Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №120/16189/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 07 жовтня 2026 р.

Справа: №120/16189/25

Суддя: Шидловський В.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16189/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

08 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.07.2025 року № 025650009379;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах: з 01.09.1981 року по 27.05.1984 року - навчання в професійно-технічному навчальному закладі ВПУ м. Харкова; з 28.05.1984 року по 23.06.1986 року - військова строкова служба; з 25.08.1986 року по 22.02.1993 року - газоелектрозварника та електрогазозварник на Харківському заводі «Поршень»; з 01.06.1993 року по 23.09.1993 року - електрозварника на Харківському заводі "Кондиціонер"; з 24.09.1993 року по 01.09.1997 року - газоелектрозварником на Харківському підприємстві № 502 ЗАТ «СТM-604» та призначити пенсію на пільгових умовах з 08.07.2025 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.07.2025 року № 025650009379 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 08.07.2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 08.07.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зазначена заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

15.07.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №025650009379, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років та пільгового стажу - 06 років 03 місяці.

У рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 25 років 05 місяців 12 днів, вік заявника на дату звернення 59 років 02 місяці. Пільговий стаж - відсутній.

Окрім іншого у рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховуються:

- період з 01.02.2002 по 28.12.2003, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5.

До пільгового стажу не враховано:

- період з 25.08.1986 по 22.02.1993 згідно архівної довідки №4-22 від 26.06.2025, оскільки відсутнє рішення Комісії щодо підтвердження пільгового стажу роботи.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої робот.

Таким чином, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, мають чоловіки після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Так, у спірному рішенні від 15.07.2025 року № 025650009379 пенсійний орган визначив, що пільговий стаж позивача складає 00 років 00 місяців та до пільгового стажу позивача не враховано період з 25.08.1986 по 22.02.1993.

У свою чергу, позивач наполягає, що до його пільгового стажу за Списком №2 має бути зараховано:

- навчання з 01.09.1981 року по 27.05.1984 року в професійно-технічному навчальному закладі ВПУ м. Харкова;

- період проходження військової служби з 28.05.1984 року по 23.06.1986 року;

- період з 25.08.1986 року по 22.02.1993 року на Харківському заводі «Поршень» на посаді газоелектрозварника та електрогазозварника;

- період з 01.06.1993 року по 23.09.1993 року на Харківському заводі "Кондиціонер" на посаді електрозварника;

- період з 24.09.1993 року по 01.09.1997 року на Харківському підприємстві № 502 ЗАТ «СТM-604» на посаді газоелектрозварника.

Із матеріалів справи вбачається, що період навчання позивача з 01.09.1981 року по 07.06.1984 року в професійно-технічному навчальному закладі ВПУ м. Харкова та період проходження військової служби в Радянській армії з 28.05.1984 року по 23.06.1986 року, підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 08.06.1984 року та військовим квитком НОМЕР_3 від 28.05.1984 року, а також записами трудової книжки серії НОМЕР_4 , виданої на ім`я позивача.

Стосовно позиції апелянта про наявність підстав для неврахування періодів навчання та військової служби до пільгового стажу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.«д» ч.3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу, у тому числі до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, якщо: 1) перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців; 2) особу працевлаштовано за набутою професією.

Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

При цьому, положення Закону України «Про професійну-технічну освіту» не містять обмежень у зарахуванні часу навчання у закладі професійної (професійно-технічної освіти) до стажу роботи за спеціальністю.

Як вже зазначалось судом, позивач закінчив навчання 07.06.1984 року, а до роботи за отриманою спеціальністю приступив з 25.08.1986 року, тобто перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією становить більше двох років, що значно перевищує встановлений законом тримісячний строк.

Отже, враховуючи наведене, період навчання з 01.09.1981 року по 07.06.1984 року не підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

При цьому, період навчання перетинається з періодом проходження військової служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст.8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно із записами трудової книжки позивач у період з 01 вересня 1981 року по 07 червня 1984 року навчався у МПТУ № 33 м. Харкова за професією електрозварювальника.

При цьому, 28 травня 1984 року позивача було призвано на строкову військову службу, яку він проходив до 23 червня 1986 року.

Таким чином, оскільки на момент призову на строкову військову службу позивач навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених пунктом 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» правових підстав для зарахування періоду проходження військової служби з 28.05.1984 року по 23.06.1986 року до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Водночас, відповідно до пункту 1 статті 8 зазначеного Закону час проходження строкової військової служби, який зараховуються до пільгового стажу, не може перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу періоду роботи з 25.08.1986 року по 22.02.1993 року згідно архівної довідки №4-22 від 26.06.2025, оскільки відсутнє рішення Комісії щодо підтвердження пільгового стажу роботи, суд апеляційної інстанції зважає на таке.

Так, в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які посилання щодо невідповідності даних щодо вказаного періоду, зазначеного у трудовій книжці, помилок у його оформленні, а лише вказано, про відсутність необхідного пільгового стажу та рішення комісії.

Зі змісту архівної довідки №4-22 від 26.06.2025 вбачається, що в документах архівного фонду Харківський завод "Поршень" за 1986 - 1993 роки ОСОБА_1 зазначено працюючим газоелектрозварщиком 4 розряду та 5 розряду на гарячих ділянках робіт з 25.08.1986 по 22.02.1993.

При цьому, як встановлено судом, Харківський завод "Поршень" , на якому працював позивач у спірний період, є ліквідованим.

З цього приводу слід зазначити, що Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1, визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Так, відповідно до п.2 Порядку № 18-1, дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали: на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років; у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи (далі - періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території).

Відповідно до пункту 3 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Згідно із п.4 Порядку № 18-1 Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

За приписами пункту 6 Порядку № 18-1 основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.

Відповідно до пунктів 11-15 Порядку № 18-1 із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)), може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу. Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються: документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; трудова книжка; документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема: довідка про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати. Заявник (його представник) може додатково подавати інші документи про стаж роботи.

Заява про підтвердження стажу роботи разом з документами, визначеними у пункті 11, абзаці дев`ятому пункту 12 цього Порядку, протягом п`яти робочих днів передаються на розгляд Комісії.

Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення.

Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

З огляду на викладене, у разі ліквідації підприємства, за результатами роботи на якому працівник отримав стаж, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, без визначення правонаступника, підтвердження періоду роботу, що зараховується до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах здійснює комісія з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Однак, така процедура може та повинна бути застосована виключно у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 позивач з 25.08.1986 по 22.02.1993 працював на Харківському заводі "Поршень" газоелектрозварником та електрогазозварником.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637).

Так, відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Так, у даному випадку трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу позивача, зокрема містить інформацію про періоди роботи, інформацію про накази про призначення та звільнення з роботи, відтиски печаток підприємств, тощо.

Жодних зауважень щодо періодів трудової діяльності відповідачем під час розгляду звернення позивача вказано не було. Як і не вказано про невиконання відповідних робіт із шкідливими і важкими умовами праці упродовж повного робочого дня.

Крім того, право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи. При цьому, для періоду роботи до 21.08.1992 року зараховується весь стаж роботи на відповідних посадах, зазначених у Списках, за умов підтвердження умов праці, а з 21.08.1992 року період роботи на посадах, зазначених у Списках та за наслідками атестації робочих місць.

Судом першої інстанції враховано, що Список № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 містить у собі посади газозварників, електрозварників та електрогазозварників (розділ ХХХІІ "Загальні професії").

Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, містить професії газозварників, електрозварників та електрогазозварників (розділ ХХХІІІ "Загальні професії").

Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, містить професії газозварників, електрогазозварників, зайнятих на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, електрозварювальників на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайнятих зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах з застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах, електрозварників ручного зварювання (розділ XXXІІІ "Загальні професії").

Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, містить професії газозварників, електрогазозварників, зайнятих різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, електрозварників на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайнятих зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах, електрозварників ручного зварювання (розділ XXXІІІ "Загальні професії").

Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, містить професії газозварників, електрогазозварників, зайнятих різанням та ручним зварюванням, на напівавтоматичних машинах, а також автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, електрозварників на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайнятих зварюванням у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах, електрозварників ручного зварювання (розділ XXXІІІ "Загальні професії").

Тобто, професія електрогазозварника та газоелектрозварника в спірний період роботи була передбачена в усіх редакціях Списку № 2.

Що стосується атестації робочих місць, то судом першої інстанції обґрунтовано враховано правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №520/15025/16-а, з якої слідує, що атестація робочого місця є важливою в цілях забезпечення належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера, у даному випадку позивача.

Також зазначено Великою Палатою Верховного Суду у наведеній вище постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні особі пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що вказана професія передбачена Списками №2, чинними у період роботи позивача, а відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника, період роботи позивача з 25.08.1986 по 22.02.1993 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Водночас, слід зазначити, що в оскаржуваному рішенні відповідач не надавав оцінку періоду з 01.06.1993 року по 23.09.1993 року щодо зарахування до пільгового стажу в Харківському заводі "Кондиціонер" на посаді електрозварника та періоду з 24.09.1993 року по 01.09.1997 року на Харківському підприємстві № 502 ЗАТ «СТM-604» на посаді газоелектрозварника.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що періоди роботи з 01.06.1993 року по 23.09.1993 року та з 24.09.1993 року по 01.09.1997 року теж підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Окремо слід заважати на те, що Комісією з питань підтвердження стажу роботи рішення про підтвердження стажу роботи позивача не приймалось.

Так, відповідач зобов`язаний був повідомити позивача про необхідність звернення із заявою про підтвердження стажу до комісії з питань підтвердження стажу, однак відповідач до прийняття рішення не повідомив позивача про необхідність підтвердження стажу.

Крім того, згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов`язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін.

Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.07.2025 року № 025650009379 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Між тим, до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань, та суд не обраховує дійсний стаж позивача. Суд як орган, уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно органам Пенсійного фонду.

Отже, повноважним органом для призначення пенсії є Пенсійний фонд (його територіальні органи), а суд не може перебирати компетенцію суб`єкта владних повноважень та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії.

Оскільки пенсійним органом при розгляді заяви позивача не вирішено питання щодо зарахування до пільгового та страхового стажу спірних періодів, які були предметом розгляду в цій справі, отже, не перевірено ті умови, з якими закон пов`язує наявність в особи права на пенсію за віком на пільгових умовах, то суд не може перебирати на себе функції Пенсійного фонду щодо призначення пенсії.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, порушене право позивача належним чином відновлено у спосіб зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 08.07.2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, однак не вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно із п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийШидловський В.Б.

СуддіСапальова Т.В. Капустинський М.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua