Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №320/50760/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/50760/24 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 5 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 7 травня 2024 року №23189/10-36-24-05/2167113449.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 5 травня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Суд першої інстанції виснував, що винесення податкового повідомлення-рішення від 7 травня 2024 року №23189/10-36-24-05/2167113449 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 97 303,00 грн є протиправним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Головного управління ДПС у Київській області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 року у справі №320/50760/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі; розглядати апеляційну скаргу за участі представника ГУ ДПС у Київській області.

Апелянт вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Як вбачається з поданого клопотання представника відповідача, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що предмет доказування вимагає проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб. Зокрема, заявник не повідомляє про обставини та докази, що підлягають з`ясуванню у апеляційним судом у судовому засіданні, наявність додаткових пояснень або клопотань про допит свідків.

Колегія суддів також враховує відсутність клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні та прийняття судом першої інстанції рішення у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, враховуючи безпекову ситуацію у місті Києві, відсутність клопотання позивача, колегія суддів дійшла послідовного висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду апеляційним судом в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС у Київській області на підставі п.п. 191.1.1 п. 191.1 ст. 191, п.л. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1 та 79.2 статті 79, підпункту 69.21 підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, на підставі письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 28.02.2024 №127/10-36-24-05 та наказу від 28.02.2024 №514-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 06.10.2022 та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при отриманні доходу від здійснення підприємницької діяльності за період діяльності з 02.06.2016 по 06.10.2022.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 25.01.2024 року №3379/10-36-24-06/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2017 року по 06.10.2022».

У зв`язку із поданням ОСОБА_1 заперечення від 07.02.2024 б/н (вх. ГУ ДПС у Київській області №10668/6 від 12.02.2024), головним державним інспектором відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку у період з 29.03.2024 по 04.04.2024 року, на підставі якої складено Акт перевірки від 11.04.2024 року № 23947/10-36-24-06/ НОМЕР_1 , яким встановлено наступні порушення:

п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України № 2755-V1 від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями, а саме фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 надано для проведення документальної позапланової виїзної перевірки первинні документи не в повному обсязі;

п.167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 ПК України від 02.12.2010 року №2755-V1 (зі змінами) в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017 по 06.10.2022 на загальну суму 182 149,59 грн, в т.ч. за 2017 рік у розмірі 100,00 грн, за 2018 рік у розмірі 9 543,76 грн, за 2019 рік у розмірі 23 848,49 грн, за 2020 рік у розмірі 37 905,13 грн, за 2021 рік у розмірі 75 585,16 грн, за 2022 рік у розмірі 35 167,05 грн, та що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб для здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 32 786,91 грн, в т.ч. за 2017 рік у розмірі 18,00 грн, за 2018 рік у розмірі 1 717,87 грн, за 2019 рік у розмірі 4 292,72 грн, за 2020 рік у розмірі 6 822,92 грн, за 2021 рік у розмірі 13 605,33 грн та за 2022 рік у розмірі 6 330,07 грн;

п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 06.10.2022 на загальну суму 182 149,59 грн, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 2732,24 грн, в т.ч. за 2017 рік у розмірі 1,50 грн, за 2018 рік у розмірі 143,16 грн, за 2019 рік у розмірі 357,73 грн, за 2020 рік у розмірі 568,57 грн, за 2021 рік у розмірі 1133,77 грн та за 2022 рік у розмірі 527,51 грн;

п. 223.2 статті 223 ПК України, а саме фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу декларацію акцизного податку за період липень 2018 року;

п. 214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.10 п.215.3 ст. 215 п.217.1 ст.217 ПК України, а саме фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 занижено акцизний податок за період з 01.01.2017 по 06.10.2022, на загальну суму 283,79 грн;

абз. 6 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №482/95-ВР, а саме: реалізація алкогольних напоїв в період з 10.07.2020 по 09.07.2021 без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на загальну суму 48 651,50 грн;

п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), в частині пересорту товару, а саме реалізований товар по безготівковій та готівковій формі розрахунків за період з 01.01.2017 по 06.10.2022 року, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 26 515,39 грн.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення від 07.05.2024 року № 23189/10-36-24-05/2167113449, № 23188/10-36-24-05/2167113449, № 23183/10-36-24-05/2167113449, № 23184/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , № 23191/10-36-24-05/ НОМЕР_1 .

Вважаючи податкове-повідомлення рішення від 07.05.2024 року № 23189/10-36-24-05/2167113449 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Доводи апеляційної скарги наступні:

- судом першої інстанції встановлено обставини справи з порушенням норм статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, без належного дослідження доказів;

- судом першої інстанції не дотримано такої основної засади судочинства, передбаченої ст. 129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права;

- внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, дослідження наданих доказів, судом надано невірну оцінку обставинам, що мають значення для справи; це спричинило помилковість висновків суду першої інстанції та призвело до винесення неправомірного судового рішення;

- відповідач вважає висновки суду першої інстанції помилковими, необґрунтованими;

- у зв`язку з критичною ситуацією в країні, дефіцитом Державного бюджету, постійним ухиленням від сплати податків суб`єктами господарювання та враховуючи що, дана справа є бюджетоутворюючою, відповідач наголошує на важливості даної справи для забезпечення інтересів держави та суспільства;

- судом першої інстанції не досліджено вищевказані обставини, що мають вирішальне значення для правильного вирішення справи; відповідач вважає, що таке вибіркове врахування доводів сторін судом першої інстанції суперечить нормам процесуального права, а висновки оскаржуваного рішення прийняті без повного, об`єктивного та всебічного дослідження всіх фактичних обставин справи, судом не надано належної правової оцінки доводам відповідача, не в повній мірі досліджено зміст акту перевірки та невірно застосовано норми податкового законодавства.

