Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №580/10845/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/10845/24 Суддя (судді) першої інстанції: Гаврилюк В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту також – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просив:

визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , розрахованого відповідно до вимог ст. 43 і 63 Загону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою станом на 01.01.2023 згідно з Додатком 1 до доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/з, та враховуючи Роз`яснення директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, викладеними в листі за вих. №423/6682 від 13.10.2023 року, та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 01.01.2023 для здійснення перерахунку пенсії з 1 лютого 2023 року;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нову довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою станом на 01.01.2023 згідно з Додатком 1 до доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/з, та враховуючи Роз`яснення директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, викладеними в листі за вих. №423/6682 від 13.10.2023, та обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 01.01.2023 для здійснення перерахунку пенсії з 1 лютого 2023 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виготовлення та ненадання до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог ст. ст. 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку пенсії;

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог ст. ст. 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2023.

ОСОБА_1 подав до суду заяву від 26.03.2026 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду в адміністративній справі №580/10845/24, у відповідності до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України, Кодекс), у якому просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у не виконанні рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №580/10845/24, а саме нездійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром;

постановити окрему ухвалу про усунення причин та умов, що сприяли невиконанню відповідачем рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №580/10845/24;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати до Черкаського окружного адміністративного суду відповідь про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №580/10845/24 та доказів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Необхідність звернення до суду із вказаною заявою мотивує тим, що на виконання рішення у цій справі, ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовлено довідку за №ФР40879 від 14.02.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023.

Однак, при виготовленні вказаної довідки відповідачем обраховано основні види грошового забезпечення відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2023 рік (2 684,00 гривень), проте додаткові види розраховано виходячи з величини у розмірі 1 762,00 гривень, що не відповідає рішенню суду.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача на виконання рішення суду (у порядку ст. 383 КАС України) у справі №580/10845/24 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що за наслідком звернення рішення суду до примусового виконання постановою від 11.02.2026 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчено виконавче провадження №80033186 з виконання виконавчого листа №580/10845/19, виданого 15.12.2025, у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.

Вказану позицію обґрунтовує тим, що повноваження державного виконавця та повноваження суду у процедурі, передбаченій статтею 383 КАС України, є різними за своєю правовою природою. Державний виконавець перевіряє наявність формальних ознак виконання виконавчого документа, проте не вирішує спір щодо правильності застосування відповідачем норм матеріального права, не надає обов`язкового тлумачення змісту судового рішення та не замінює суд у питанні оцінки того, чи усунуто порушення права особи належним способом. Саме тому наявність постанови про закінчення виконавчого провадження не може автоматично виключати судовий контроль за діями відповідача, вчиненими на виконання рішення суду.

ІНФОРМАЦІЯ_3 скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що надійшов на адресу суду 15.05.2026, у якому просив вимоги такої залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

У силу вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення, суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України, Кодекс) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 1291 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі 420/177/20 та від 18.05.2022 у справі №140/279/21.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VIII (надалі по тексту також – Закон №1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 11 Закону №1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 3811 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-3823 і 383 цього Кодексу.

Стаття 382 КАС України передбачає один із процесуальних механізмів судового контролю за виконанням судового рішення – за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.

Стаття 383 КАС України передбачає спеціальний механізм судового контролю, надаючи позивачу, на користь якого ухвалено рішення суду, право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням. Цей механізм спрямований на забезпечення ефективного виконання судових рішень і є оперативним способом захисту прав, уже підтверджених судом.

За частиною 2 статті 383 Кодексу у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи (частина 3 статті 383 КАС України).

Згідно частини 4 статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень – відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина 6 статті 383 Кодексу).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі №990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення у апеляційному порядку суд вважає за необхідне звернутися до позиції Верховного Суду, сформованої у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26, у межах котрої здійснено відступ від висновку, сформульованого у постанові від 30.04.2026 у справі №340/7985/25.

Так, правовідносини у згаданій вище справі склалися навколо можливості розгляду спору щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 за №821, котрий виник під час виконання судового рішення, в порядку окремого адміністративного позову.

Натомість у цій справі, на переконання заявника, має місце невиконання ІНФОРМАЦІЯ_2 при виготовленні довідки за №ФР40879 від 14.02.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 рішення суду у частині розрахунку додаткових видів грошового забезпечення виходячи з величини у розмірі 1 762,00 гривень.

Втім дослідження питання розмежування спору щодо належного виконання судового рішення, котрий має вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, внаслідок вчинення дій, що мають безпосередній зв`язок із виконанням такого та нового адміністративного спору зберігає свою актуальність й у розглядуваному судом випадку.

У цій же постанові (справа №580/490/26) Верховний Суд визнав правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.04.2026 у справі №620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції зазначив, що сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.

Встановлений КАС України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 3821– 3823, 383 КАС України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Повертаючись до обставин цієї справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не виготовлення та ненадання до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог ст. ст. 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку пенсії;

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог ст. ст. 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2023.

На виконання коментованого рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовлено довідку за №ФР40879 від 14.02.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, згідно якої посадовий оклад (7 520,00 гривень), оклад за військовим званням (2 040,00 гривень) та надбавка за вислугу років (4 302,00 гривень) розраховані виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року, а саме – 2 684,00 гривень.

Натомість додаткові види грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби – 5 909,48 гривень; надбавка за службу в умовах режимних обмежень – 739,50 гривень; надбавка за кваліфікаційну категорію – 147,90 гривень; премія – 6 902,00 гривень) розраховано виходячи з величини у розмірі 1 762,00 гривень, що не заперечується ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У обсязі вищенаведеного колегія суддів констатує, що в зазначеній справі (№580/10845/24) суд вирішував питання щодо наявності у позивача права на включення до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.01.2023 усіх видів грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Водночас зазначеним судовим рішенням не було вирішено питання про розрахункову базу, з якої після визначення посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання станом на 01 січня 2023 року підлягають обчисленню у грошовому вираженні надбавка за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, надбавка за кваліфікаційну категорію та премія.

Отже, правомірність такого способу визначення грошового вираження додаткових складових грошового забезпечення не була предметом судового розгляду у справі №580/10845/24.

Колегія суддів також вважає за доцільне звернути увагу, що Верховний Суд у рішенні від 05.03.2024 у зразковій справі №380/19324/23 (провадження №Пз/990/6/23), яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024, зазначив наступне: "оскільки рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі №380/18232/22 зобов`язано відповідача підготувати та надати до пенсійного органу довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням положень Постанови №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення перерахунку пенсії, без вказівки зазначення конкретного відсоткового значення (розміру) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, відсутні підстави для звернення позивача до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду".

Крім того, у вказаному рішенні Верховний Суд звернув увагу, що з метою уникнення спорів через зазначення у довідках про розмір грошового забезпечення невідповідного (зменшеного) відсоткового значення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розглядаючи справи щодо визначення розміру посадового окладу і окладу за військовим званням відповідно до Постанови №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, суд у резолютивній частині рішення має вказувати, у якому розмірі (відсоткове значення) мають бути зазначені у довідках щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія.

Вказане дозволяє стверджувати, що у спірних правовідносинах відсутні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Поруч із наведеним суд звертає увагу, що прохальна частина заяви ОСОБА_1 від 26.03.2026 містила звернення про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у не виконанні рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №580/10845/24, а саме нездійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром.

Проте така не узгоджується ані зі змістом резолютивної частини рішення суду, у котрій відсутня будь-яка вказівка щодо порядку проведення перерахунку пенсії, ані з мотивувальним наповненням самої заяви.

Натомість покладений в основу оскаржуваної ухвали суду висновок про відсутність підстав для задоволення заяви, поданої і порядку статті 383 КАС України, виключно з мотивів закінчення виконавчого провадження колегія суддів вважає таким, що не ґрунтується на нормах процесуального права: сукупний аналіз коментованої статті (зокрема пунктів 7-8 частини 2 та частини 4) вказує, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 Кодексу, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.

Водночас обставини закінчення виконавчого провадження (у тому числі у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом), у разі, якщо позивач вважає, що суб`єкт владних повноважень неналежним чином виконав судове рішення, що набрало законної сили, не можуть свідчити про фактичне усунення юридичного конфлікту; для вирішення цього питання процесуальним законом встановлено інший порядок судового захисту, який здійснюється шляхом судового контролю за виконанням судового рішення (стаття 383 КАС України).

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також – ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).

За пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

Колегія суддів зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача на виконання рішення суду у справі №580/10845/24.

Разом із тим, мотиви такого окреслені виключно закінченням виконавчого провадження та не враховують самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту.

За пунктами 2, 3 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміні мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 139 КАС України новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 294, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі №580/10845/24 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.