відмова мотивована тим, що на урядовому рівні рішень щодо масового проведення перерахунку пенсій не приймалося, а розміри посадових окладів для діючих працівників продовжують розраховуватися від прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (тобто від величини 1762,00 грн), відтак підстави для оформлення нових довідок відсутні.

Водночас, у цьому ж листі-відповіді від 26.11.2025 відповідач повідомив позивача, що середній розмір премії по відповідній (аналогічній) посаді, яку займав позивач, станом на 01.01.2024 та 18.06.2025 фактично становить 231% посадового окладу (який наразі розраховується від 1762 грн), а надбавка за особливості проходження служби встановлюється в розмірі до 50%.

Не погоджуючись із такою відмовою суб`єкта владних повноважень та вважаючи, що відповідач діє всупереч вимогам чинного законодавства, порушуючи право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 25 березня 1992 року № 2262-ХІІ (Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Частиною вісімнадцятою статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій особам, звільненим зі служби, є положення статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Частиною четвертою вказаної статті імперативно визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Отже, Кабінету Міністрів України надано право встановлювати умови та порядок перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення. Реалізуючи вказані повноваження, 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова № 704).

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Таке нормативне регулювання повністю узгоджувалося з положеннями Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», статтями 1 та 6 якого визначено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 розрахункову величину встановлено на рівні прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн). Проте вказані зміни визнані протиправними та скасовані у 2020 році (рішення у справі № 826/6453/18).

Надалі, 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481, якою пункт 4 Постанови № 704 змінено та викладено в такій редакції: «розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Саме на цю постанову № 481 посилається апелянт, стверджуючи, що станом на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року вона була чинною, а тому оклади мали розраховуватися виключно від фіксованої суми 1762,00 грн.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта як такі, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм права та нехтуванні принципом ієрархії нормативно-правових актів, керуючись правовими висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24.

Вирішуючи правовий спір щодо відмови у видачі довідок за 2024 рік, Судова палата Верховного Суду у постанові від 17 лютого 2026 року вказала: «З дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн. Така зміна правового регулювання скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704 та зводить нанівець мету її прийняття... З огляду на визначені в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили».

Верховний Суд наголосив: «Суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. ...

Таким чином, застосування фіксованої величини 1762,00 грн (замість актуального прожиткового мінімуму, затвердженого законом) є незаконним з моменту прийняття Постанови № 481. Той факт, що Постанову № 481 скасовано судом (зокрема, у справі № 320/29450/24, рішення в якій набрало законної сили 18.06.2025), жодним чином не позбавляє позивача права на перерахунок пенсії з 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року. До правовідносин підлягає застосуванню первісна редакція пункту 4 Постанови № 704.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Так, станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і становить 3028,00 грн. Аналогічний розмір (3028,00 грн) закріплено і Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року.

Зростання цього базового державного соціального стандарту автоматично породжує безперечне, передбачене законом право позивача на отримання оновлених довідок із застосуванням розрахункової величини 3028,00 грн для обчислення посадового окладу та окладу за спеціальним званням станом на 1 січня відповідного календарного року, з подальшим проведенням Головним управлінням Пенсійного фонду України перерахунку основного розміру його пенсії. Відмова відповідача у видачі таких довідок є прямою формою протиправної бездіяльності, що порушує гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення.

Таким чином, колегія суддів вказує, що позивач має безперечне право на отримання належної довідки, в якій додаткові види грошового забезпечення (надбавки та премія) будуть розраховані та зазначені у відповідності до вимог Порядку № 45 та Постанови КМУ № 704. Повна відмова ГУ ДСНС у видачі довідок як таких (навіть без конкретизації спірних відсотків) є неправомірною, становить прояв протиправної бездіяльності та безпосередньо порушує конституційне право позивача на належне та справедливе пенсійне забезпечення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 380/25179/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. І. Довга

суддіІ. І. Запотічний

Т. І. Шинкар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua