Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/364/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа № 380/364/26 пров. № А/857/19495/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року (головуючий суддя Кузан Ростислав Ігорович, м. Львів) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправними дій, зобовязання вчинення дій,-

Короткий зміст позовних вимог

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії ГУ ДСНС щодо невиконання покладених на нього повноважень з питань грошового забезпечення та відмови у підготовці та наданні до ГУ ПФУ у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 року, виходячи із розрахункової величини-прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 року (3328,00грн.), відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в початковій редакції) щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, зокрема надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах встановлених наказом ГУ ДСНС на січень 2026 року за відповідною посадою, для проведення перерахунку з 01 лютого 2026 року основного розміру пенсії;

- зобов`язати ГУ ДСНС провести з 01 січня 2026 року перерахунок окладів за відповідною посадою ОСОБА_1 та у відповідності до вимог «Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008р. №45, підготувати та надати до ГУ ПФУ у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2026 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 року (3328,00грн.), відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в початковій редакції) щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, обрахованих з урахуванням окладів встановлених з 01.01.2026р., зокрема надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх відсоткових розмірах встановлених наказом ГУ ДСНС на січень 2026 року за відповідною посадою, для проведення перерахунку з 01 лютого 2026 року основного розміру пенсії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено частково адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправною бездіяльність ГУ ДСНС, що полягає у не виготовленні та не наданні до ГУ ПФУ у Львівській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026, для перерахунку з 01.02.2026 основного розміру його пенсії; - зобов`язав ГУ ДСНС підготувати та надати до ГУ ПФУ у Львівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2026 рік для проведення з 01.02.2026 перерахунку основного розміру пенсії.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції керувався частиною третьою статті 43, статтею 51, 63 Закону № 2262, статтею 9 Закону №2011, пунктом 4 Постанови КМУ №704 в первинній редакції без урахування змін, внесених Постановами №103, №481, що були скасовані у судовому порядку та дійшов висновку, що у зв`язку із щорічним зростанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, особа, котра отримує пенсію на підставі Закону №2262-ХІІ, має підстави вимагати від уповноваженого органу видачі довідки про грошове забезпечення за прирівняною посадою для перерахунку пенсії, що обчислене шляхом використання як розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а відмова відповідача у підготовці та скеруванні до територіального органу ПФУ такої довідки для проведення перерахунку пенсії з 01 лютого відповідного року є протиправною. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зазначити у довідці конкретні відсоткові розміри надбавок з мотивів передчасності цих вимог, оскільки предметом спору у цій справі є визначення права позивача на отримання нової довідки, а не її зміст.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Позивач, ОСОБА_1 , оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передчасність вимоги щодо зобов`язання відповідача виготовити та подати до органу Пенсійного фонду України довідку про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії з 01.02.2026 із зазначенням надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії у середніх відсоткових розмірах, фактично виплачених за відповідною посадою за січень 2026 року. Зазначає, що обов`язок відповідача щодо визначення складових грошового забезпечення у довідці прямо передбачений Порядком №45, а тому виготовлення такої довідки не може ставитися у залежність від попереднього її оформлення відповідачем. Вважає, що відмова суду в цій частині фактично дозволяє відповідачу на власний розсуд визначати розмір складових грошового забезпечення та не дотримуватися встановленого законодавством порядку їх зазначення у довідці. Наголошує, що позовна вимога спрямована на належне відновлення порушеного права позивача та не змінює способу його захисту, оскільки передбачає зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач, ГУ ДСНС, оскаржило рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду в частині, що стосується задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що поза увагою суду залишилась істотна обставина, що на момент розгляду цієї справи в суді, Кабінет Міністрів України не вносив жодних змін до пункту 4 Постанови КМУ №704 та розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб продовжують розраховуватись виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1.12,13 і 14. Також, апелянт зазначає, що оскільки станом на 01.01.2026 зміни в грошовому забезпеченні діючих військовослужбовців не відбулося, і обрахунок розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням діючим військовослужбовцям продовжує встановлюватися виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1.12,13 і 14, то відсутні підстави для видачі відповідачем нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 за посадою, яку він займав на день звільнення з військової служби чи аналогічною посадою прирівняною до неї. На переконання апелянта, Кабінетом Міністрів України рішення з приводу перерахунку пенсії колишнім військовослужбовцям прийняте не було.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач, ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення в частині задоволених позовних вимог, прийняте з дотриманням норм законодавства, на підставі повно встановлених обставин справи. Доводи апеляційної скарги, на його переконання, є безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог - без змін.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції

Позивач, колишній військовослужбовець, отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 9 квітня 1992 року (далі – Закон №2262-ХІІ).

Позивач звернувся із заявою від 20.12.2025 до ГУ ДСНС як уповноваженого Порядком №45 органу про видачу йому нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026, покликаючись на зростання з цього числа розміру грошового забезпечення за останньою займаною/прирівняною посадою.

Відповідач листом від 05.01.2026 надав відповідь, відповідно до якої відмовив позивачу видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку розміру пенсії у зв`язку із відсутністю підстав, оскільки підвищення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовцям згідно із Постановою №704 станом на 01.01.2026 не відбулося, а Уряд відповідних рішень щодо збільшення грошового забезпечення та/або перерахунку пенсій не приймав.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Правові та організаційні засади пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, визначено Законом № 2262-ХІІ.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частинами другою та третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», визначений «Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45).

Згідно із пунктом 1 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Станом на час прийняття Постанови № 704 пунктами 2 та 4 було визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

З 24.02.2018 набула чинності Постанова № 103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24.02.2018 Уряд змінив розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» запровадив використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким вносились зміни до Постанов КМУ, що додаються, зокрема пункту 4 Постанови № 704.

Усталений багаторічний підхід касаційного суду до правозастосування (починаючи з постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 160/8324/19; https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/90228179) полягав у тому, що у випадку визнання в судовому порядку протиправними та нечинними змін, внесених до нормативно-правового акту, з дня набрання законної сили рішенням суду відновлює дію редакція нормативно-правового акта, яка діяла до зазначених змін. Так, виходячи з численних постанов Верховного Суду, з 29.01.2020 (з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18) пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 62 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 № 3354-IX, що набрав чинності 20.09.2023:

- у разі скасування нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента дія нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента, що діяв до прийняття (видання) скасованого нормативно-правового акта, автоматично не відновлюється;

- суб`єкт правотворчої діяльності, нормативно-правовий акт якого скасовано повністю чи в окремій частині, зобов`язаний в межах своєї компетенції прийняти (видати) нормативно-правовий акт, яким врегулювати суспільні відносини, що виникли під час дії скасованого нормативно-правового акта.

12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 481, яка набрала чинності 20.05.2023. Відповідно до пункту 1 Постанови № 481, Уряд України постановив скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Також, Постановою № 481 змінено пункт 4 Постанови № 704, у зв`язку з чим з дати набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) вказана норма права має таку редакцію: «установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, було частково задоволено позовні вимоги, а саме - визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Водночас постановою від 16.07.2026 Верховного Суду ці рішення у справі № 320/29450/24 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні описаних вище позовних вимог було відмовлено.

Позиція суду апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційних скарг законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, виходить із такого:

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що після визнання протиправним та нечинним пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 відновлено дію пункту 4 Постанови №704 у редакції, яка передбачає щорічний перерахунок розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців та прирівняних до них осіб шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Як наслідок, відповідні уповноважені органи повинні щороку готувати довідки про розмір грошового забезпечення особи станом на 01 січня відповідного календарного року для перерахунку розміру її пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, з 01 лютого, - тобто з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Аргументи позивача на обґрунтування вимог апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно визнав передчасними вимоги щодо визначення у довідці конкретних складових грошового забезпечення. На думку апелянта, обов`язок органу, який видає довідку, визначити всі належні складові грошового забезпечення випливає з установленого порядку її оформлення та не може бути відкладений до моменту виникнення окремого спору щодо правильності її змісту. Позивач вважає, що невизначення у судовому рішенні відповідних складових та їх розмірів фактично залишає відповідачу можливість самостійно визначати зміст довідки та не забезпечує належного відновлення його порушеного права.

Аргументи відповідача зводяться до того, що зміна з 01 січня відповідного календарного року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на відповідний рік, не є підставою для видачі особам, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-XII довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про посадовий оклад та оклад за військовим званням, оскільки Уряд після 01.03.2018 не приймав рішення про збільшення розміру грошового забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб, а також не відбулося фактичне збільшення розміру грошового забезпечення.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів правильно, сторонами визнаються. Отже, для вирішення цього спору слід визначити, яка редакція пункту 4 Постанови №704 у її взаємозв`язку із статтями 43, 63 Закону №2262-XII та Порядком №45 підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Вирішуючи ці питання, колегія суддів окремо оцінює доводи кожної з апеляційних скарг:

І. Оцінюючи доводи апеляційної скарги ГУ ДСНС України у Львівській області щодо відсутності підстав для видачі довідки про розмір грошового забезпечення військовослужбовця станом на 01.01.2026 виходячи із розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2026 року, колегія суддів керується такими мотивами:

постановою Верховного Суду від 16.07.2026 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України було задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 було скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання дій неправомірними та скасування пункту 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо встановлення базового розміру (1762,00 грн) для розрахунку грошового забезпечення (посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями) військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу замість прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного року - відмовлено.

Касаційний суд, серед іншого, виснував таке:

- зміст пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ (на який посилаються суди попередніх інстанцій у цій справі) не дозволяє виявити норму, на відповідність якій можна здійснити перевірку положень Постанови № 704 (зокрема, пункту 4). У жодних з профільних законодавчих актів законодавець не визначив базовий критерій для здійснення розрахунку посадового окладу грошового забезпечення, що, відповідно, не дозволяє суду констатувати, що вносячи зміни до Постанови № 704 у частині встановлення базової величини для розрахунку грошового забезпечення, Уряд діяв не в межах своєї компетенції, визначеної статтею 117 Конституції України, та поза повноважень, установлених статтею 20 Закону №794-VII.

- питання грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, які прирівнюються до них, належить до повноважень КМУ. Тобто, саме Уряду делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційними повноваженнями, визначеними нормами Конституції України та Законом № 2011-ХІІ. Під «складовими грошового забезпечення» слід розуміти посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому, базовий критерій для визначення складових грошового забезпечення військовослужбовця є визначальною величиною, оскільки саме від цього показника (шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти) обчислюються основні види виплат при розрахунку грошового забезпечення.

- за відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців,) встановлюються та регулюються актами КМУ, а саме Постановою №704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.

Як наслідок, Верховний Суд:

- визнав помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що КМУ не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема у твердому (фіксованому) розмірі, оскільки таке не передбачено та не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили (Закону № 1774-VІІІ);

- не встановив законних підстав, які б свідчили про протиправність дій Кабінету Міністрів України під час прийняття спірної Постанови № 481, оскільки саме Уряд має право встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема, базової величини), що прямо регламентовано Законом № 2011-XII. Указане, у свою чергу, виключає й необхідність зобов`язання відповідача вчинити конкретні дії (скасувати чинний нормативно-правовий акт органу держаної влади).

Відтак, апеляційний суд констатує, що пункт 4 Постанови №704 є чинним, а встановлена ним розрахункова величина у розмірі 1762 грн. підлягає застосуванню при визначенні розміру грошового забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Враховуючи положення частини четвертої та п`ятої статті 62 Закону України «Про правотворчу діяльність» підстав вважати, що станом на 01.01.2026 автоматично відновилася дія попередньої редакції пункту 4 Постанови №704, також немає.

З огляду на це посилання суду першої інстанції на те, що після визнання нечинним пункту 6 Постанови №103 підлягає застосуванню первісна редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачала використання прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, не може бути покладено в основу висновку про наявність у позивача підстав для отримання спірної довідки. Таке тлумачення суперечить подальшому нормативному регулюванню (внесення Постановою №481 змін до пункту 4 постанови №704, якими визначено конкретну розрахункову величину у розмірі 1762 грн.), а також висновку Верховного Суду у постанові по справі № 320/29450/24 від 16.07.2026, якою не встановлено правових підстав для скасування зазначених змін. Отже, збільшення з 01.01.2026 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб не призводить до зміни розміру грошового забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб та не створює правових підстав для складання нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2026 як розрахункової величини.

Підсумовуючи наведене та враховуючи, що чинна редакція пункту 4 Постанови № 704 після внесення 20.05.2023 змін Постановою №481 передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до Постанови № 704, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для видачі позивачу нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

ІІ. Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо зазначення у довідці конкретних розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, колегія суддів керується такими мотивами:

розділі І мотивувальної частини цієї постанови апеляційний суд дійшов висновку, що у позивача не підстав для отримання нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 для проведення перерахунку пенсії, оскільки збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 саме по собі не зумовлює зміни розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою та, відповідно, не є підставою для проведення відповідного перерахунку.

Відтак, за відсутності підстав для видачі нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 відсутні й правові підстави для зобов`язання відповідача зазначити у такій довідці конкретні розміри окремих складових грошового забезпечення, у тому числі надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх відсоткових розмірах, встановлених за відповідною посадою на січень 2026 року.

Доводи апелянта про те, що Порядок №45 визначає складові грошового забезпечення, які підлягають зазначенню у довідці, не спростовують наведеного висновку, оскільки застосування відповідного порядку оформлення довідки можливе лише за наявності передбачених законом підстав для її видачі. Сам по собі обов`язок уповноваженого органу зазначити у довідці належні складові грошового забезпечення не створює самостійних підстав для видачі такої довідки за відсутності зміни розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою, яка є підставою для перерахунку пенсії. Так само помилковими є посилання апелянта на те, що відмова у цій частині надає відповідачу можливість на власний розсуд визначати складові грошового забезпечення. Питання правильності визначення відповідачем складових та їх розмірів може бути предметом судової перевірки у разі виникнення відповідного спору щодо вже оформленої довідки. Проте суд не має підстав зобов`язувати суб`єкта владних повноважень зазначити у документі певні складові грошового забезпечення за відсутності підстав для оформлення цього документа. Отже, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині. Таким чином, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи наведені вище мотиви, колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Враховуючи слушність аргументів апелянта-відповідача, слід прийняти нове рішення – про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, ухвалює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивач відповідно до закону був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, питання про його розподіл не вирішується. Щодо витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, то з огляду на статус учасників справи (позивач – фізична особа, відповідач – суб`єкт владних повноважень) понесені апелянтом витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 380/364/26 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправними дій, зобовязання вчинення дій та постановити в цій частині нове рішення – про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 380/364/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Судові витрати, понесені відповідачем в суді апеляційної інстанції, не відшкодовуються.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддяР. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 07.10.26