Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №240/25456/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/25456/23

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Роман Миколайович

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

08 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Укрпалетсистем" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення,

В С Т А Н О В И В :

приватне підприємство «Укрпалетсистем» звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2023 року №3823300040201, яким до підприємства застосовано штрафні санкції в розмірі 813 107,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що контролюючий орган безпідставно застосував до нього відповідальність, передбачену пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України, оскільки не встановив і не довів умисного характеру несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Позивач також посилався на обставини здійснення господарської діяльності під час воєнного стану, пошкодження та знищення майна, документації, комп`ютерного обладнання, а також на звернення до контролюючого органу із заявою про неможливість своєчасного виконання податкових обов`язків.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16 травня 2023 року №3823300040201.

Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 12 196,62 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач порушив строки сплати узгоджених податкових зобов`язань із податку на додану вартість, був обізнаний з установленими законодавством строками їх сплати та мав можливість своєчасно виконати відповідні обов`язки.

Крім того, апелянт посилається на попереднє порушення податкового законодавства, встановлене актом перевірки від 26 липня 2021 року №311/33-00-04-02-01/32285225, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2021 року №23633000402.

У додаткових поясненнях відповідач також зазначає, що навіть за відсутності підстав для застосування штрафу за пунктом 124.3 статті 124 ПК України встановлений факт несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань є підставою для застосування відповідальності за пунктом 124.1 цієї статті.

На думку апелянта, за наведених обставин правомірна сума штрафних санкцій становить 106 475,48 грн.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, наголошуючи на недоведеності умислу та необґрунтованості застосування підвищеної відповідальності.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції, контролюючим органом проведено камеральну перевірку ПП «Укрпалетсистем» з питань дотримання строків сплати узгоджених податкових зобов`язань із податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт від 18 квітня 2023 року №232/33-00-04-02-01/32285225.

Контролюючим органом установлено несвоєчасне погашення узгоджених податкових зобов`язань, визначених у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках, а саме:

1. За декларацією з ПДВ за червень 2022 року №9134334828 від 20.07.2022 — 631 271,00 грн із затримкою 17 календарних днів.

2. За уточнюючим розрахунком №9161612958 від 17.08.2022 — 486 739,90 грн із затримкою 6 календарних днів.

3. За декларацією з ПДВ за лютий 2022 року №9170488130 від 30.08.2022 — 503 294,90 грн із затримкою 35 календарних днів за розрахунком контролюючого органу.

4. За уточнюючим розрахунком №9192823541 від 27.09.2022 — 4 909,00 грн із затримкою 8 календарних днів.

Загальна сума несвоєчасно погашених податкових зобов`язань, визначена контролюючим органом, становить 1 626 214,80 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2023 року №3823300040201, яким застосував до позивача штрафні санкції за пунктом 124.3 статті 124 ПК України в розмірі 813 107,40 грн, що становить 50 відсотків відповідної суми.

Суд першої інстанції встановив, що факт несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань підтверджується матеріалами справи.

Водночас суд дійшов висновку про недоведеність умисного характеру порушень, у зв`язку з чим визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності умислу, проте вважає помилковим повне скасування податкового повідомлення-рішення за встановлених у справі обставин.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та розмірах, установлених цим Кодексом.

За змістом пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом установленого законом строку.

Стаття 203 ПК України встановлює особливості подання податкової звітності та сплати податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, тягне накладення штрафу:

- при затримці до 30 календарних днів включно — у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці понад 30 календарних днів — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 124.2 статті 124 ПК України встановлено підвищену відповідальність за діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, якщо вони вчинені умисно.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або такі, що призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк понад 90 календарних днів, тягнуть накладення штрафу в розмірі 50 відсотків.

Отже, пункт 124.3 статті 124 ПК України передбачає відповідальність за кваліфікований склад податкового правопорушення, обов`язковою ознакою якого є умисний характер відповідного діяння.

Згідно з пунктом 109.1 статті 109 ПК України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім невиконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства.

Таким чином, законодавець розмежовує відповідальність за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання та відповідальність за умисне вчинення такого порушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних і достатніх доказів умисного характеру спірних порушень.

Із матеріалів камеральної перевірки вбачається, що контролюючим органом установлені дати подання податкової звітності, суми узгоджених податкових зобов`язань, дати їх погашення та тривалість прострочення.

Проте зазначені обставини характеризують передусім об`єктивну сторону податкового правопорушення.

Сам факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання не є достатнім доказом умислу.

Так само обізнаність платника з вимогами податкового законодавства не свідчить про цілеспрямоване створення ним умов, які не можуть мати іншої мети, крім невиконання податкового обов`язку.

Контролюючий орган повинен довести конкретні обставини, які підтверджують наявність саме такого характеру поведінки платника.

Матеріали справи свідчать, що спірні правовідносини виникли в умовах воєнного стану.

22 вересня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою №652 про неможливість своєчасного виконання податкових обов`язків.

У заяві підприємство повідомило про наслідки бойових дій, зокрема пошкодження та знищення майна, складських приміщень, документації, технічного обладнання, а також інші обставини, що впливали на його господарську діяльність.

До контролюючого органу подавалися відповідні документи та додаткові пояснення.

Рішенням від 25 листопада 2022 року №2986/6/33-00-04-02-01 відповідач частково визнав неможливість своєчасного виконання підприємством окремих податкових обов`язків, водночас не визнавши неможливості виконання обов`язків зі сплати податків.

Колегія суддів зазначає, що невизнання неможливості сплати податків не є доказом умисного характеру їх несвоєчасної сплати.

Зазначені обставини можуть мати значення для застосування спеціальних правил звільнення від відповідальності, однак самі по собі не підтверджують наявності кваліфікуючих ознак, передбачених пунктом 124.3 статті 124 ПК України.

Матеріалами перевірки також підтверджується здійснення підприємством платежів у відповідний період, зокрема 18 та 23 серпня 2022 року.

Ці обставини не усувають факту прострочення, проте підлягають оцінці при перевірці твердження контролюючого органу про цілеспрямоване невиконання податкових обов`язків.

Наведені відповідачем обставини не дають достатніх підстав для висновку, що позивач удавано створив умови, які не могли мати іншої мети, крім неналежного виконання податкового законодавства.

Відтак висновок контролюючого органу про умисний характер спірних порушень є необґрунтованим.

На обґрунтування застосування пункту 124.3 статті 124 ПК України відповідач посилається на акт перевірки від 26 липня 2021 року №311/33-00-04-02-01/32285225 та податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2021 року №23633000402.

Колегія суддів зазначає, що відомості про попередню перевірку дійсно наведені в матеріалах перевірки 2023 року.

Водночас для застосування відповідальності за пунктом 124.3 статті 124 ПК України за ознакою повторності необхідно встановити передбачені законом обставини повторного вчинення умисного діяння.

Посилання на попереднє порушення не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести умисний характер діянь, які є предметом поточного спору.

Оскільки умисел щодо порушень 2022 року не доведено, застосування пункту 124.3 статті 124 ПК України є неправомірним незалежно від посилань на попередню перевірку.

Крім того, всі визначені контролюючим органом періоди прострочення становлять менше 90 календарних днів.

Отже, іншої передбаченої пунктом 124.3 статті 124 ПК України кваліфікуючої обставини у вигляді умисного прострочення понад 90 календарних днів у цій справі також не встановлено.

Щодо наявності підстав для застосування пункту 124.1 статті 124 ПК України суд зазначає наступне.

Разом із тим колегія суддів вважає необхідним розмежувати недоведеність умисного характеру порушень та встановлений факт несвоєчасного погашення узгоджених податкових зобов`язань.

Суд першої інстанції фактично визнав, що позивач не сплатив у встановлені строки узгоджені суми податкових зобов`язань.

Відповідні обставини підтверджуються актом перевірки, розрахунком штрафних санкцій та відомостями про погашення податкових зобов`язань.

Матеріали справи не містять належних доказів, які б спростовували визначені контролюючим органом суми погашених зобов`язань або підтверджували їх повне погашення до встановлених строків.

Колегія суддів враховує, що погашення окремих сум ПДВ здійснювалося через систему електронного адміністрування, а також шляхом відповідного коригування податкових показників.

Однак самі по собі такі способи погашення не свідчать про своєчасне виконання податкового обов`язку.

Наявні матеріали не підтверджують, що на дату виникнення відповідних зобов`язань вони вже були погашені за рахунок переплати або що їх несвоєчасне перерахування було зумовлене виключно діями контролюючого органу чи Казначейства.

Стосовно декларації з ПДВ за лютий 2022 року колегія суддів враховує особливості законодавчого регулювання виконання податкових обов`язків під час воєнного стану.

Водночас рішення контролюючого органу від 25 листопада 2022 року не встановило неможливості виконання позивачем обов`язків зі сплати податків.

Саме лише визнання неможливості своєчасного подання окремих декларацій не означає автоматичного звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату відповідних податкових зобов`язань.

Крім того, погашення спірної суми за декларацією за лютий 2022 року відбулося 5 жовтня 2022 року.

За наведених обставин матеріали справи підтверджують наявність об`єктивних ознак порушення строків сплати узгоджених податкових зобов`язань, відповідальність за яке передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України.

Недоведеність умислу виключає застосування підвищеної відповідальності, проте не усуває встановленого факту порушення строків сплати.

Щодо можливості часткового скасування податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2024 року у справі №580/5283/23 сформулював правовий висновок, відповідно до якого за відсутності доказів умисного характеру несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань та за умови встановлення об`єктивних ознак відповідного правопорушення податкове повідомлення-рішення може бути скасоване лише в частині неправомірно застосованої підвищеної санкції.

При цьому часткове скасування податкового повідомлення-рішення зі збереженням штрафу за пунктом 124.1 статті 124 ПК України не становить втручання в дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки здійснюється в межах того самого порушення, а суд лише визначає правові наслідки неправильної кваліфікації діяння.

Аналогічний підхід відображений у постановах Верховного Суду від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21 та від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в повному обсязі.

У цій справі встановлені суми несвоєчасно погашених узгоджених податкових зобов`язань та відповідні періоди прострочення дають можливість визначити базовий розмір штрафних санкцій за пунктом 124.1 статті 124 ПК України.

При цьому застосування відповідних ставок не потребує встановлення умисного характеру діяння.

Отже, неправомірне застосування контролюючим органом штрафу за ставкою 50 відсотків не усуває правових підстав для збереження штрафу за ставками 5 та 10 відсотків.

Щодо визначення правомірної частини штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України при простроченні сплати узгодженого податкового зобов`язання до 30 календарних днів включно застосовується штраф у розмірі 5 відсотків, а при простроченні понад 30 календарних днів — у розмірі 10 відсотків.

З огляду на встановлені контролюючим органом обставини правомірна частина штрафних санкцій визначається таким чином:

За декларацією з ПДВ за червень 2022 року — 631 271,00 грн * 5% = 31 563,55 грн.

За уточнюючим розрахунком від 17 серпня 2022 року — 486 739,90 грн * 5% = 24 337,00 грн після округлення.

За декларацією з ПДВ за лютий 2022 року — 503 294,90 грн * 10% = 50 329,49 грн.

За уточнюючим розрахунком від 27 вересня 2022 року — 4 909,00 грн * 5% = 245,45 грн.

Арифметична сума наведених штрафів після окремого округлення становить 106 475,49 грн.

Водночас у додаткових поясненнях відповідач сам визначив суму штрафу, яка, на його думку, підлягає збереженню за пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у розмірі 106 475,48 грн.

З огляду на те, що контролюючий орган обґрунтовує правомірність збереження саме цієї суми, а різниця в одну копійку не має значення для оцінки правомірності застосування підвищеної санкції, колегія суддів виходить із визначеного відповідачем розміру 106 475,48 грн.

Відтак сума штрафних санкцій, застосована понад розмір відповідальності, передбаченої пунктом 124.1 статті 124 ПК України, становить: 813 107,40 грн - 106 475,48 грн = 706 631,92 грн.

Саме в цій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В іншій частині, а саме щодо штрафних санкцій у розмірі 106 475,48 грн, підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів наявності підстав для застосування підвищеної відповідальності за пунктом 124.3 статті 124 ПК України.

Водночас установлені обставини підтверджують несвоєчасне погашення узгоджених податкових зобов`язань, що є підставою для застосування відповідальності за пунктом 124.1 статті 124 ПК України.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив відсутність доказів умислу, проте неправильно застосував норми матеріального права, скасувавши податкове повідомлення-рішення в повному обсязі.

Відповідно до статей 315 і 317 КАС України зазначене є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині та ухвалення в цій частині нового рішення.

У решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 12 196,62 грн.

Оскільки позовні вимоги задовольняються в частині скасування штрафних санкцій у розмірі 706 631,92 грн із загальної суми 813 107,40 грн, сума судового збору, яка підлягає відшкодуванню позивачу, визначається пропорційно розміру задоволених вимог та становить 10 599,49 грн.

З огляду на приписи частини другої статті 139 КАС України судовий збір, сплачений відповідачем — суб`єктом владних повноважень — за подання апеляційної скарги, стягненню з позивача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2023 року №3823300040201 щодо штрафних санкцій у розмірі 106 475,48 грн.

У цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Укрпалетсистем» відмовити.

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат, здійснений рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Укрпалетсистем» за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 10 599 (десять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 49 копійок.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийВатаманюк Р.В.

СуддіКурко О. П. Боровицький О. А.