Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі
Дата: 06 жовтня 2026 р.
Справа: №320/44724/24
Суддя: Василенко Ярослав Миколайович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/44724/24 Головуючий у 1 інстанції - Дудін С.О.
Суддя - доповідач - Василенко Я.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 42098368, щодо не складання та ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 48 645, 00 грн. (сорок вісім тисяч шістсот сорок п`ять гривень нуль копійок), сплаченого відповідно до платіжної квитанції АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" № 9344-1619-4902-2431 від 03.06.2024 року;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Код ЄДРПОУ 42098368, сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 48 645, 00 грн. (сорок вісім тисяч шістсот сорок п`ять гривень нуль копійок), сплаченого відповідно до платіжної квитанції АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" № 9344-1619-4902-2431 від 03.06.2024 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 адміністративний позов задоволено повністю.
18.03.2025 на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача, адвоката Карнаух-Голодняк Олени Володимирівни, надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 заяву адвоката Карнаух-Голодняк Олени Володимирівни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №320/44724/24 - задоволено повністю:
- стягнуто на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368; адреса: 04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовити в повному обсязі.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що враховуючи сталу практику Верховного Суду та її Великої Палати щодо відсутності у суду повноважень на здійснення за власною ініціативою оцінки співмірності заявлених до відшкодування сум витрат на професійну правничу допомогу без наявності відповідного клопотання сторони про це; приймаючи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат через їх неспівмірність, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним складності справи, часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягу наданих адвокатом послуг, ціні позову та (або) значенням справи для сторони.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частинами 3, 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката відображено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених норм процесуального законодавства свідчить про те, що для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2024 між Адвокатським об`єднанням "Еторум" (Адвокатське об`єднання) та ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір про надання правничої (юридичної) допомоги, за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язалось надати правничу допомогу клієнту, зокрема, захист та представництво, пов`язаних із розглядом адміністративної справи щодо повернення 1% пенсійного збору при купівлі майна вперше.
Відповідно до пункту 4.1 договору загальна вартість правничої (юридичної) допомоги включає в себе, зокрема, але не виключно: консультації, надання адвокатських запитів, підготовка позовної заяви до суду, листів, звернень, збирання доказової бази, становить 20000,00 грн.
Позивачем додано до матеріалів справи акт надання послуг від 14.03.2025 №14/03 на суму 20000,00 грн., відповідно до якого адвокатське об`єднання надало позивачу правничу допомогу щодо повернення 1% пенсійного збору при купівлі майна вперше, зокрема, написання та забезпечення подання позовної заяви з усіма додатками, написання та забезпечення подання відповіді на відзив на позовну заяву, а також супровід розгляду справи №320/44724/24 у Київському окружному адміністративному суді.
Також, позивач долучив до матеріалів справи в якості доказів часткової сплати правничої допомоги на суму 10000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції від 24.07.2024 №616070756.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь позивача, колегія суддів повідомляє наступне.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності.
Верховний Суд у своїх постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 22.10.2021 у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не застосовано наведені критерії при вирішенні питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, та формально й необґрунтовано підійшов до оцінки їх розумності, співмірності та пропорційності зі складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін.
Судом першої інстанції не було враховано, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які є фактичними, необхідними та безпосередньо пов`язаними з розглядом справи, а їх розмір має бути обґрунтованим та пропорційним предмету спору.
У постанові від 14.11.2019 у справі № 826/7375/18 Верховний Суд дійшов висновку:
«<…> суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям».
У постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 20.08.2024 у справі № 420/22020/23 Верховний Суд виснував, що для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
У постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18 Верховний Суд зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Наведені висновки узгоджуються з положеннями частин третьої, п`ятої-сьомої статті 134 КАС України, якими визначено критерії співмірності витрат на оплату послуг адвоката та покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, обов`язок доведення їх неспівмірності.
Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, колегія суддів зазначає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, оскільки дана справа є справою незначної складності та підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Отже, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, колегія суддів вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у суді першої інстанції у розмірі 20 000, 00 грн. завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Так, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів вважає, що справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації ОСОБА_1 на правничу допомогу є 6 000, 00 грн.
Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про неспівмірність стягнення витрат на правничу допомогу із складністю справи.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, однак не вірно вирахував їх розмір, що є підставою для зміни додаткового судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що частково спростовують правомірність додаткового рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його змінити, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і частково порушено норми матеріального та процесуального права.
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 змінити, виклавши перший та другий абзаци його резолютивної частини в наступній редакції:
«Заяву адвоката Карнаух-Голодняк Олени Володимирівни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №320/44724/24 - задовольнити частково:
Стягнути на користь ОСОБА_1 , (код РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; адреса: 04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. (шість тисяч гривень)».
В іншій частині додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua