Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №380/22928/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/22928/24 пров. № А/857/10100/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 380/22928/24 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя у І інстанції Гулик А.Г.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Львівської міської ради (далі відповідач 1), виконавчого комітету Львівської міської ради (далі відповідач 2) в якому просив визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо невключення тимчасових споруд ОСОБА_1 , площею 76 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, визначених ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 № 6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», та додатку до неї, всіх змін та доповнень до цієї ухвали у Залізничному районі м. Львова; зобов`язати Львівську міську раду внести зміни до ухвали, яка визначає (затверджує) Переліки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові шляхом включення до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м. Львова тимчасових споруд ОСОБА_1 площею 76 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1040 від 06 серпня 2024 року «Про демонтаж тимчасових споруд у Залізничному районі» в частині демонтажу самовільно встановлених суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 1 оскаржив його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Львівської міської ради № 4526 від 23.04.2015 затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові та комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові.

Ухвалою Львівської міської ради від 02.03.2017 № 1613 внесено зміни до Ухвали №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» та включено тимчасову споруду ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (згідно зі схемою прив`язки), до переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м. Львова (пункт 215 додатку № 1), площа окремого конструктивного елементу благоустрою 76 кв. м.

Між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) і ФОП ОСОБА_1 (орендар) 29.11.2017 укладено договір № 3-1557-17 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд, за умовами якого орендодавець надає орендареві у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності площею 76кв.м. для розміщення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 (згідно зі схемою прив`язки) (пункт 2.1.1). Термін дії договору, відповідно до пункту 6.1, встановлено з 01.01.2017 до 31.05.2018.

Управління регулювання забудови департаменту містобудування Львівської міської ради 28.02.2018 видано ФОП ОСОБА_1 паспорт прив`язки 3-х зблокованих тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, строк дії якого до 31.05.2018, який на підставі ухвали Львівської міської ради від 17.05.2018 №3417 продовжено до 31.12.2019.

Між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) і ФОП ОСОБА_1 (орендар) 04.07.2018 укладено договір № 3-1557-17 (Д-18) про внесення змін до договору від 29.11.2017 № 3-1557-17, за умовами якого продовжено термін дії цього договору до 31.12.2019. Тимчасова споруда позивача відповідно ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 № 1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» внесена в додаток № 1 під номером 215 на території Залізничного району м. Львова. Пунктом 2 зазначеної ухвали продовжено термін здійснення підприємницької діяльності у даній тимчасовій споруді до 31.05.2020.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 у справі № 380/3744/20 позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволено повністю, а саме: визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 20.12.2018 № 4442 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 № 1568 "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова" в частині вилучення пункту 215 в додатку № 1 до ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 № 1568 з переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м. Львова; визнано протиправним та скасовано розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 11.02.2019 №321 "Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 ."

У зв`язку з прийняттям відповідачем 1 20.12.2018 оскаржуваної ухвали № 4442 позивач фактично припинив свою підприємницьку діяльність у таких спорудах про що зазначено у рішеннях судів та, починаючи з 02.04.2019 по теперішній час позивач постійно письмово звертався через ЦНАП до відповідача-1 з письмовими заявами про поновлення зазначених у рішенні суду тимчасових споруд позивача та просив включити їх до комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, зокрема у Залізничному районі м. Львова.

На момент розгляду справи відповідач-1 не включив тимчасову споруду ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (згідно зі схемою прив`язки), до переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м. Львова (пункт 215 додатку № 1 попередньої ухвали ЛМР № 1568 від 02.03.2017року), площа окремого конструктивного елементу благоустрою 76 кв. м.

Приймаючи ухвалу від 26.12.2019 № 6107, Львівська міська рада безпідставно не включила тимчасову споруду позивача до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові.

Пунктом 9.2 Ухвали Львівської міської ради №6107 від 26.12.2019 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» визначено, що ухвалу міської ради від 02.03.2017 №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» вважати такою, що втратила чинність.

Пунктом 6 ухвали № 6107 передбачено, що суб`єктам підприємницької діяльності, тимчасові споруди яких не увійшли до Комплексної схеми, до 01.02.2020 подати звернення з обґрунтуванням необхідності включення у Комплексну схему на розгляд робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 № 611. За наявності обґрунтованих висновків робочої групи за результатами розгляду звернень управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування здійснює підготовку відповідного проекту ухвали до 31.03.2020.

Такі заяви з додатками до них, а саме діючими станом на день прийняття ухвали Львівської міської ради №6107 від 26.12.2019 паспортом прив`язки та діючим договором на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди подані позивачем через ЦНАП відповідачу та зареєстровані відповідачем 02.04.2019, 24.01.2020, 08.12.2022 та 09.08.2022.

