Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №120/3855/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3855/25

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

08 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДСНС України у Вінницькій області, 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, предметом якого є ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення за період проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту.

Позивач, зокрема, просив забезпечити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів; індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 01 жовтня 2019 року; а також здійснення відповідних виплат з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Наказом Головного управління ДСНС у Вінницькій області від 01 жовтня 2019 року №303 позивача звільнено зі служби за станом здоров`я.

Листом від 17 березня 2025 року №4701-1937/47-17 Головне управління ДСНС у Вінницькій області повідомило позивача про відсутність підстав для задоволення його вимог щодо відповідних виплат.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року позов задоволено частково.

Суд першої інстанції поклав на 1-й державний пожежно-рятувальний загін обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів, а також індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 01 жовтня 2019 року в розмірі 3540,93 грн щомісяця, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог, зокрема щодо покладення відповідних обов`язків на Головне управління ДСНС у Вінницькій області та компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відмовлено.

Також суд першої інстанції вирішив питання судових витрат, стягнувши на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань 1-го державного пожежно-рятувального загону судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погодившись із рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій наполягає на повному задоволенні позову.

Позивач вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив обсяг належної йому індексації-різниці, не врахував необхідності її визначення з урахуванням змін складових грошового забезпечення в наступних місяцях, безпідставно відмовив у компенсації сум податку на доходи фізичних осіб та неправильно визначив суб`єкта, на якого належить покласти обов`язок щодо виконання судового рішення.

1-й державний пожежно-рятувальний загін також оскаржив рішення, наполягаючи на відмові в задоволенні позову.

Скаржник, серед іншого, посилається на порушення порядку процесуального правонаступництва, неналежне забезпечення його процесуальних прав, необхідність застосування іншого місяця для обчислення індексації, а також на відсутність підстав для нарахування індексації-різниці у визначеному судом розмірі.

Оцінивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить таких висновків.

За приписами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, є обов`язковими для нього тією самою мірою, якою вони були б обов`язковими для особи, яку він замінив.

З матеріалів справи встановлено, що наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 05 березня 2025 року №271 передбачено припинення 2-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Вінницькій області шляхом приєднання до 1-го державного пожежно-рятувального загону цього Головного управління.

26 червня 2025 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи 2-го державного пожежно-рятувального загону. Його правонаступником визначено 1-й державний пожежно-рятувальний загін.

05 січня 2026 року саме Головне управління ДСНС у Вінницькій області, яке є відповідачем у цій справі, звернулося до суду із заявою про процесуальну заміну 2-го державного пожежно-рятувального загону його правонаступником.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року зазначену заяву задоволено та замінено відповідача його правонаступником — 1-м державним пожежно-рятувальним загоном.

Таким чином, твердження апелянта про відсутність судового рішення щодо процесуального правонаступництва спростовується наявною у справі ухвалою.

Колегія суддів окремо оцінює ту обставину, що ухвалу про правонаступництво та рішення по суті спору постановлено одного дня.

Наявні відомості про доставку ухвали не підтверджують її вручення 1-му державному пожежно-рятувальному загону до ухвалення рішення по суті. Водночас ця обставина має оцінюватися з урахуванням особливостей процесуального правонаступництва та фактичного перебігу провадження.

1-й державний пожежно-рятувальний загін вступив у справу не як уперше залучений відповідач, а як універсальний правонаступник юридичної особи, яка раніше була учасником процесу.

Правопопередник мав процесуальний статус відповідача та реалізовував відповідні права, зокрема подавав процесуальні заяви і заперечення.

Закон не передбачає обов`язкового початку розгляду справи спочатку у зв`язку із заміною сторони за статтею 52 КАС України.

Колегія суддів також враховує, що реорганізація відбулася в межах системи органів та підрозділів ДСНС, а із заявою про правонаступництво звернулося саме Головне управління ДСНС у Вінницькій області, яке продовжувало брати участь у справі.

