Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №240/28538/21 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/28538/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

08 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнати протиправною бездіяльність,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнати протиправною бездіяльність.

Рішенням суду від 22.12.2021, яке набрало законної сили 22.01.2022 ухвалено зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 02 березня 2021 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

До суду 15.07.2026 (ВХ. №63626/26 від 28.08.2026) надійшла заява адвоката Барановського Ігоря Івановича як представника ОСОБА_1 , в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування заяви вказує, що розмір щомісячної доплати до пенсії позивача має становить 6656,00 грн (3328 х 2), однак становить 2595,00 грн.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2026 року залишено без задоволення заяву адвоката Барановського Ігоря Івановича в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.21 в адміністративній справі № 240/28538/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнати протиправною бездіяльність.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2026 року у справі № 240/28538/21 та задовільнити заяву ОСОБА_1 .

Вказує, що 11 липня 2022 року до Відділу примусового виконання рішень УЗПВР ЦМУ МЮ (м. Київ) Рахмістрюк В. С. подано до виконання по даній справі виконавчий лист. 11 липня 2022 року вказаним Відділом було відкрито виконавче провадження № 69371355. На мій адвокатський запит від 27 червня 2026 року до боржника ГУ ПФУ в Житомирській області з проханням направити мені інформацію про причини не виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі № 240/28538/21 боржником мені було направлено лист від 02.07.2026 № 0600-0303-8/67967, у якому по суті не дається відповідь на запит, а лише зазначено про доплату ОСОБА_1 з 01.01.2026 у розмірі 2595,00 грн.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо обрахунку позивачу підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, без урахування положень Законів України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та "Про Державний бюджет України на 2026 рік" не були предметом дослідження у цій судовій справі, то перевірка правомірності таких дій є самостійним предметом спору (новим правопорушенням), з яким позивач може звернутися до суду в порядку, визначеному ст. 168 КАС України (шляхом пред`явлення позову).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення заяви.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відтак, суд має з`ясувати, чи були оскаржувані дії пов`язані з виконанням судового рішення (триваючим правопорушенням), чи є самостійним предметом спору (новим правопорушенням).

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2018 №520/11829/17 (№К/9901/51263/18) (п.34).

Перевіряючи правильність застосування заявником підстав звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України, суд встановив, що предметом дослідження судом в межах цієї справи була перевірка правомірності поведінки відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 02.03.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, визначеного статтею 39 Закону №796-XII.

Рішенням суду у справі ухвалено зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 02 березня 2021 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

01.01.2025 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", статтею 7 якого установлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.

При цьому, статтею 45 Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня (ч. 1).

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється (ч. 2).

Крім того, 01.01.2026 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", статтею 7 якого установлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.

При цьому, статтею 29 вказаного Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що у 2026 році доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 2595 гривень.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Колегія суддів зауважує, що Закони України "Про державний бюджет України на 2025 рік" та "Про державний бюджет України на 2026 рік" були прийняті в часі пізніше, ніж було постановлене судове рішення у справі №240/28538/21 (22.12.2021), а відтак судом не надавалася правова оцінка нормам такого Закону при ухваленні судового рішення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що дії відповідача щодо обрахунку позивачу підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, без урахування положень Законів України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та "Про Державний бюджет України на 2026 рік" не були предметом дослідження у цій судовій справі, то перевірка правомірності таких дій є самостійним предметом спору (новим правопорушенням), з яким позивач може звернутися до суду в порядку, визначеному ст. 168 КАС України (шляхом пред`явлення позову).

Жодних інших аргументів щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі, позивач не наводить.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для застосування заходів судового контролю в цій справі в порядку, встановленому статтею 383 КАС України.

Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийКапустинський М.М.

СуддіШидловський В.Б. Сапальова Т.В.