Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №600/1950/22-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1950/22-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

07 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,

представника відповідача: Кривохижі В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на окрему ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – задоволено повністю; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, обчисленої на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-VI “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ від 16.12.1993; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, обчисленої на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-VI “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ від 16.12.1993; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №42729004-1 від 16.05.2022 судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишено без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2022, без змін.

29.04.2026 ОСОБА_1 подала суду заяву в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, згідно з якою просить дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з приводу невиконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 (справа № 600/1950/22-а) визнати протиправними та постановити відповідну ухвалу в порядку ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування поданої заяви вказує, що з часу набрання рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 (справа № 600/1950/22-а) законної сили, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області таке рішення суду не виконується і штучно затягується час його виконання, про причини невиконання рішення суду позивача не повідомлено. У зв`язку з цим, 14.05.2025 позивач звернулась із письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якій просила повідомити про причини невиконання рішення суду.

У червні 2025 року позивач отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 27.05.2025 № 2517-2436/Р-17/8-2400/25, в якому управління повідомило про методику визначення розміру пенсії на виконання судового рішення та про відсутність на той час технічних можливостей для проведення відповідного перерахунку.

11.03.2026 Чернівецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі № 600/1950/22-а.

12.03.2026 виконавчий лист пред`явлено до виконання та за результатами розгляду вказаного виконавчого листа державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 12.03.2026 відкрито виконавче провадження № 80492579.

У матеріалах виконавчого провадження наявна відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 27.03.2026 про виконання виконавчого листа, згідно з якою управлінням здійснено перерахунок пенсії з 08.05.2024, у зв`язку з чим виникла переплата пенсії на суму 191615,86 грн. за період з 08.05.2024 по 31.03.2026; на думку управління рішення суду виконано. Аналогічний лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.03.2026 про переплату пенсії на зазначену суму надійшов і на адресу позивача.

Відповідно до виписки з банківського рахунку, на який позивач отримує пенсію, за січень 2026 року позивачем отримано пенсію в розмірі 11 767,05 грн., за лютий 2026 року – 11 767,05 грн., за березень 2026 року – 11 767,05 грн., а за квітень 2026 року – лише 3049,13 грн., тобто майже у 4 рази менше.

Позивач вважає дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з приводу одностороннього зменшення розміру пенсії шляхом утримання “переплати” протиправними, оскільки рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 (справа № 600/1950/22-а) у такий спосіб виконане не є.

Окремою ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем (Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області) на виконання рішення суду задоволено:

-визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо одностороннього зменшення розміру поточних виплат пенсії ОСОБА_1 шляхом утримання “переплати”, що виникла за період з 08.05.2024 по 31.03.2026 у зв`язку з перерахунком пенсії на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №600/1950/22-а.

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не здійснювати утримання “переплати” пенсії, яка виникла за період з 08.05.2024 по 31.03.2026 у зв`язку з перерахунком пенсії ОСОБА_1 , шляхом зменшення поточних щомісячних виплат пенсії, та виплачувати позивачу пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі, визначеному на підставі резолютивної частини рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №600/1950/22-а, без будь-яких відрахувань, пов`язаних із зазначеною “переплатою”.

Не погоджуючись з окремою ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви в порядку ст. 383 КАС України.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача у розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону №3723, з 08.05.2024. У цій частині сам факт проведення перерахунку відповідає резолютивній частині рішення суду від 08.11.2022 та самостійно не є предметом протиправності в межах цієї заяви.

Водночас, провівши такий перерахунок, відповідач одночасно визначив, що за період з 08.05.2024 по 31.03.2026 утворилася “переплата” пенсії на суму 191615,86 грн., та в подальшому самостійно, без звернення до суду і без будь-якого судового рішення чи іншого визначеного законом порядку, розпочав погашення цієї “переплати” шляхом одностороннього зменшення поточних щомісячних виплат пенсії позивачу. Так, якщо за січень-березень 2026 року позивач отримувала пенсію в розмірі 11 767,05 грн. щомісячно, то за квітень 2026 року їй виплачено лише 3049,13 грн., тобто майже у 4 рази менше.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим встановив підстави для задоволення заяви.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовуються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV.

Частиною 1 ст.9 Закону №1058-ІV регламентовано, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Як передбачено п.1 ст.50 цього Закону, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або ж подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості (п.1 ч.1 ст.49 Закону №1058-IV).

Механізм же повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами ПФУ сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначено «Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення» (затв. постановою правління ПФУ від 21.03.2003р. №6-4).

Відповідно до п.3 цього Порядку, повернення коштів проводиться відповідно до ст.103 Закону №1788-ХІІ у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім`ї тощо.

Системний аналіз зазначених норм Закону №1058-IV, Закону №1788-ХІІ та Порядку №6-4, свідчить, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Тобто, чинним законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до відповідної зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.