Ця обставина не підміняє належного вручення судових документів окремій юридичній особі, однак має значення для оцінки доводів про порушення процесуальних прав правонаступника.

Справа розглядалася в порядку письмового провадження. Тому сам факт невручення ухвали про правонаступництво до ухвалення рішення не є тотожним розгляду справи за відсутності учасника, якого не повідомлено про дату, час і місце судового засідання.

За таких обставин колегія суддів не встановила підстав вважати, що сам по собі збіг дат постановлення ухвали про правонаступництво та рішення по суті зумовлює обов`язкове скасування останнього.

Наведені процесуальні заперечення апелянта не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не доводять неправильності вирішення спору по суті.

Щодо індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація є встановленим законом механізмом підтримання купівельної спроможності грошових доходів населення в умовах зростання споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Визначальним для обчислення індексу споживчих цін після внесення змін до Порядку №1078 постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 є місяць підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не будь-яке збільшення сукупного грошового забезпечення внаслідок зміни його додаткових складових.

Посилання 1-го державного пожежно-рятувального загону на червень 2013 року як на місяць, з якого належить проводити відповідне обчислення, не може бути прийняте лише з огляду на організаційні зміни в системі органів цивільного захисту або призначення особи на посаду.

Для зміни місяця обчислення індексу споживчих цін необхідне встановлення передбаченого Порядком №1078 підвищення тарифної ставки (посадового окладу).

Організаційна реорганізація сама по собі не є таким підвищенням.

За встановлених судом першої інстанції обставин застосування січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів для визначення індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідає правовому регулюванню спірних відносин.

Доводи апеляційної скарги 1-го державного пожежно-рятувального загону в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 01 жовтня 2019 року суд зазначає наступне.

Пункт 5 Порядку №1078 передбачає спеціальні правила визначення індексації в місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася в місяці підвищення доходу, сума індексації визначається з урахуванням різниці між відповідними величинами.

Зазначений механізм спрямований на недопущення втрати особою належної індексації лише внаслідок підвищення посадового окладу на суму, меншу від належної індексації.

Правові підходи до застосування цього механізму викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21 та від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21.

За встановленими судом першої інстанції обставинами розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становив 12 372,95 грн, а у березні 2018 року — 13 295,17 грн.

Отже, розмір підвищення грошового доходу становив:

13 295,17 грн – 12 372,95 грн = 922,22 грн.

Сума можливої індексації у березні 2018 року становила 4463,15 грн.

Таким чином, сума індексації-різниці дорівнює:

4463,15 грн – 922,22 грн = 3540,93 грн.

За змістом пункту 5 Порядку №1078 визначена у місяці підвищення тарифних ставок сума індексації-різниці підлягає виплаті в установленому розмірі до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів), яке впливає на відповідний механізм її визначення.

Подальші коливання розміру премій, надбавок та інших складових грошового забезпечення не є самостійною підставою для щомісячного повторного визначення індексації-різниці.

Тому доводи позивача про необхідність її перерахунку в кожному наступному місяці залежно від зміни загального розміру грошового забезпечення ґрунтуються на неправильному розумінні механізму, встановленого пунктом 5 Порядку №1078.

Водночас доводи 1-го державного пожежно-рятувального загону про відсутність підстав для виплати індексації-різниці у зв`язку з подальшим виникненням права на поточну індексацію не враховують різної правової природи відповідних складових індексації.

Виникнення права на поточну індексацію в наступних місяцях саме по собі не припиняє права на визначену у березні 2018 року індексацію-різницю.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо обов`язку нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю в розмірі 3540,93 грн щомісяця за визначений судом період, з урахуванням раніше виплачених сум, є обґрунтованим.

Щодо належного відповідача суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що 2-й державний пожежно-рятувальний загін припинено шляхом приєднання до 1-го державного пожежно-рятувального загону.

Правонаступник набув прав та обов`язків юридичної особи, яка припинилася, у тому числі обов`язків, що випливають із трудових та прирівняних до них правовідносин щодо грошового забезпечення.

Належність відповідних юридичних осіб до системи Головного управління ДСНС у Вінницькій області сама по собі не означає, що обов`язок з нарахування та виплати спірних сум має бути покладений безпосередньо на Головне управління.

За встановлених обставин суд першої інстанції обґрунтовано визначив суб`єктом виконання відповідного обов`язку 1-й державний пожежно-рятувальний загін як правонаступника юридичної особи, на яку покладався обов`язок щодо грошового забезпечення позивача.

Підстав для задоволення вимог позивача щодо покладення цього обов`язку на Головне управління ДСНС у Вінницькій області колегія суддів не встановила.

Щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, передбачено механізм компенсації сум податку, утриманих із відповідних виплат.

Зазначений Порядок поширюється, зокрема, на осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Індексація грошового забезпечення є складовою належних особі виплат, право на які виникає у зв`язку з проходженням служби.

Той факт, що відповідні суми нараховуються та виплачуються після звільнення особи на виконання судового рішення, не змінює правової природи цих виплат і сам по собі не виключає застосування Порядку №44.

Верховний Суд у постановах від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22, від 07 травня 2025 року у справі №560/15993/24 та від 08 травня 2025 року у справі №380/6610/24 сформулював правовий підхід, відповідно до якого нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мають здійснюватися з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Вимога про таку компенсацію не може визнаватися передчасною лише з тих підстав, що на момент судового розгляду індексацію ще не нараховано та податок із неї фактично не утримано.

Інше тлумачення призводило б до необхідності повторного звернення особи до суду після виконання рішення про нарахування індексації, хоча обов`язок щодо компенсації безпосередньо пов`язаний із здійсненням відповідної виплати.

Тому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Належним способом захисту є зобов`язання 1-го державного пожежно-рятувального загону здійснити компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, які будуть утримані з належної позивачу індексації, одночасно з фактичною виплатою відповідних сум.

Водночас підстав для визначення та стягнення конкретної суми такої компенсації до здійснення відповідних нарахувань немає.

Отже, апеляційна скарга позивача в цій частині підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції — скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення відповідної позовної вимоги.

Таким чином суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для вирішення спору щодо індексації грошового забезпечення, та обґрунтовано визначив належного відповідача.

Доводи апеляційної скарги 1-го державного пожежно-рятувального загону не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з огляду на неправильне вирішення судом першої інстанції вимоги щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

В іншій частині доводи апеляційної скарги позивача не дають підстав для зміни чи скасування рішення.

Відповідно до статей 315 та 317 КАС України апеляційний суд має повноваження скасувати рішення суду першої інстанції у відповідній частині та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

Вимоги позивача стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення і безпосередньо пов`язаної з нею компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

Зазначені виплати пов`язані з реалізацією права особи на належне грошове забезпечення за період проходження служби.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,50 грн.

Однак за наявності законодавчої пільги щодо сплати судового збору відповідна сума не підлягає автоматичному покладенню на відповідача як витрати, необхідні для здійснення апеляційного перегляду.

Питання повернення суми судового збору, внесеної за відсутності обов`язку її сплачувати, вирішується в установленому законом порядку з урахуванням статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Водночас суд першої інстанції стягнув на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань 1-го державного пожежно-рятувального загону.

Колегія суддів враховує, що предметом апеляційного перегляду є також правильність розподілу судових витрат, однак сама наявність пільги щодо сплати судового збору не означає відсутності факту здійснення відповідного платежу.

За відсутності належних підстав для зміни визначеного судом першої інстанції розподілу судових витрат у межах заявлених апеляційних вимог колегія суддів залишає відповідну частину рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу 1-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

У цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати 1-й державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 38328929) одночасно з виплатою ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та з 01 березня 2018 року по 01 жовтня 2019 року здійснити компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого із зазначених виплат, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі №120/3855/25 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийВатаманюк Р.В.

СуддіБоровицький О. А. Курко О. П.