Надаючи послідовну оцінку наведеним доводам, колегія суддів керується наступним.

Спірні правовідносини виникли на підставі висновків контролюючого органу про реалізацію позивачем підакцизних товарів, а саме алкогольних напоїв на загальну суму 48 651,50 грн у період з 10 липня 2020 року по 9 липня 2021 року, що є порушенням абзацу 6 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Суд врахував відсутність конкретизації видів та переліку алкогольних напоїв на загальну суму 48 651,50 грн, що за позицією відповідача, реалізувались без відповідної ліцензії у спірний період.

Так, у ОСОБА_1 наявні ліцензії на:

роздрібну торгівлю тютюновими виробами (реєстраційний номер 10010311201902696, термін дії з 07.07.2019 по 07.07.2020; реєстраційний номер 10010311202002763, термін дії з 10.07.2020 по 10.07.2021; реєстраційний номер 10010311202102383, термін дії з 10.07.2021 по 10.07.2022);

роздрібну торгівлю алкогольними напоями (реєстраційний номер 10010308201903254, термін дії з 07.07.2019 по 07.07.2020; реєстраційний номер 10010308202102749, термін дії з 10.07.2021 по 10.07.2022);

роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) (реєстраційний номер 10010312202000324, термін дії з 10.07.2020 по 10.07.2021).

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень;

Частиною 20 статті 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

За правилами ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Як встановлено вище, позивачем була отримана ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) №10010312202000324 від 30 червня 2020 року терміном дії з 10 липня 2020 року по 10 липня 2021 року.

Відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий, спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння).

Згідно п.п. 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 ПК України та абзацу сьомого ст. 1 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої це - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відс. об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до п.п.14.1.144 п. 14.1 ст. 14 ПКУ та абзацом дев`ятим ст. 1 Закону № 481/95-ВР пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відс. об`ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.

Отже, пиво відноситься до алкогольних напоїв, а відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Чинним законодавством передбачено два види ліцензій на роздрібну торгівлю:

1) ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, отримавши яку суб`єкти господарювання мають право здійснювати роздрібну торгівлю будь якими алкогольними напоями, у тому числі сидром та перрі (без додання спирту), за умови що торгівельна площа місця торгівлі не менше 20 кв. метрів. Проте, для роздрібної торгівлі пивом - без обмеження площі. При цьому, плата за таку ліцензію становить 8000 грн. та 500 грн. на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі в залежності від територіального розташування місця торгівлі.

2) ліцензію на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без додання спирту). Плата за таку ліцензію становить 780 гривень на кожне місце торгівлі незалежно від його територіального розташування.

Таким чином, з наведеного вбачається, що чинним законодавством не передбачено отримання окремих ліцензій на роздрібну торгівлю пивом та іншими алкогольними напоями.

Вказане підтверджується також і тим, що відповідно до наведених вище норм законодавства не передбачається зазначення окремого виду алкогольних напоїв (або окремої товарної позиції), зокрема, пива у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Крім того, не передбачено окремого розміру плати за отримання ліцензії на роздрібний продаж виключно пива.

При цьому, відповідно до вказаних вимог, документом, що надає право здійснювати діяльність з реалізації алкогольних напоїв за визначеним місцем торгівлі, у тому числі, пивом або виключно пивом, є ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Таким чином, наявність ліцензії від 30 червня 2020 року на роздрібну торгівлю алкогольними напоями дає право позивачу на продаж іншого алкоголю, а обмеження щодо асортименту діють лише у прив`язці до площі місця торгівлі.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) при здійсненні господарської діяльності мають враховувати норми ст. 15 прим. 3 Закону № 481, якою встановлені обмеження щодо продажу алкогольних напоїв.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР місце торгівлі - це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Верховний Суд у постанові від 8 лютого 2024 року по справі № 280/9662/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями є документом, що надає право здійснювати діяльність з реалізації алкогольних напоїв за визначеним місцем торгівлі. При цьому, суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на продаж пива у місці торгівлі площею менше 20 кв. метрів, не має права здійснювати продаж інших алкогольних напоїв у такому місці торгівлі.

Отже, ключовим моментом для визначення порушення є не сам факт продажу «іншого» алкоголю, а його продаж у приміщенні площею менше 20 кв. м, оскільки визначення фактичної площі об`єкта торгівлі є обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності за продаж напоїв, міцніших за пиво.

Як встановлено судом та не заперечується апелянтом, у акті спірної перевірки не зафіксовано жодних даних про площу, на якій веде торгівлю позивач, а у п.1.8 акту лише зазначено про те, що господарська діяльність суб`єкта здійснюється в магазині за адресою: Україна, Київська обл, Баришівський р-н, с. Бзів, вул. Свято-Миколаївська, 24.

Таким чином, відповідачем за результатами проведеної перевірки документально не підтверджено, що приміщення позивача не відповідає вимогам для продажу іншого алкоголю.

При цьому, апелянтом не конкретизовано, продаж яких саме підакцизних товарів (з посиланням на назву товару чи код УКТ ЗЕД) було виявлено під час проведення перевірки, що позбавляє суд можливості перевірити, чи поширюються на цей товар обмеження щодо площі у 20 кв. м.

Таким чином, ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) від 30 червня 2020 року дає позивачу право на торгівлю будь-якими алкогольними напоями, а не виключно пивом, як визначено відповідачем.

У скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції фактично ототожнив сплату платежів із безумовною чинністю ліцензії, що суперечить правовій природі ліцензування та вимогам спеціального законодавства.

Колегія суддів зауважує, що відповідні висновки не покладені судом першої інстанції у основу рішенні про задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного у сукупності, колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 5 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан