Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №240/9422/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9422/26

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов Сергій Вікторович

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

07 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у неоформленні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 оформити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

1.2 В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не оформлено та не виплачено йому одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153, хоча, на думку позивача, наявні всі визначені вказаною постановою умови для її отримання.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.03.2023 було призвано на військову службу під час мобілізації.

2.2 З 05.12.2024 позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

2.3 26.08.2025 отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №16890 від 01.09.2025.

2.4 Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

2.5 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про неможливість підготувати пакет необхідних документів та здійснити виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень.

2.6 Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 у задоволенні позову відмовлено.

3.2 Суд першої інстанції виснував, що пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 встановлює обов`язкові умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, а матеріали справи не містять доказів проходження позивачем військової служби саме за контрактом, як того, на думку суду, вимагають положення вказаної постанови. Суд зазначив, що сам по собі факт безпосередньої участі позивача у бойових діях, виконання обов`язків військової служби в районах ведення бойових дій та отримання поранення не є самостійною та достатньою підставою для виникнення права на спірну виплату за відсутності інших обов`язкових умов, визначених постановою №153.

3.3 З огляду на відсутність доказів проходження позивачем військової служби за контрактом суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, не здійснюючи оформлення документів для виплати одноразової грошової винагороди, діяв у межах повноважень, у спосіб та на підставі чинного законодавства України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

4.1 Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

4.2 Підставами для апеляційного оскарження рішення позивач зазначає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

4.3 Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ІІ. Мотивувальна частина.

Позиція апеляційного суду.

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1.2 Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ).

1.3 Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

1.4 Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

1.5 До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

1.6 Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

1.7 Порядок проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період, визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджений Указом Президента України 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі Положення № 1153/2008).

1.8 Відповідно до пункту 2 Положення № 1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

1.9 З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

1.10 За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу. Із громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт (далі - військова служба за контрактом). За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

1.11 Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про соціальний захист військовослужбовців” (Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

1.12 Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

1.13 Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” (далі- Постанови 153), яка набрала чинності 13.02.2025р., Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (пункт 1 Постанови №153).

1.14 Пунктом 3 Постанови 153 установлено, що учасниками експериментального проекту є:

- громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

- Збройні Сили;

- Національна гвардія;

- Державна прикордонна служба;

- Міністерство оборони;

- Міністерство внутрішніх справ;

- військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету

1.15 Пунктом 4 Постанови 153 установлено, що:

- особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

1.16 Наведеними вище нормами визначена сукупність умов для набуття військовослужбовцем з числа громадян України права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 грн.

1.17 Так, виплату винагороди у розмірі 1000000,00 грн. мають отримати громадяни України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, зокрема, Збройних Сил, які на момент набрання чинності Постановою №153 (13 лютого 2025 року): не досягли віку 25 років і були прийняті/призвані на військову службу під час введення в Україні воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно або за тих самих умов менше шести місяців сукупно та отримали під час захисту Вітчизни захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), чи перебували та звільнені з полону (за винятком тих, які добровільно здалися в полон).

1.18 Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року №942 вказані умови для отримання винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах розповсюджуються також на військовослужбовців, які не досягли віку 25 років і були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу/ або проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”/ або проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно.

1.19 Обов`язковою умовою для виплати винагороди є також та обставина, що вказані військовослужбовці не притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

1.20 Отже, п.3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:

- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строк участі в бойових діях, станом на 13.02.2025, становить не менше шести місяців, а в разі наявності захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, менше шести місяців.

1.21 Колегія суддів також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 пункт 4 Постанови № 153 було доповнено, зокрема, положенням щодо військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Водночас це доповнення не виключає та не змінює вимог, встановлених абзацом другим пункту 4 Постанови № 153, а визначає додаткову категорію військовослужбовців, на яку поширюється дія цього пункту за умови дотримання таких вимог.

1.22 Водночас, встановивши факт призову позивача на військову службу під час мобілізації, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що позивач не проходить військову службу за контрактом, як того, на думку суду, вимагають приписи пункту 4 Постанови № 153, що і слугувало підставою для відмови у виплаті одноразової грошової винагороди.

1.23 Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 прямо передбачено, що право на отримання одноразової грошової винагороди мають, зокрема, громадяни України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану.

1.24 Отже, зазначена норма не ставить право на отримання спірної винагороди виключно у залежність від прийняття особи на військову службу за контрактом, а прямо поширює її дію також на військовослужбовців, призваних на військову службу під час воєнного стану.

1.25 Відтак, сам по собі факт призову позивача на військову службу під час мобілізації не може бути підставою для відмови у виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153.

1.26 Водночас колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, звертає увагу на обставини, пов`язані з притягненням позивача до кримінальної відповідальності, зокрема за самовільне залишення військової частини.

1.27 Як встановлено з матеріалів справи, долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву, ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 28 листопада 2024 року у справі № 636/9849/24 позивача звільнено від кримінальної відповідальності за частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України на підставі частини п`ятої статті 401 цього Кодексу, для продовження проходження військової служби, а кримінальне провадження №62023170020002485 від 26.10.2024 закрито у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

1.28 При цьому зазначеною ухвалою встановлено, що позивач був призваний на військову службу за мобілізацією, а кримінальне провадження стосувалося вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України, пов`язаного із самовільним залишенням військової частини в умовах воєнного стану.

1.29 Разом з тим, як зазначалося вище, відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Постанови №153 така винагорода не виплачується військовослужбовцям у разі їх притягнення до кримінальної відповідальності або притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

1.30 Отже, для вирішення питання щодо наявності у позивача права на спірну винагороду необхідно врахувати встановлений ухвалою суду факт звільнення позивача від кримінальної відповідальності за частиною п`ятою статті 401 КК України.

1.31 При цьому звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами є завершенням кримінального провадження без ухвалення обвинувального вироку, однак за умови встановлення судом обставин вчинення особою відповідного кримінального правопорушення.

1.32 Водночас колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено наявність інших судових рішень в кримінальному провадженні щодо позивача, які мають значення для вирішення питання про наявність у нього права на спірну винагороду.

1.33 Так, ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 квітня 2025 року у справі №279/4947/24 кримінальне провадження №12024060490000784 за обвинуваченням ОСОБА_1 , зокрема, за частиною четвертою статті 186, частинами першою, третьою статті 357 Кримінального кодексу України, зупинено у зв`язку з проходженням ним військової служби.

1.34 Крім того, ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року у справі №279/1214/26 розглянуто подання начальника Коростенського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку.

1.35 Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2022 року та на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік, на підставі ч.1 ст. 78 КК України.

1.36 Таким чином, на момент звернення позивача до суду з цим позовом - 11 березня 2026 року, щодо ОСОБА_1 існували встановлені судовими рішеннями обставини його притягнення до кримінальної відповідальності.

1.37 Враховуючи встановлені судовими рішеннями обставини щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності, колегія суддів доходить висновку, що позивач не відповідає встановленій абзацом п`ятим пункту 4 Постанови № 153 умові для виплати одноразової грошової винагороди, оскільки притягувався до кримінальної відповідальності, а тому не має права на її отримання.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, а тому колегія суддів змінює судове рішення з підстав і мотивів його прийняття.

2.2 Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

2.3 Згідно з п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року змінити з мотивів і підстав відмови у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийКузьмишин В.М.

СуддіСушко О.О. Сапальова Т.В.