Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №240/4687/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4687/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

08 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного некомерційне товариство "Інститут оцінювання функціонування" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного некомерційне товариство "Інститут оцінювання функціонування" про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" Центр оцінювання функціонального стану особиз позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 02.01.2026 року №1808/26/9;

- зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» провести повторне оцінювання функціонального стану ОСОБА_1 , з урахуванням усіх захворювань, за результатами якого сформувати нове рішення.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що він незгоден із оскарженим рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 26.08.2025 №10223/25/196, яким за результатами розгляду його скарги підтверджено рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи №1808/26/9/ВП від 02.01.2026, яким вирішено не встановлювати групу інвалідності позивачу.

Позивач вважає, що відповідач, прийнявши оскаржене ним рішення не взяв до уваги всіх обставин та медичної документації зі встановленими діагнозами захворювань, які спричинили наслідки у вигляді втрати професійної працездатності, сумарний відсоток за всіма випадками яких перевищує 40 відсотків. Зазначене, на думку позивача, відповідно до пункту 10 розділу І, пункту 12 розділу ІІ Порядку встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 р. № 420, дає підстави для встановлення групи інвалідності.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що відповідно до Постанови КМУ від 15.11.2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою. Згідно абзаців 1-4 п. 68 розділу «Оскарження результатів оцінювання» Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15..2024 р. № 1338 експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

Відповідно до абзаців 5-8 пункту 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення експертної команди; скасування оскарженого рішення експертної команди; формування нового рішення щодо результату оцінювання.

З метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності для подальшого прийняття експертного рішення в межах чинного законодавства, Центром оцінювання функціонального стану особи було здійснено розгляд відповідної скарги, тобто відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо розгляду та прийняття рішення за поданою скаргою.

За результатами розгляду скарги, команда ретельно ознайомилася з медико-експертною документацією хворого та беручи до уваги дані очного огляду первинної ЕК прийшла до висновку, що клініко-функціональний стан органу зору (з урахуванням зорових функцій і поля зору на обох очах), а також супутньої лор патології - в незначному ступіні обмежує життєдіяльність хворого. Даних для встановлення групи інвалідності немає. Вважаємо за доцільне встановлення 25 % втрати професійної працездатності, поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини з 26.08.2025. З рішення ЕК погоджуємося, рішення винесене згідно чинного законодавства, рішення підтверджуємо. Підстава: Постанова КМУ № 1338 від 15.11.2024 р., Наказ МОЗ № 420 табл. 11, табл. 3 від 05.06.2012 р., довідка ВЛК від 18.06.2025 р. № 2025-0618-1130-0698-0. Рекомендовано: динамічний нагляд у офтальмолога, отоларинголога; протипоказана тяжка фізична праця, праця з рухаючи механізмами, з токсичними реагентами та в несприятливих метеоумовах.

Таким чином, команда експертів сформувала рішення про підтвердження рішення, що оскаржувалось.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1 від 23.12.2022.

Згідно довідки ВЛК від 18.06.2025 №2025-0618-1130-0698-0, встановлено наступні діагнози та їх причинні зв`язки: «Наслідки вибухової травми…(06.01.2025) у вигляді множинних ВОСП обличчя, проникаючого рогівкового поранення лівого ока з внутрішньоочним стороннім тілом металевої щільності, травматичної полобоми райдужки, гіфеми, лікованого оперативно, у вигляді рубця рогівки, артифакії, часткової низхідної атрофії зорового нерва та макулопатії лівого ока, вторинної плівкової катаракти, постопераційного простого короткозорого астигматизму лівого ока в 1,75 Д при гостроті зору без корекції 0,2 та з корекцією 0,3; акубаротравми з травматичним розривом правої барабанної перетинки, лікованої оперативно, у вигляді правобічного рубцевого отиту, хронічної правобічної змішаної приглухуватості середнього ступеня» - Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. «Остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта, ускладнений нерівномірними циркулярними протрузіями МХД L2-S1, відносним дегенеративним стенозом спинномозкового каналу на рівні L3-L4, S-подібним сколіозом поперекового відділу хребта з больовим та міотонічним синдромами при незначному порушенні функції. Геморой ІІ ступеня» - Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби. «Дихромазія» - Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби.

Відповідно до витягу №10223/25/196/В з рішення експертної команди №10223/25/196/Р від 26.08.2025, ОСОБА_1 не встановлено групу інвалідності , але встановлено з 15.07.2025 р. 25 % втрати професійної працездатності, діагноз, за яким особу було направлено: основний діагноз – наслідки травми ока та очної ямки; супутні діагнози: Середній отит, неуточнений; Змішана кондуктивна та нейросенсорна туговухість, одностороння з повним збереженням слухового сприйняття на протилежній стороні; Остеохондроз хребта у дорослих, поперековий відділ; Геморой другого ступеня; Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків; Центральна перфорація барабанної перетинки; Змішана кондуктивна та нейросенсорна туговухість, двостороння; Гострий гнійний середній отит; Баротравма вуха. ускладнення основного діагнозу: Атрофія зорового нерва; Гіфема; Інші хвороби склоподібного тіла; Проникна рана очного яблука зі стороннім тілом; Інші уточнені хвороби райдужної оболонки та циліарного тіла; Астигматизм; Післяопераційна катаракта; Наявність інтраокулярних лінз; Афакія; Інші рубці та помутніння рогівки.

Не погодившись з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо результатів огляду від 26.08.2025 позивачем було направлено скаргу від 02.10.2025 (за Вих.№ОВ/213536/00) до Центру оцінювання функціонального стану особи (повноваження покладені на ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України»).

Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи а результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 02.01.2026 №1808/26/9/ВП вирішено підтвердити рішення, що оскаржується.

