Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №240/17654/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17654/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

08 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення №063350038112 від 06.06.2025 заступника начальника відділу контролю за правильністю призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Макогоненко І. про відмову у призначенні дострокової пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити дострокову пенсію за віком, починаючи з 30.05.2025, з моменту звернення про призначення дострокової пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.ст. 26 та 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак 10.06.2025 отримала лист від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому повідомлено про відмову у призначенні пенсії та долучено відповідне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №063350038112 від 06.06.2025.

З доводами, викладеними у рішенні №063350038112 від 06.06.2025, позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення №063350038112 від 06.06.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного пакету документів.

Зазначає, що заявником не надано документи про проходження військової служби (служби) загиблим членом сім`ї та висновок про причинний зв`язок смерті військовослужбовця з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Вважає, що рішення органу Пенсійного фонду України є правомірним та вмотивованим, а позов - необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

Вказує, що 30.05.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою №6833/1257 про призначення/перерахунок дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 5 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, яка опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Зазначає, що за результатами опрацювання заяви позивача про призначення/перерахунок пенсії від 30.05.2025 №6833/1257, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області винесено рішення від 06.06.2025 №063350038112 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 5 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком.

Наголошує, що позивач не надала документи про проходження військової служби загиблим членом сім`ї та висновок про причинний зв`язок смерті військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв`язку із військовою агресією російської федерації. Крім цього вказує, що позивач матиме право на пенсійну виплату за віком на загальних підставах, за наданими документами, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, за досягнення 60-річного віку, а саме з 30.10.2025. Вважає прийняте рішення від 06.06.2025 №063350038112 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 5 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV обґрунтованим та таким, що прийняте згідно з нормами чинного законодавства.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.04.2025 (безтермінове), відповідно до якого пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області 08.07.1997, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28 травня 2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 5 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та 06 червня 2025 року прийнято рішення №063350038112 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

В зазначеному рішенні вказано, що заявниця не надала документи про проходження військової служби загиблим членом сім`ї та висновок про причинний зв`язок смерті військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв`язку із військовою агресією російської федерації.

Також вказано, що особа матиме право на пенсійну виплату, за наданими документами, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, за досягнення 60-річного віку, з 30.10.2025.

Листом від 10.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу про відмову в призначенні їй пенсії за віком відповідно до пункту 5 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на пенсію:

- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років;

- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Зазначена норма кореспондується з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-ІV, яким встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 ч. 1 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 11 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 ч.1 ст.10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також п. 6 ч. 1 ст.10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-ІV дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, діти, які стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, і батьки, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 1 статті 10 зазначеного Закону - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовані Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.10 Закону №3551-XII до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва), одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

Пунктом сьомим частини другою статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа: учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах.

Згідно з пунктом другим статті 10 Закону №3551-XII, до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать дружина (чоловік) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружина (чоловік) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Пільги особам, на яких поширюється чинність цього Закону, визначено ст. 15 Закону №3551-XII.

Отже, нормами п. 5 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV визначено право особи на дострокову пенсію дружин померлих військовослужбовців, яким надано статус сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 1 статті 10 зазначеного Закону.

З оскаржуваного рішення слідує, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, страховий стаж ОСОБА_1 становив 35 років 9 місяців 22 дні. У зв`язку з відсутністю необхідного пакету документів, пенсійний орган відмовив заявнику у призначенні пенсії за віком.

Подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 визначено перелік документів, що подають разом із заявою про призначення пенсії.

Відповідно до пп. 6 п. 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком дружинам (чоловікам), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батькам військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації, додаються такі документи:

- висновок про причинний зв`язок смерті військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворюванням, пов`язаним з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в АТО/ООС або обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації;

- документи про проходження військової служби (служби);

- документи, які підтверджують родинні стосунки;

- свідоцтво про смерть;

- посвідчення члена сім`ї загиблого (за наявності).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 31.05.1986.

Згідно зі свідоцтвом про смерть (перекладене з польської мови на українську мову та посвідчене перекладачем - ОСОБА_3 , 10.03.2023) ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кендзежин-Козьле.

Водночас, причина смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зазначена.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №510 від 05.03.2013 щодо ОСОБА_2 встановлено, що поранення, контузія, захворювання, ТАК, пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №025959 від 26.12.2017, ОСОБА_2 було встановлено другу групу інвалідності з 13.12.2017, довічно, причина інвалідності: поранення, контузія, захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.03.2013 №Г/95, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проходив військову службу у складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднаннях) Військовослужбовець Афганістан в/ч пп НОМЕР_4 з 21.06.1982 по 06.07.1984 (2 роки 00 місяців 15 днів).

Також вказано, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Як свідчать матеріали справи, позивачем висновок про причинний зв`язок смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворюванням, пов`язаним з виконанням інтернаціонального обов`язку, до заяви про призначення пенсії долучено не було.

У позовній заяві позивач вказує, що її чоловік ОСОБА_2 помер в медичному закладі Республіки Польща, медичні працівники вказаного закладу причинного зв`язку проходження військової служби з настанням смерті не встановлюють і в медичних документах не зазначають, медичні документи за період його перебування в медичному закладі не надають, отже практично встановити такий причинний зв`язок настання смерті з проходженням військової служби неможливо.

На думку позивача, з урахуванням того, що її чоловік помер у віці 59 років, відповідно до визначення віку ВООЗ, в середньому віці, смерть її чоловіка є неприродною, а внаслідок отриманих під час військової служби поранень, контузії та хвороб.

Наголошує, що її чоловік - ОСОБА_2 , при житті мав статус інваліда війни 2-ої групи, групу інвалідності він отримав внаслідок отриманих ним поранень, контузії та перенесених хвороб, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ №025959 та копією посвідчення інваліда війни 2-ої групи виданих ОСОБА_2 , що на думку позивача, фактично підтверджує причинний зв`язок смерті її чоловіка з отриманими ним при житті пораненням, контузією та перенесеними хвороб.

Судом встановлено, що при поданні до пенсійного органу заяви від 28.05.2025 позивачем були надані практично всі документи, що підтверджують її право на призначення пенсії відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які зазначені в пп. 6 п. 2.1 Порядку 22-1, крім висновку про причинний зв`язок смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворюванням, пов`язаним з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Проте, на підтвердження причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 із військовою службою, позивачем долучено до матеріалів справи посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.04.2025 (безтермінове), відповідно до якого пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей померлих ветеранів війни.

Надане посвідчення містить посилання на пункт другий статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту".

Отже, в матеріалах справи наявні докази, які на переконання суду є достатніми та змістовними та підтверджують право позивача на отримання дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 5 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи викладене, суд наголошує, що не може підміняти собою пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на власний розсуд розраховувати пільговий чи страховий стаж особи.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, а тому задоволення таких вимог являтиме собою втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу, що є неприпустимим.

В сукупності встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №063350038112 від 06.06.2025 про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 5 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Згідно із ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В спірному випадку заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та за результатами її розгляду прийнято рішення від 06.06.2025 №063350038112.

Таким чином, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання саме такого органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 28.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 5 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийКапустинський М.М.

СуддіСапальова Т.В. Шидловський В.Б.