Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №580/6708/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/6708/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кульчицький С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач, військова частина), у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з 17.11.2021 по 21.02.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

зобов`язати відповідача військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 з 17.11.2021 по 21.02.2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 адміністративний позов задоволено повністю:

визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з 17.11.2021 до 21.02.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 з 17.11.2021 до 21.02.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

ОСОБА_1 подав до суду заяву від 10.02.2026 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №580/6708/25, у відповідності до в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс).

Необхідність звернення до суду із вказаною заявою мотивує тим, що військовою частиною тривалий час фактично не виконується рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №580/6708/25.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив з того, що за матеріалами справи видано виконавчий лист, проте позивачем не надано відомості щодо відкритого виконавчого провадження, а тому до початку виконання в межах виконавчого провадження судового рішення, відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у виконанні рішення відповідачем.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.

Звертається до доводів, тотожним у заяві про встановлення судового контролю, та вказує про не забезпечення судом першої інстанції права позивача на ефективний контроль за виконанням рішення.

Військова частина НОМЕР_1 скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що надійшов на адресу суду 04.05.2026, у якому просить вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, з огляду на таке: до суду першої інстанції відповідачем надано документи за змістом яких прослідковується часткове вчинення дій на виконання рішення суду, натомість позивачем не доведено вичерпання загальних засобів виконання судового рішення, внаслідок звернення до суду із цією заявою слід уважати передчасним.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

У силу вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення, суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 1291 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі 420/177/20 та від 18.05.2022 у справі №140/279/21.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VIII (надалі по тексту також - Закон №1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 11 Закону №1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 3811 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-3823 і 383 цього Кодексу.

Так, за приписами частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (абзац 2 частини 1 статті 382 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 3821 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною 5 статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 3821 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина 3 статті 3821 КАС України).

У рішенні від 30.06.2009 за №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункт 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі №990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 адміністративний позов задоволено повністю:

визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з 17.11.2021 до 21.02.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 з 17.11.2021 до 21.02.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

З відкритих публічних відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що вказане рішення суду набрало законної сили 17.11.2025.

Чернігівським окружним адміністративним судом 20.11.2025 видано електронний виконавчий лист у справі №580/6708/25.

За матеріалами справи, у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 12.12.2025 щодо виконання судового рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №580/6708/25, Військова частина НОМЕР_1 листом від 31.12.2025 за №36/3124 повідомила про реалізацію права на апеляційний перегляд вказаного рішення та про виконання такого у повному обсязі у разі залишення без змін після надходження грошових коштів від розпорядників вищого рівня на його виконання.

Відповідно до довідки про нараховане грошове забезпечення позивача за період з 17.11.2021 по 21.02.2023, потреба в коштах за КЕКВ 2800 складає 110 210,17 гривень.

Листом від 19.02.2026 за №686//472/пс Військова частина НОМЕР_1 звернулася до командира Військової частини НОМЕР_2 з проханням профінансувати відповідача для виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 по справі №580/6708/25 по КПКВ 2101020/1/2/1 КЕКВ 2800 код видатків 010 на суму 110 210,17 гривень.

Під час апеляційного перегляду на адресу суду також надійшла постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вельган Оксаною Василівною про закінчення виконавчого провадження від 24.08.2026 за №79670218 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Натомість з відкритих відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження (за номером виконавчого провадження №79670218) колегію суддів також встановлено, що таке відкрито 24.11.2025.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції варто відзначити, що використання передбачених цими нормами Кодексу механізмів судового контролю за виконанням судового рішення здійснюється у випадках, коли є ознаки неналежного виконання суб`єктом владних повноважень ухваленого щодо нього рішення.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 3821- 3823, 383 КАС України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися із мотивами відмови у задоволенні заяви про встановлення судового контролю у цій справі, за якими позивачем не надано відомостей про пред`явлення виданого 20.11.2025 виконавчого листа до примусового виконання, що унеможливлює виникнення обґрунтованих підстав для сумніву у фактичному виконанні рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 , адже частиною 4 статті 383 КАС України передбачено, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Так, в ухвалі від 03.03.2025 у справі №160/5259/20 Верховний Суд відзначив, що за усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Слід відзначити, що станом на момент розгляду заяви позивача від 10.02.2026, у віданні суду першої інстанції перебував лист Військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2026 за №686//472/пс, яким останній, за наслідком перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 17.11.2021 до 21.02.2023, на підтвердження чого надано відповідну довідку, запитував про фінансування виконання рішення у цій справі на суму 110 210,17 гривень.

