Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №240/24335/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/24335/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

08 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26 вересня 2025 року № 064250003124 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років за статтею 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також зобов`язати відповідача призначити таку пенсію з 26 вересня 2025 року.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії та з дитинства проживав у місті Коростені Житомирської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення. На час навчання у Житомирському середньому професійно-технічному училищі № 15 він приїжджав додому на канікули. Позивач посилався на довідку про періоди реєстрації, довідку органу самоорганізації населення, акт сусідів та записи у трудовій книжці.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 26 вересня 2025 року № 064250003124; відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача від 18 вересня 2025 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку та прийняти рішення з урахуванням висновків суду; у решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем докази у сукупності підтверджують його проживання та роботу в місті Коростені, яке належить до зони гарантованого добровільного відселення, протягом необхідного періоду до 1 січня 1993 року.

Суд зазначив, що відповідач не врахував відомості довідки органу самоорганізації населення № 68/3 від 14 жовтня 2025 року та записи у трудовій книжці й не пояснив, які саме періоди не зараховано.

Водночас суд не підмінив пенсійний орган у вирішенні питання про призначення пенсії, а зобов`язав його повторно розглянути заяву з урахуванням установлених судом обставин.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Вважає, що його рішення прийняте правомірно, оскільки первинними документами не підтверджено проживання чи роботу позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 1 січня 1993 року.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІІІ.ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 17.03.1993 Житомирською облдержадміністрацією.

Досягнувши 54-річного віку, ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, та рішенням №06325003124 від 12.08.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки встановлено, що період його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 01 місяць 02 дні. Відтак, право на зниження пенсійного віку позивач не набув.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Водночас, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 55 Закону № 796-XII передбачено зменшення пенсійного віку для осіб, які постійно проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення. Зокрема, особи, які постійно проживали або працювали у зоні гарантованого добровільного відселення та станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років, мають право на зменшення пенсійного віку на три роки та додатково на один рік за кожні два роки проживання чи роботи, але не більше ніж на шість років. Пенсійний вік зменшується за наявності страхового стажу, визначеного законом.

Отже, для застосування зазначеної пільги мають бути підтверджені належність особи до потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи, проживання та/або робота саме у відповідній зоні протягом установленого законом періоду, а також необхідний страховий стаж. Саме посвідчення потерпілого не є безумовним доказом тривалості проживання чи роботи. Водночас закон пов`язує право на зменшення пенсійного віку з фактом проживання або роботи, а не лише з реєстрацією місця проживання.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постановах від 9 липня 2024 року у справі № 240/16372/23 та від 16 жовтня 2024 року у справі № 140/14380/23: для вирішення питання про пільгове пенсійне забезпечення визначальним є підтверджений факт проживання або роботи у відповідній зоні, а докази оцінюються у сукупності. Верховний Суд також наголошував, що наявність посвідчення сама по собі не замінює підтвердження необхідної тривалості проживання чи роботи.

Як встановив суд першої інстанції, позивач має посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії. Довідка відділу реєстрації місця проживання Коростенської міської ради № 13537 від 29 липня 2025 року містить відомості про його реєстрацію у місті Коростені, зокрема з 5 липня 1989 року до 23 грудня 1992 року. Довідкою органу самоорганізації населення – Спілки голів окружних будинкових, вуличних комітетів № 68/3 від 14 жовтня 2025 року підтверджено проживання позивача у місті Коростені, у тому числі в періоди навчання, а також проживання без реєстрації. Записи у трудовій книжці засвідчують роботу позивача у Коростені у 1988-1989 роках та з 6 грудня 1991 року.

Зазначені документи не мають наперед установленої сили та підлягають оцінці у взаємному зв`язку. Суд першої інстанції не обмежився наявністю посвідчення чи відомостями про реєстрацію: він урахував також довідку про фактичне проживання, акт сусідів і трудову книжку, а також те, що місто Коростень належить до зони гарантованого добровільного відселення. За такого підходу висновок про необхідність повторного розгляду заяви ґрунтується на сукупності доказів, а не на одному документі.

Натомість апеляційна скарга не містить конкретного спростування наведених доказів: відповідач не зазначає, які саме відомості довідки № 68/3 є недостовірними, які періоди роботи чи проживання не могли бути враховані та з яких причин. Не наведено й розрахунку, який би пояснював, як відповідач визначив указаний у відмові період проживання – 2 роки 1 місяць 2 дні та які підтверджені матеріалами справи періоди залишив поза ним. Саме загальне посилання на відсутність первинних документів не спростовує встановлених судом обставин.

За частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Відповідач не пояснив, чому відомості наданих позивачем документів не були враховані під час розгляду заяви, та не навів належного обґрунтування визначеної ним тривалості проживання у зоні. Така неповнота оцінки документів не дає підстав визнати оскаржуване рішення правомірним.

Визнавши рішення пенсійного органу протиправним, суд першої інстанції зобов`язав його повторно розглянути заяву, але не визначив замість органу остаточний розмір зменшення пенсійного віку чи не призначив пенсію безпосередньо. Такий спосіб захисту відповідає встановленим у справі обставинам і забезпечує врахування під час повторного розгляду всіх належних доказів та висновків суду.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували правову оцінку суду першої інстанції або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Наведені відповідачем загальні посилання на правомірність його дій не спростовують висновків суду, заснованих на досліджених доказах та нормах Закону № 796-XII.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіСушко О.О. Яремчук К.О.