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що «Команда ретельно ознайомилася з медико-експертною документацією хворого та беручи до уваги дані очного огляду первинної ЕК прийшла до висновку, що клініко-функціональний стан органу зору (з урахуванням зорових функцій і поля зору на обох очах), а також супутньої лор патології – в незначному ступіні обмежує життєдіяльність хворого. Даних для встановлення групи інвалідності немає. Вважаємо за доцільне встановлення 25 % втрати професійної працездатності, поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини з 26.08.2025. З рішення ЕК погоджуємося, рішення винесене згідно чинного законодавства, рішення підтверджуємо. Підстава: Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024 р., Наказ МОЗ № 420 табл. 11, табл. 3 від 05.06.2012 р., довідка ВЛК від 18.06.2025 р. № 2025-0618-1130-0698-0. Рекомендовано: динамічний нагляд у офтальмолога, отоларинголога; протипоказана тяжка фізична праця, праця з рухаючими механізмами, з токсичними реагентами та в несприятливих метеоумовах».

Позивач не погодився з таким рішенням відповідача та звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон №2961-IV).

За визначенням, наведеним в абзаці четвертому частини першої статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Законом України від 19.12.2024 №4170-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Закон №4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Так, пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Згідно з пунктом 2 Постанови №1338 установлено, що до введення в дію Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи: з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

За змістом абзацу першого пункту 2 абзацу другого пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі Положення №1338), експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи (далі Порядок №1338).

Відповідно до пункту 9 Положення №1338 Експертні команди, серед іншого, встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів.

Відповідно до пунктів 7-9 Порядку №1338 Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд.

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).

Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання.

Згідно з пунктом 40 Порядку №1338 визначено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, серед іншого, інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують.

За змістом пункту 47 Порядку №1338 повторне оцінювання осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму проводиться раз на один - три роки або в інший строк, визначений відповідно до критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р, № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з пунктом 53 Порядку №1338 унормовано, що після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі.

Відповідно до пунктів 57, 59 Порядку №1338 рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку. Скарга на рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником): у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи; в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив (в разі наявності технічної можливості).

Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

З наведених норм законодавства слідує, що з 1 січня 2025 року повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб перейшли від медико-соціальних експертних комісій до експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи. Тому суд вважає, що при вирішенні цього спору підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, відповідно до яких, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Разом з тим, як слідує із змісту позовної заяви, доводи позивача зводяться щодо порушення відповідачем процедури прийняття рішення в частині не врахування медичної документації зі встановленими діагнозами захворювань, які спричинили наслідки у вигляді втрати професійної працездатності позивача, сумарний відсоток за всіма випадками яких перевищує 40 відсотків, що на думку позивача є підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності.

Оцінюючи доводи позивача, суд зазначає, що згідно з приписами статей 4, 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX одним з принципів адміністративної процедури є обґрунтованість, який означає, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10 грудня 2024 року № 2067 затверджено Перелік відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, пунктом 18 якого передбачено наявність обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання.

Згідно з пунктом 8 Положення №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи, серед іншого, перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

При цьому принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли рішення породжує для особи несприятливі наслідки.

Згідно з висновком Верховного Суду принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Як слідує з обґрунтувань, наведених у рішенні Центру оцінювання функціонального стану особи від 02.01.2026 №1808/26/9/ВП за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди, прийнято рішення про підтвердження рішення яке оскаржується. Наведено загальне посилання про те, що команда ретельно ознайомилася з медико-експертною документацією хворого та беручи до уваги дані очного огляду первинної ЕК прийшла до висновку, що клініко-функціональний стан органу зору (з урахуванням зорових функцій і поля зору на обох очах), а також супутньої лор патології – в незначному ступіні обмежує життєдіяльність хворого. Даних для встановлення групи інвалідності немає. Вважає за доцільне встановлення 25 % втрати професійної працездатності, поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини з 26.08.2025 р. З рішення ЕК погоджуємося, рішення винесене згідно чинного законодавства, рішення підтверджуємо. Підстава: Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024 р., Наказ МОЗ № 420 табл. 11, табл. 3 від 05.06.2012 р., довідка ВЛК від 18.06.2025 р. № 2025-0618-1130-0698-0. Рекомендовано: динамічний нагляд у офтальмолога, отоларинголога; протипоказана тяжка фізична праця, праця з рухаючими механізмами, з токсичними реагентами та в несприятливих метеоумовах.

Разом з тим, в обґрунтуваннях рішення не наведено мотивів на спростування зазначених у скарзі доводів позивача про те, що відсотки втрати професійної працездатності у зв`язку із встановленими захворюваннями в сукупності перевищують 41%, що в свою чергу відповідно до Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 р. № 420 є підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача не відповідає критерію обґрунтованості, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Так, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Колегія суддів зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша стаття 2 КАС України).

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Роль суду в правовій державі, окрім іншого, полягає в забезпеченню правового порядку та правової визначеності. Суд не може використовуватись як механізм розбалансування правовідносин, його діяльність має відповідати вимогам справедливості та враховувати наслідки реалізації його рішень.

У цій справі, суд наділений лише повноваженнями перевірити правомірність рішень відповідача лише з точки зору дотримання процедури його прийняття та встановив, що рішення відповідача не відповідає критерію обґрунтованості.

З урахуванням наведеного, а також виходячи із встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, буде зобов`язати відповідача організувати повторний розгляд скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №10223/25/196 від 26.08.2025 з урахуванням висновків суду у цій справі.

Дослідивши оспорюванні у даній справі рішення в межах дотримання встановленої Постановою №1338 процедури їх прийняття, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення заявленого адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державного некомерційне товариство "Інститут оцінювання функціонування" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийКапустинський М.М.

СуддіШидловський В.Б. Сапальова Т.В.