У той же час, відповідальність може бути покладена на громадянина відповідно до ч.1 ст.103 Закону №1788-ХІІ лише внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 13.11.2019р. у справі №639/9467/16-а.

Так, вказані суми в жодному випадку не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

Разом із тим, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій передбачений у ст.50 Закону №1058-IV та ст.103 Закону №1788, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або ж подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно чи стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20% пенсії).

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні вимог ч.1 ст.103 Закону №1788-ХІІ є, наприклад, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 25.09.2018р. у справі №340/644/15-а.

Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Передумовою прийняття рішення про утримання надміру сплачених сум пенсії є встановлення органом, що уповноважений призначати пенсії, факту переплати пенсії, яка мала місце у зв`язку із поданням пенсіонером недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, погоджується з висновками суду першої інстанції та не встановлює підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №600/1950/22-а Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зобов`язано перевести ОСОБА_1 з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, обчисленої на підставі Закону України №1058-IV, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 70 відсотків від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII.

Вказане рішення постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2024 залишено без змін та набрало законної сили.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачки з 08.05.2024. Водночас за результатами такого перерахунку відповідач визначив суму в розмірі 191615,86 грн. як "переплату" за період з 08.05.2024 по 31.03.2026 та розпочав її утримання шляхом зменшення поточних пенсійних виплат позивачки.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що предметом розгляду у цій справі не є правомірність проведення відповідачем самого перерахунку пенсії на виконання рішення суду. Як правильно зазначено судом першої інстанції, проведення такого перерахунку саме по собі відповідає резолютивній частині рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2022. Предметом оцінки є подальші дії відповідача щодо одностороннього зменшення поточних пенсійних виплат позивача шляхом утримання суми, визначеної відповідачем як "переплата".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені дії безпосередньо пов`язані з виконанням судового рішення та виникли саме в процесі його виконання, а тому можуть бути предметом судового контролю в порядку статті 383 КАС України.

При цьому сама по собі наявність у розрахунках відповідача різниці між сумами пенсії, виплаченими позивачці за минулий період, та сумами, визначеними відповідачем за результатами перерахунку на виконання судового рішення, не свідчить про наявність законних підстав для її безумовного стягнення з позивача.

Як встановлено судом, виникнення визначеної відповідачем суми "переплати" стало наслідком здійснення перерахунку пенсії саме на виконання судового рішення, а не внаслідок подання позивачкою недостовірних відомостей, приховування нею будь-яких обставин чи інших неправомірних дій з її боку.

Отже, відповідач, здійснюючи виконання судового рішення, не вправі фактично нівелювати його наслідки шляхом зменшення поточних пенсійних виплат позивачки без належного встановлення передбачених законом підстав для такого утримання.

При цьому колегія суддів враховує, що обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили, є складовою права особи на справедливий суд та передбачена Конституції України та КАС України.

Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї саме вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Отже, на пенсіонера може бути покладений обов`язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення об`єктивними даними зловживань з його боку, тобто за умови об`єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних.

Для цілей застосування статті 50 Закону № 1058-IV зловживання пенсіонера є формою умисного протиправного діяння, яке слід доводити відповідними доказами. При цьому тягар доведення зловживання пенсіонера покладається на відповідний орган Пенсійного фонду, який про це стверджує.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не доведено, що утворення надміру виплачених позивачу сум пенсії відбулося саме внаслідок подання останнім недостовірних відомостей або вчинення ним інших умисних протиправних дій.

Сам по собі факт встановлення переплати пенсії не є достатньою правовою підставою для покладення на пенсіонера обов`язку щодо її повернення. Для застосування положень статті 50 Закону України № 1058-IV відповідач мав встановити та належними і допустимими доказами підтвердити як факт неправомірного отримання позивачем пенсійних виплат, так і наявність його вини у виникненні такої переплати.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів того, що позивачем було подано недостовірні відомості, приховано обставини, які впливають на розмір пенсії, або вчинено інші зловживання, внаслідок яких виникла переплата. Відповідачем також не встановлено та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача та виникненням надміру виплачених сум пенсії.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що покладення на позивача обов`язку щодо повернення надміру виплачених сум пенсії є необґрунтованим, оскільки відповідачем, на якого покладається обов`язок доказування правомірності своїх дій, не доведено наявності вини позивача у виникненні переплати.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах обох інстанцій.

Отже, за відсутності доказів умисного зловживання з боку позивача та його вини у виникненні переплати пенсії правові підстави для стягнення з нього надміру виплачених сум відповідно до статті 50 Закону України № 1058-IV відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо одностороннього зменшення поточних виплат пенсії позивачки шляхом утримання суми "переплати", а також із визначеним судом способом відновлення порушеного права позивача.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування чи зміни відсутні, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 жовтня 2026 року.

ГоловуючийСапальова Т.В.

СуддіВатаманюк Р.В. Капустинський М.М.