Фактично перебіг вчинення відповідних дій вказує на те, що такі почали реалізовуватися відповідачем виключно після звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення судового контролю, та зі сплином певного проміжку часу опісля відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення ще 24.11.2025.

Попри те, що апеляційний перегляд передбачає перевірку законності і обґрунтованості судового рішення першої інстанції станом на час його ухвалення, колегія суддів не може не відзначити, що обставини закінчення виконавчого провадження 24.08.2026 не мали місце під час первісного розгляду заяви про встановлення судового контролю.

В той же час, вважає, що обставини закінчення виконавчого провадження (у тому числі у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом), у разі, якщо позивач вважає, що суб`єкт владних повноважень неналежним чином виконав судове рішення, що набрало законної сили, не можуть свідчити про фактичне усунення юридичного конфлікту; для вирішення цього питання процесуальним законом встановлено інший порядок судового захисту, який здійснюється шляхом судового контролю за виконанням судового рішення (стаття 382 КАС України).

Разом із цим, до суду апеляційної інстанції не надходили будь-які письмові пояснення чи інші заяви ОСОБА_1 , з котрих колегією суддів було б за можливе встановити позицію позивача до обставин дійсного фактичного виконання рішення суду, в тому числі за наслідком закінчення виконавчого провадження 24.08.2026 - іншими словами, актуальність апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.

У обсязі вищенаведеного, зважаючи на встановлені обставини браку вчинення відповідачем дій з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням, у повному обсязі станом на час звернення із заявою від 10.02.2026, колегія суддів доходить висновку про передчасність відмови суду першої інстанції у задоволенні коментованої заяви ОСОБА_1 та про необхідність зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Необхідно зауважити, що суду першої інстанції за наслідком надходження звіту про виконання рішення суду, особливо зважаючи на обставини закінчення виконавчого провадження 24.08.2026, котрі стали відомі виключно під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, належить з`ясувати не тільки обсяг дій суб`єкта владних повноважень, спрямованих на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними, а й фактичне його виконання у повному обсязі, якщо таке має місце.

З огляду на те, що положеннями частини 3 статті 3821 КАС України надано суду право власного розсуду щодо визначення тривалості встановленого строку для подання звіту, з урахування положень, що такий строк має становити не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищувати трьох місяців, відтак суд вважає, що необхідним і достатнім буде встановлення відповідачу строку для подання звіту тривалістю тридцять днів з дня отримання цієї ухвали.

Слід звернути увагу на те, що частинами 2-3 статті 3822 КАС України встановлено вимоги до звіту суб`єкта владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 3823 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 3821 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 3823 КАС України передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).

За пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

Пунктом 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №580/6708/25.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №580/6708/25 - скасуванню з одночасним зобов`язанням відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 6 статті 139 КАС України).

Матеріали справи позбавлені будь-яких доказів про понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх перерозподілу.

Керуючись статтями 294, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №580/6708/25, - скасувати.

Заяву ОСОБА_1 від 10.02.2026, подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №580/6708/25, - задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №580/6708/25.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Черкаського окружного адміністративного суду у строк до 08 листопада 2026 року звіт про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №580/6708/25.

Роз`яснити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами 2, 3 статті 3822 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 у разі невиконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №580/6708/25 або неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, надати Чернігівському окружному адміністративному суду відомості про керівника (особу, відповідальну за виконання рішення суду): прізвище, ім`я, по батькові, посада, реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.