Підпунктами 9.2 та 9.10 пункту 9 ухвали Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019 "Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова", відповідач-1 вирішив вважати такими, що втратили чинність: Ухвалу міської ради від 02.03.2017 № 1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» та оскаржувану позивачем в судовому порядку Ухвалу міської ради від 20.12.2018 № 4442 «Про внесення змін до ухвали від 02.03.2017 №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова».

Позивач 23.09.2024 отримав від Залізничної районної адміністрації копію рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1040 від 06 серпня 2024 року «Про демонтаж тимчасових споруд у Залізничному районі» в підпункті 1.1. пункту 1 якого, виконавчий комітет вирішив демонтувати «самовільно встановлені» тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності за такими адресами: АДРЕСА_1 (суб`єкт підприємницької діяльності Магеррамов Шагріяр Малік Огли).

Позивач вважаючи рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1040 від 06.08.2024 «Про демонтаж тимчасових споруд у Залізничному районі» в частині демонтажу самовільно встановлених суб`єктом підприємницької діяльності Магеррамовим Шагріяром Маліком Огли тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності за адресою м.Львів, вул. Чернівецька та бездіяльністю Львівської міської ради щодо невключення тимчасових споруд ОСОБА_1 , площею 76 кв.м. за адресою: вул.Чернівецька у м. Львові до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, визначених ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 № 6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», та додатку до неї, всіх змін та доповнень до цієї ухвали у Залізничному районі м. Львова протиправними, звернувся з відповідним позовом до суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 44 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання про встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно пункту 7 частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України "Про благоустрій населених пунктів".

Частиною першою статті 3 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що система благоустрою населених пунктів включає:

1) управління у сфері благоустрою населених пунктів; 2) визначення суб`єктів та об`єктів у сфері благоустрою населених пунктів; 3) організацію благоустрою населених пунктів; 4) нормування у сфері благоустрою населених пунктів; 5) фінансове забезпечення благоустрою населених пунктів; 6) здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 7) встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.

Згідно статті 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів у розумінні частини першої статті 12 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Режим використання об`єктів благоустрою визначено статтею 14 згаданого Закону, яка передбачає, що такі об`єкти використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до згаданого Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. ТС для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Механізм розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок № 244).

Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 244 комплексна схема розміщення тимчасових споруд - це текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС на території населеного пункту або його частини, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.17, 2.18, 2.20, 2.30, 2.31 Порядку № 244 підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС. Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. Строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень. Продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку № 244 відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Отже, система благоустрою населених пунктів включає, зокрема організацію, нормування та здійснення контролю, у тому числі самоврядного, у сфері благоустрою населених пунктів. У свою чергу, правове регулювання у сфері благоустрою передбачає, зокрема затвердження правил благоустрою населених пунктів, а також затвердження місцевих програм, технічної документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо). За своєю юридичною природою перелік тимчасових споруд, призначених для здійснення підприємницької діяльності, комплексні схеми розміщення тимчасових споруд є актами нормування у сфері благоустрою, розробка та затвердження яких входить до повноважень відповідної місцевої ради на підставі пункту 44 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України".

Відтак, Львівська міська рада, ухвалюючи спірне рішення № 6107 "Про здійснення підприємницької діяльності у ТС на території м. Львова", яким затверджено новий Перелік ТС, що входять до Комплексної схеми розміщення ТС для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові згідно з додатком, виконувала передбачені Законом України "Про благоустрій населених пунктів" повноваження стосовно здійснення нормування у сфері благоустрою населених пунктів й реалізувала наявну у міськради виключну компетенцію, визначену пунктом 44 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 30.11.2021 у справі №1140/2982/18, від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, від 19.10.2023 у справі № 380/5032/20.

Невключення ТС позивача до Переліку ТС для здійснення підприємницької діяльності впливає на права та інтереси позивача, оскільки паспорт прив`язки розміщення ТС відповідно до положень Порядку № 244 видається або продовжується у разі, якщо ТС включена до Комплексної схеми розміщення ТС (відсутність якого і стала причиною прийняття відповідачем рішення про демонтаж ТС), оскільки відповідність намірів розміщення тимчасової споруди визначається на підставі відповідності її місця розташування Комплексній схемі розміщення ТС, якщо така схема розроблена.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом постановах від 31.05.2019 у справі №823/687/18, від 18.09.2020 у справі №823/762/18 та від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, від 19.10.2023 у справі №380/5032/20.

Стосовно повноваження Львівської міської ради щодо самостійного вирішення питання про включення або невключення ТС позивача до нового Переліку ТС для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, суд зазначає наступне.

Згідно частин першої, дванадцятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Відтак, оскільки ухвала Львівської міської ради від 26.12.2019 № 6107 визначає перелік ТС для здійснення підприємницької діяльності на території міста Львова, така ухвала є регуляторним актом.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №310/6300/16-а (2-а/310/12/17), від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, від 19.10.2023 у справі №380/5032/20.

У справі позивач не оскаржує зазначену ухвалу Львівської міської ради, з огляду на що у межах розгляду та вирішення у спорі не досліджується питання щодо дотримання встановленого порядку її розробки та прийняття.

Разом з тим, позивач оскаржує саме бездіяльність Львівської міської ради щодо невключення його ТС до Переліку ТС, затвердженого ухвалою відповідача-1 від 26.12.2019 № 6107.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, предметом якої також було невключення ТС до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, зазначив:

"82. З огляду на це Суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" принципами державної регуляторної політики є:

- доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

- адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

- ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб`єктів господарювання, громадян та держави;

- збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави;

- передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;

- прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

83. Отже, під час розробки та прийняття органом місцевого самоврядування або іншим уповноваженим суб`єктом акта регуляторного характеру, мають бути дотримані такі вимоги: враховані інтереси суб`єктів господарювання, суспільні інтереси (територіальної громади) та інтереси держави у такій мірі, щоб це забезпечувало їх збалансованість; обґрунтовано необхідність нормативного регулювання саме у запропонованому у відповідному регуляторному акті формі та порядку; відповідне нормативне регулювання має бути передбачуваним для суб`єктів господарювання у достатній мірі; якщо такі суб`єкти добросовісно та з дотримання усіх вимог законодавства здійснюють свою господарську діяльність, то нові регуляторні норми (правила, заходи) не повинні перешкоджати такій діяльності, крім випадків об`єктивної та мотивованої необхідності дотримання законодавства, захисту національної безпеки та суспільних інтересів тощо.

84. До того ж висновок про необхідність врахування інтересів суб`єкта господарювання, зокрема того, який вже здійснює господарську діяльність на відповідній території, під час розроблення містобудівної документації та документації з питань благоустрою населених пунктів міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 4 листопада 2020 року у справі № 824/376/19-а".

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач через ЦНАП подавав відповідачу заяви з проханням розглянути на робочій групі можливість включення його тимчасової споруди до Комплексної схеми 02.04.2019, 24.01.2020, 08.12.2022 та 09.08.2022.

Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради листом № 2401-8345 від 11.12.2019 повідомило позивача, що його звернення зареєстроване Центром надання адміністративних послуг від 02.04.2019 № 3-М-40421-2401 щодо включення суб`єкта підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 (згідно зі схемою прив`язки) в додатку 1 ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 № 1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності тимчасових спорудах на території м. Львова» (зі змінами), розглянуто управлінням архітектури та урбаністики. Відповідно до пункту 7 ухвали відповідача-1 від 02.03.2017 № 1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова», встановлено мораторій на доповнення Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові новими тимчасовими спорудами, терміном до 31.12.2019. Враховуючи викладене, Управління повернуло звернення без вирішення по суті.

Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради листом № 2401-вих-12291 від 18.02.2020 повідомило позивача, що його звернення, зареєстроване Центром надання адміністративних послуг м. Львова від 24.01.2020 №3-М-3632-006 щодо поновлення в Комплексній схемі тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 (згідно зі схемою прив`язки), з належною увагою розглянуто управлінням архітектури та урбаністики. У межах наданих повноважень повідомили позивача, що питання буде винесено на найближче засідання робочої групи, створеної розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 № 611, для подальшого розгляду та прийняття рішення.

Заяви позивача тотожного змісту, зареєстровані під вхідними номерами № 3-М-78151-М-2401 від 08.12.2022 та № 3-М-45890-006 від 09.08.2024 відповідач по суті не розглянув.

Виконавчий комітет Львівської міської ради листом № 39-вих-48169 від 09.04.2024 повідомив позивача, що його звернення, зареєстроване у СЕД Львівської міської ради ІТ- від 24.01.2020 за № 3-М-3632-006, щодо розгляду можливості включення 3- х зблокованих тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1 (згідно зі схемою прив`язки), в перелік тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, за результатами засідання 12.12.2023 робоча група, утворена розпорядженням Львівського міського голови від 20.11.2019 № 611 «Про утворення робочої групи для врегулювання ситуації, яка склалася з тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької діяльності, розміщеними на території м. Львова», ухвалила: відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у включенні його 3-х зблокованих тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1 (згідно зі схемою прив`язки), до переліку тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 № 6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова».

Отже, звернення позивача від 24.01.2020 з невідомих причин (незважаючи на посилання у листі від 18.02.2020 № 2401-вих-12291 про те, що його буде розглянуто на найближчому засіданні) розглянуте більш як через три роки, що поставило позивача у невизначене становище.

Разом з тим, з вказаного листа не вбачається мотивів відмови позивачу у задоволенні його заяви та включенні до тимчасової споруди до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові.

