Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №240/25933/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/25933/26

Головуючий у І інстанції: Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

07 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та постанови, зобов`язання вчинити дії та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору, винесену у виконавчому провадженні ВП №77257627 від 20 лютого 2025 року;

- зобов`язати Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути безпідставно стягнуті на підставі зазначеної постанови кошти у розмірі 16000,00 грн.

1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 11.02.2025 через свого представника звернулася до Новогуйвинської селищної ради із заявою про добровільне виконання рішення суду. Зазначає, що відповідна заява також була надіслана до Житомирського відділу державної виконавчої служби, тобто останній був обізнаний про вжиття заходів добровільного виконання судового рішення. Позивач наголошує, що ще до застосування заходів примусового виконання вчинено дії, спрямовані на добровільне виконання судового рішення. Однак, 20.02.2025 державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження №77258666, а також винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн. У подальшому, на рахунки позивача накладено арешт, а згодом у примусовому порядку списано вказану суму виконавчого збору.

Позивач вважає постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору протиправною та такою, що прийнята з порушенням вимог Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про виконавче провадження".

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06.06.2022 було вирішено спір, на виконання якого 28.01.2025 Житомирським районним судом Житомирської області видано виконавчий лист.

2.2 11.02.2025 представник позивача звернулася до Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області із заявою, у якій просила прийняти земельну ділянку за кадастровим номером 1822055600:05:000:0130 до земель запасу Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області на виконання рішення суду.

2.3 20 лютого 2025 року старшим державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лопатюк І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77258666 з виконання виконавчого листа №278/249/13-ц, виданого 28.01.2025 Житомирським районним судом Житомирської області.

Крім цього, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2025 ВП №77258666 зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16000 грн. та 20 лютого 2025 року старшим державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лопатюк І.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у ВП №77258666, відповідно до якої з ОСОБА_1 постановлено стягнути виконавчий збір у розмірі 16000,00 грн.

2.4 17 червня 2026 року державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Янською Ю.М. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №77258666 та зокрема вирішено постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору виділити в окреме провадження для подальшого виконання.

2.5 Постановою державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Янською Ю.М. від 06.07.2026 відкрито виконавче провадження №81420183 по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 16000,00 грн.

2.6 Згідно з постановою від 13.07.2026 №81420183 головним державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Янською Ю.М. постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання постанови №77258666 виданої 20.02.2025 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі розміром 16000,00 грн.

2.7 Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору з боржника протиправною, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.08.2026 позов задоволено.

3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що добровільне виконання позивачем рішення суду до моменту відкриття виконавчого провадження не може породжувати для нього будь-яких негативних наслідків, зокрема й у вигляді стягнення сум витрат виконавчого провадження, оскільки такі суми утворилися не з винних дій або бездіяльності позивача, який вчасно виконав рішення суду, а через відсутність належної комунікації стягувача з державним виконавцем.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

4.1 Відповідач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.08.2026 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

4.2 Підставами для апеляційного оскарження рішення суду є його винесення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

4.3 Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому викладені заперечення проти її задоволення та вимога залишити рішення суду першої інстанції без змін.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

1.1 Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представниками позивача та відповідача подано заяви про розгляд справи без їх участі та можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

1.2 Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

1.3 На підставі ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

1.4 Визначаючись щодо компетенції суду по розгляду такого спору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

1.5 Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

1.6 За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

1.7 Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

1.8 Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

1.9 Так, спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (Закон № 1404-VIII).

1.10 В свою чергу, п.п.18 п. 10 Розділу І ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження" від 07 квітня 2026 року № 4833-IX, внесено зміни до таких законодавчих актів України:

18) частину першу статті 74 викласти в такій редакції:

"1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку";

1.11 Як передбачено абз.2-3 Розділу ІІ Закону № 4833-IX цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім пунктів 1, 2, підпункту 1 пункту 4, пунктів 6, 9, підпунктів 1, 5, 6, 8, 11, 13, 15-18, 19 (щодо доповнення розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" пунктами 10-11, 10-12, 10-14) пункту 10, пункту 12 розділу I цього Закону, пунктів 2 і 3 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Як вбачається з загальновідомих джерел, вказаний Закон № 4833-IX в частині п.п.18 п. 10 Розділу І набрав законної сили 24.04.2026 (опубліковано в "Голос України" 23.04.2026).

1.12 Таким чином, в редакції з 24.04.2026, Закон № 1404-VIII передбачає наступну редакцію ч.1 ст.74:

1.13 «Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.»

1.14 При цьому, відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

1.15 Згідно з ч.1 ст.48 ЦПК України така скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

1.16 Отже, оскарження дій та рішень державного виконавця про стягнення виконавчого збору (при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого 28.01.2025 Житомирським районним судом Житомирської області у справі №278/249/13-ц на виконання рішення суду) має бути звернуто до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

1.17 Таким чином, на момент звернення позивача із вказаним позовом (21.07.2026), положення частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статей 447, 447-1, 448 ЦПК України не лише виключають розгляд цього спору адміністративним судом, а й безпосередньо визначають суд, уповноважений здійснювати відповідний судовий контроль, та належну процесуальну форму такого контролю.

1.18 Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

1.19 У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).

1.20 Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №686/23445/17 (провадження № 14-162цс19).

1.21 Враховуючи вищезазначене, з огляду на правову природу виконавчого документа та встановлений законом порядок судового контролю за його виконанням, даний спір належить до цивільної юрисдикції.

1.22 Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

1.23 Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції помилково прийняв до свого провадження і розглянув справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а тому ухвалене в даній справі рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження в ній.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що спір, що розглядається, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки згідно із процесуальним законом має вирішуватися за правилами цивільного судочинства - судом, який видав виконавчий документ.

2.2 Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

2.3 Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та постанови, зобов`язання вчинити дії та скасування постанови закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийКузьмишин В.М.

СуддіСушко О.О. Сапальова Т.В.