Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №569/1320/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 569/1320/26 пров. № А/857/14409/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Бруновської Н.В., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання: Василюк В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року (суддя Кучина Н.Г., ухвалене в м. Рівне) у справі №569/1320/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Рівненської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, в якому просив: поновити пропущений строк звернення до суду з позовом, скасувати постанову №983 Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради від 17.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн., провадження у справі закрити, стягнути з Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Виконавчий комітет Рівненської міської ради, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті, просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року по справі №569/1320/26 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що вчинення адміністративного правопорушення, та винність Позивача в його вчиненні підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення № 001113 від 30.10.2025 року, поясненням ОСОБА_1 . Відтак, вважає, що постанова № 983 у справі про адміністративне правопорушення від 17 грудня 2025 року, винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Рівненської міської ради про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ст.152 КУпАП у відповідності до вимог чинного законодавства, у межах повноважень адміністративної комісії.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін. Зазначає, що інформаційні вивіски про ТМ «TATO VAPE», які розташована біля входу в магазин «TATO VAPE» за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 56, не є рекламою, а відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що вказані інформаційні вивіски є зовнішньою чи просто рекламою у розумінні Закону України «Про рекламу» та Правил № 121, а отже ним не доведено складу адміністративного правопорушення за ст.152 КУпАП.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що що постановою №983 Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради у справі про адміністративне правопорушення від 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП і накладено штраф у сумі 850 гривень.

Як вбачається з постанови відповідача, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 001113 від 30.10.2025, 30 жовтня 2025 року о 16 год. 35 хв. за адресою: м.Рівне, вул. Соборна, 56, виявлено, що фізична особа-підприємець самовільно встановив інформаційно-рекламні плакати без дозвільних документів, чим порушені вимоги п.п.5.1.13. Правил благоустрою, затверджених рішенням Рівненської міської ради від 28.04.2011 року № 512. В результаті вчинено правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.152 КУпАП.

ОСОБА_1 не погодившись з постановою відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності, відтак звернувся в суд з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції дійшов висновку, про те, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, не доведена в повному обсязі, а тому виключає притягнення її до адміністративної відповідальності, за таких обставин постанова Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради № 983 від 17 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно положення частини 1 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Як визначено пунктом 2 частини 1 статті 10 Закону №2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до підпункту «г» частини 1 статті 13 Закону №2807-IV до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Відповідно до статті 20 Закону №2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно частини 1 статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

Статтею 42 Закону №2807-IV передбачено, що до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні встановлених норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, самовільному зайнятті території (частини території) об`єкта благоустрою населеного пункту.

Як визначено статтею 1 Закону Україну «Про рекламу» реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. В той же час, розміщення інформації про виробника товару (чи сам товар) у місцях реалізації не вважається рекламою (частина 8 статті 8 Закону Україну «Про рекламу»).

Положеннями частини 6 статті 9 Закону Україну «Про рекламу» визначено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Також, аналогічні положення викладені і в Типових правилах розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Рівненської міської ради затверджено Правила благоустрою міста Рівного від 28 квітня 2011 року № 512 та відповідно до пункту 5.1.13 яких визначено, що на об`єктах благоустрою міста забороняється самовільно встановлювати рекламо носії, різноманітні конструкції, інформаційно-рекламні плакати, стаціонарні малі архітектурні форми, технічні пристрої та технічні елементи, лінійні споруди та антенно-фідерні системи.

Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 152 КУпАП).

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено статтею 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як визначено статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Положеннями частини 2 статті 65 Господарського кодексу України визначено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розміщені біля будинку №56 в місті Рівному таблички із інформацією не є рекламою у розумінні чинного законодавства України в сфері реклами, Правил благоустрою міста Рівне, затверджених рішенням Рівненської міської ради від 28.04.2011 №512 (далі Правила благоустрою), Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному, затверджених рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12.11.2019 № 121 (далі - Місцеві правила зовнішньої реклами) та Порядку розміщення вивісок на території Рівненської міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 15.08.2023 №74 (далі Порядок розміщення вивісок).

Такі таблички за цією адресою насправді є вивісками із інформацією про зареєстровану торговельну марку «TATO VAPE», що підтверджується їх фото (фото вивісок додається).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 через «Михайлюк, Сороколат і партнери - Патентні повірені», які діють на підставі його довіреності від 09.05.2025, подав до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) заявку на реєстрацію вищезазначеної торговельної марки «TATO VAPE», що підтверджується листом «Михайлюк, Сороколат і партнери - Патентні повірені» №V113742525UA від 13.05.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно з повідомленням Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) від 04.06.2025 №123521/ЗМ/25, відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» заявка ОСОБА_1 № m202508521 на торговельну марку «TATO VAPE» зареєстрована 02.06.2025, а відтак подання ОСОБА_1 заявки про реєстрацію торговельної марки надає йому право використовувати її на вивісці.

Так, у п.5.1.13 Правил благоустрою міста Рівного, порушення якого ставиться у вину ОСОБА_1 , зазначено, що на об`єктах благоустрою міста забороняється самовільно встановлювати рекламоносії, різноманітні конструкції, інформаційно-рекламні плакати, стаціонарні малі архітектурні форми, технічні пристрої та технічні елементи, лінійні споруди та антенно-фідерні системи.

Відновідно до розділу 2 Правил благоустрою міста Рівного, зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг тощо.

Згідно п.15 ч.1 ст.1 Закону України «Про рекламу», реклама - це інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару.

Як визначено ч.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про рекламу» встановлено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів (Головне управління Держпродспоживслужби у Рівненській області) - щодо захисту прав споживачів реклами; змісту реклами про вакансії та розміщення реклами в мережі Інтернет на веб-сайті, інтернет-адресі; антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо медіа всіх форм власності; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, - щодо реклами державних цінних паперів; Національний банк України - щодо реклами на платіжному ринку та реклами діяльності з надання фінансових послуг (у тому числі споживчого кредиту), крім реклами фінансових інструментів, ринків капіталу та організованих товарних ринків; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами фінансових інструментів, ринків капіталу та організованих товарних ринків; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерейній сфері - щодо реклами у сфері організації та проведення азартних ігор.

Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що органи місцевого самоврядування та утворені ними підприємства, установи та організації, у т.ч. Департамент муніципальної варти Рівненської міської ради, не уповноважені здійснювати контроль за дотриманням законодавства про рекламу.

Також, згідно з п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (далі Типові правила), вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Згідно ч.6 ст.9 Закону України «Про рекламу», вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, що правомірно використовується цією особою, належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, на якому розміщено власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу до такого приміщення, не вважається рекламою.

У п. 48 цих Типових правил, встановлено, що забороняється вимагати від суб`єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.

Відповідно до п.2.1.1. Порядку розміщення вивісок, вивіска (інформаційна вивіска) - мала архітектурна форма, конструктивний елемент на фасаді будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі або яка має право його використання, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, яка розміщена на зовнішній поверхні фасаду будинку, будівлі або споруди, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, не є рекламою, не містить закликів до придбання товару або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо такого товару.

Пунктом 4.2. Порядку розміщення вивісок встановлено, що розміщення вивісок не потребує погодження та/або отримання дозвільних документів і здійснюється суб`єктами господарювання самостійно із дотримання вимог цього Порядку.

Як вірно вказав суд першої інстанції, що інформаційні вивіски, які розміщені на першому поверсі будинку по АДРЕСА_1 біля входу до магазину містять інформацію про торгівельну марку «TATO VAPE», та будь-яких закликів до придбання товару чи послуги або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо осіб чи товару (послуги), на розміщених інформаційних вивісках не вказано, а тому вони не є рекламою в розумінні вимог Закону України «Про рекламу».

Відтак, оскільки інформаційні вивіски на будинку АДРЕСА_1 не є рекламою, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що їх розміщення не потребує жодного дозволу, що в свою чергу виключає наявність порушення ОСОБА_1 вимог п.5.1.13 Правил благоустрою міста Рівного та ст.16 Закону України «Про рекламу», порушення яких вказано в оскаржуваній постанові.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що Департамент муніципальної варти Рівненської міської ради зобов`язаний зібрати докази, які б спростовували твердження позивача, але таких доказів службовий лист, протокол, не містять, а в оскарженій постанові № 983 від 17.12.2025 зазначено, що ОСОБА_1 самовільно встановив інформаційно-рекламні плакати без дозвільних документів, додані фотосвітлини.

Разом з тим відповідачем, не зібрано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП. Зокрема: документального підтвердження здійснення господарської (реєстрації) ОСОБА_1 за вказаною адресою, фіксації правопорушення, відомостей ДПС та інших доказів, що свідчили б про належність приміщення в будинку саме позивачу, тобто жодних дій спрямованих на з`ясування суб`єктивної сторони складу правопорушення не здійснено відповідачем.

Окрім того, як вірно вказав суд першої інстанції, що стаття 152 КУпАП передбачає умисну форму вини у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відтак, враховуючи все наведене вище, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, не доведена в повному обсязі, а тому виключає притягнення її до адміністративної відповідальності, за таких обставин постанова Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Рівненської міської ради № 983 від 17 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року у справі №569/1320/26 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяІ. І. Запотічний

суддіН. В. Бруновська

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 07.10.2026