Відповідачі не заперечили твердження позивача про відсутність обґрунтованих підстав для відмови у включенні до переліку тимчасових споруд 3-х зблокованих тимчасових споруд за адресою АДРЕСА_1 (згідно зі схемою прив`язки), із фактичною площею 76 кв.м.

Відповідач не зазначив чи були вчинені власником ТС (позивачем) порушення, чи висловлювалися зауваження до діяльності, пов`язаної з використанням ТС, чи суперечила ця діяльність інтересам громади, включаючи порушення або створення загрози порушенню безпеки експлуатації інженерних мереж комунальної власності, автодоріг тощо, чи заподіяно шкоду.

Відповідач 2 посилався на те, що позивач не уклав договорів оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення ТС, паспорт прив`язки ТС втратив чинність, а тому відповідач-2 законно прийняв рішення про її демонтаж.

Згідно пункту 5.10 Ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові» якщо протягом 8 місяців з дати прийняття ухвали міської ради суб`єкт підприємницької діяльності не уклав договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення ТС, він втрачає право на встановлення ТС та виключається з Комплексної схеми розміщення ТС.

Ухвалою Львівської міської ради від 02.03.2017 №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» припинено чинність ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 №4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» та пунктом 1 продовжено термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, що розміщені на території м. Львова до 31.05.2018 згідно з додатком 1, до якого увійшла тимчасова споруда позивача.

Згідно з пунктом 2 ухвали Львівської міської ради «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» від 02.03.2017 №1568 після завершення зазначеного у пункті 1 такої ухвали терміну, у разі відсутності зауважень щодо розміщення тимчасових споруд та наявності всіх документів на їх встановлення, передбачених ухвалою міської ради від 23.04.2015 №4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові», термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах продовжується до 31.05.2020.

Рішення про формування переліків тимчасових споруд (в тому числі і спірної споруди), які увійшли до «нової» Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові і, відповідно в яких продовжено термін здійснення підприємницької діяльності, відповідач-1 приймав самостійно, без будь-яких звернень суб`єктів господарювання.

Невключення ТС позивача до нового Переліку ТС для провадження підприємницької діяльності не обґрунтовано відповідачем-1, зокрема у рішенні не зазначені, а суду не доведені підстави для невключення ТС до Комплексної схеми.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" серед основних принципів державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є:

- захист прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад та громадян, життя громадян, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- прозорість процедури видачі документів дозвільного характеру;

- додержання рівності прав суб`єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру;

- зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності;

- установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.

Таким чином, дискреція Львівської міської ради не є абсолютною. При вирішенні питання про включення або невключення ТС до Комплексної схеми розміщення ТС у відповідному населеному пункті, рішення має прийматися з урахуванням принципів регуляторної політики та політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, зокрема збалансованості інтересів держави, суспільних інтересів (територіальної громади) та інтересів суб`єктів господарювання, передбачуваності, у тому числі для суб`єктів господарювання, які добросовісно та з дотриманням усіх правил здійснюють свою діяльність протягом тривалого часу на відповідній території. В іншому випадку такі дії (бездіяльність) матиме ознаки свавільних.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 16.05.2023 у справі №380/3195/22.

Відтак, бездіяльність відповідача-1, яка полягає у невключенні тимчасових споруд ОСОБА_1 , площею 76 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , (згідно зі схемою прив`язки) до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, який є додатком 1 до ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6107 "Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова", є протиправною.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання внести зміни до Ухвали №6107 шляхом включення до діючого Переліку тимчасову споруду за адресою: АДРЕСА_1 , (згідно зі схемою прив`язки) у Залізничному районі м. Львів, суд зазначає наступне.

Дискреційними повноваженнями є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно з законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04. 2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12, від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 01.06.2022 у справі №620/5996/21).

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 08.02.2022 №160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої згаданої статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки під час розгляду цієї справи відповідачі не довели наявність законних підстав для невключення ТС позивача до відповідного Переліку, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, але й з дотриманням інтересів громади міста Львова, суд погоджується з тим, що зобов`язання Львівської міської ради внести зміни до Ухвали №6107 шляхом включення до діючого Переліку тимчасових споруд ОСОБА_1 , площею 76 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , (згідно зі схемою прив`язки) не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів. Такий спосіб захисту порушення права є ефективним та спрямований на реальне вирішення спору.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від № 1040 від 06.08.2024 «Про демонтаж тимчасових споруд у Залізничному районі» в частині демонтажу самовільно встановлених суб`єктом підприємницької діяльності Магеррамовим Шагріяром Маліком Огли тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності за адресою м.Львів вул. Чернівецька прийняте саме у зв`язку з прийняттям та на підставі Ухвали №6107, воно також є протиправним, оскільки неправомірне рішення (підстава) не може породжувати правомірних наслідків для учасників вказаних правовідносин.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 13.08.2024 у справі №380/15239/21 та постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 465/769/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 380/22928/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. П. Нос

суддіВ. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин