Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №580/14239/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/14239/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.,

Суддів: Грибан І.О., Черпака Ю.К.,

за участю секретаря судового засідання Писаренко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - Відповідач), у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (розрахунок мінімального податкового зобов`язання) ГУ ДПС у Черкаській області від 10.08.2025 року про визначення мінімального податкового зобов`язання у сумі 2104,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач, зокрема, зазначала, що Відповідачем:

- не доведено фактичне використання земельної ділянки з метою отримання доходу;

- не надано обґрунтованого розрахунку застосованих показників;

- не враховано, що земельна ділянка не перебувала в оренді та не використовувалася у господарській діяльності;

- не надано належних доказів правильності визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та коректності застосованої формули розрахунку мінімального податкового зобов`язання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наступного:

- належні Позивачу земельні ділянки відносяться до сільськогосподарських угідь, вид цільового призначення - 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і 01.03. для ведення особистого селянського господарства;

- за відсутності станом на день прийняття ППР нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, Відповідач правильно використав під час розрахунку мінімального податкового зобов`язання Довідник показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь з урахуванням індексації станом на 01.01.2024;

- надана Позивачем до матеріалів справи нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247 не береться до уваги як така, що складена 14.11.2025, тоді як ППР стосується іншого звітного періоду - 2024 року;

- посилання Позивача, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247 не використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не передана в оренду чи інше користування, фактично перебуває у стані природного заростання судом відхилено, оскільки на власника земельної ділянки покладається обов`язок щодо сплати податкових зобов`язань.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/14239/25 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області про нарахування мінімального податкового зобов`язання.

Апеляційну скаргу обґрунтовано наступним:

- суд не надав належної оцінки відсутності ідентифікації земельних ділянок у розрахунку МПЗ;

- не надано оцінку безпідставному об`єднанню двох окремих земельних ділянок для цілей нарахування податкового зобов`язання;

- не надано оцінку тому, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7122082000:02:002:0419 і 7122082000:02:002:0420 знаходяться у межах села Грищинці Бобрицької сільської територіальної громади та мають цільове призначення 01.03 - для ведення особистого селянського господарства;

- податковим органом неправильно застосовано нормативно-грошову оцінку земель;

- суд не врахував, що дата формування витягу не є датою проведення нормативно-грошової оцінки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відзиві Позивач, зокрема, звертає увагу на такі обставини:

- розрахунком визначено податком на землю трьох земельних ділянок, які розташовані за одним кодом, ідентифікатором територіальної громади, за яким ділянки обліковуються у Державному земельному кадастрі (ДЗК), а саме - UA71080070000050993, інформацію про розмір і цільове призначення земельних ділянок Позивача одержано в порядку електронного обміну інформацією між ДПС і ДЗК;

- у розрахунку дві земельні ділянки зі спільними ознаками об`єднано Відповідачем для зручності;

- твердження Позивача про належність земельної ділянки площею 1,1901 га до пасовищ є безпідставним;

- зважаючи, що у податковому періоді 2024 року, за який складено податкове повідомлення-рішення, щодо жодної з земельних ділянок Позивача не було проведено нормативну грошову оцінку, Відповідач обґрунтовано при розрахунку врахував розмір загальнонаціональної нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь по Черкаській області станом на 01.01.2024.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

22.06.2026 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача, встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № № 580/14239/25 з Черкаського окружного адміністративного суду.

Після надходження матеріалів справи № 580/14239/25 до Шостого апеляційного адміністративного суду справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін 05.08.2026, надалі у судовому засіданні оголошувалися перерви для надання сторонами додаткової інформації і документів щодо предмету спору.

Чергове судове засідання призначено на 07.10.2026.

25.09.2026 до суду апеляційної інстанції від Позивача надійшла заява про розгляд за справи за її відсутності.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції на підставі наданого Відповідачем витягу (скріншоту) з електронної інформаційної бази (а.с. 122) Позивач є власником земельних ділянок:

- 7122089200:01:001:0247 площею 1,1901 га - з 03.11.2015;

- 7122082000:02:002:0419 площею 0,2500 га - з 20.01.2010;

- 7122082000:02:002:0420 площею 0,3958 га - з 20.01.2010.

Вказана обставина, а саме - перебування у власності Позивача наведених земельних ділянок, Позивачем не оспорюються.

13.08.2025 Відповідачем видано податкове повідомлення-рішення № 8020850/23-01 форми «МПЗФ» (далі - ППР, а.с. 4), яке Позивач, за її твердженням, отримала 10.11.2025. ППР Позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 3005,81 грн. за податковий період 2024, код ТТГ місцезнаходження земельної ділянки - UA71080070000050993.

Згідно з Розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) рік для фізичних осіб (крім фізичних осіб - підприємців) - власників земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь (а.с. 3), податок на доходи Позивачу за двома земельними ділянками: площею 0,60 га і площею 1,19 га, код ТТГ місцезнаходження земельної ділянки у обох об`єктів однаковий - UA71080070000050993.

Вважаючи ППР протиправним, Позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Нормативне регулювання спірних правовідносин на момент їх виникнення

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пункт 170.14 ст. 170 ПК України передбачає особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Відповідно до пп. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом (пп. 170.14.1 п. 170.14 ст. 170 ПК України).

У разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов`язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом (пп. 170.14.2 п. 170.14 ст. 170 ПК України).

Відповідно до пп. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПК України визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

У разі державної реєстрації платника податку фізичною особою - підприємцем загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються таким підприємцем для провадження господарського діяльності, розраховується таким платником у порядку, визначеному пунктом 177.14 статті 177 та статтею 297-1 цього Кодексу, з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація фізичної особи - підприємця.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) таке податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку у зазначений строк, фізична особа звільняється від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату річного податкового зобов`язання на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів.

Таке річне податкове зобов`язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів є частиною зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб.

Сума податку на доходи фізичних осіб у частині позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги площі кожної із земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, та сплачується (перераховується) до місцевих бюджетів за місцезнаходженням таких земельних ділянок.

Відповідно до пп. 170.14.4 п. 170.14 ст. 170 ПК України сума податку на доходи фізичних осіб у частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів у наступному податковому (звітному) році.

Відповідно до пп. 170.14.5 п. 170.14 ст. 170 ПК України до загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів платника податку включаються:

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції;

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Відповідно до пп. 170.14.6 п. 170.14 ст. 170 ПК України у разі згоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов`язанням та/або розрахованою сумою річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку зобов`язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У разі незгоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов`язанням та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні-рішенні сумою річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку має право у порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, звернутися до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, з наданням підтвердних документів, зокрема щодо:

земельних ділянок, що знаходяться у платника податку у власності та/або постійному користуванні або в оренді (суборенді, емфітевзисі), їх нормативної грошової оцінки та площі;

суми доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції;

суми сплачених податків, зборів, платежів.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельні ділянки або договорів про передачу в оренду, емфітевзис або інше користування земельних ділянок, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, обчислення мінімального податкового зобов`язання здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації від відповідних органів про власність/користування або перехід права власності/користування на такі земельні ділянки.

Якщо за результатами звірки виявлено розбіжності між даними контролюючого органу та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, контролюючий орган протягом 10 днів, наступних за днем завершення звірки, зобов`язаний скасувати (відкликати) таке податкове повідомлення-рішення та у разі потреби надіслати (вручити) платнику податку нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку, складене з урахуванням результатів проведеної звірки.

Оцінка висновків суду першої інстанції і доводів учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ППР, керуючись, зокрема, такими доводами:

- належні Позивачу земельні ділянки відносяться до сільськогосподарських угідь, вид цільового призначення - 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і 01.03. для ведення особистого селянського господарства;

- за відсутності станом на день прийняття ППР нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, Відповідач правильно використав під час розрахунку мінімального податкового зобов`язання Довідник показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь з урахуванням індексації станом на 01.01.2024;

- надана Позивачем до матеріалів справи нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247 не береться до уваги як така, що складена 14.11.2025, тоді як ППР стосується іншого звітного періоду - 2024 року;

- посилання Позивача, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247 не використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не передана в оренду чи інше користування, фактично перебуває у стані природного заростання судом відхилено, оскільки на власника земельної ділянки покладається обов`язок щодо сплати податкових зобов`язань.

Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи, не погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції і, оцінюючи доводи апеляційної скарги і заперечення проти таких доводів, наведені Відповідачем, виходить з такого.

Щодо недоліків ППР

Оскаржуваним ППР (а.с. 4) Позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковий період 2024 у сумі 3005,81 грн., код ТТГ місцезнаходження земельної ділянки UA71080070000050993.

Згідно з ППР, нормативною підставою для визначення Позивачу податкового зобов`язання є п. 170.14 ст. 170 ПК України, який передбачає особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Отже, для визначення, чи видано ППР правомірно, необхідно, насамперед, встановити, до якої категорії віднесено земельні ділянки, за якими Позивачу визначено податкове зобов`язання.

Досліджуючи Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) період для фізичних осіб (крім фізичних осіб-підприємців) - власників земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь (далі - Розрахунок, а.с. 36 зворот), колегія суддів встановила, що стовпчик 2 Розрахунку, який має містити кадастровий номер земельної ділянки (у разі наявності), жодних відомостей не містить.

Відсутність у Розрахунку кадастрових номерів унеможливлює встановлення, за якими саме земельними ділянками нараховано податкові зобов`язання.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги про відсутність у Розрахунку ідентифікації земельних ділянок.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів того, що на момент прийняття ППР земельним ділянкам, зазначеним у Розрахунку, не було присвоєно кадастрові номери, а отже ППР і Розрахунок не відповідають встановленій формі документів цієї категорії і не дозволяють достеменно визначити, за якими саме земельними ділянками Позивачу визначено податкове зобов`язання.

Вказаний недолік рішення суб`єкта владних повноважень є самостійною підставою для визнання його протиправним і скасування, оскільки свідчить, що ППР прийнято не в порядку, визначеному законом, як вимагає ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Визначення податкових зобов`язань щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту

В апеляційній скарзі Позивач зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку тому, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7122082000:02:002:0419 і 7122082000:02:002:0420 знаходяться у межах села Грищинці Бобрицької сільської територіальної громади та мають цільове призначення 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.

Пункт 38-1.2 ст. 38-1 ПК України визначає перелік об`єктів, для яких мінімальне податкове зобов`язання не визначається.

Зокрема, згідно з абз. 6 п. 38-1.2 ст. 38-1 ПК України в редакції, чинній протягом 2024 звітного року, мінімальне податкове зобов`язання не визначається для земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів.

На пропозицію суду апеляційної інстанції Позивач надала додаткові документи, що стосуються земельних ділянок з кадастровими номерами 7122082000:02:002:0419 і 7122082000:02:002:0420.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.01.2010 щодо земельної ділянки площею 0,3968 га з кадастровим номером 7122082000:02:002:0420, ця земельна ділянка розташована у с. Гришинці, Канівський район, Черкаська область.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.01.2010 щодо земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 7122082000:02:002:0419, ця земельна ділянка розташована у с. Гришинці, Канівський район, Черкаська область.

Отже, зважаючи, що обидві земельні ділянки станом на 01.01.2022 знаходилися у межах населеного пункту, відповідно до абз. 6 п. 38-1.2 ст. 38-1 ПК України, мінімальне податкове зобов`язання для земельних ділянок з кадастровими номерами 7122082000:02:002:0419 і 7122082000:02:002:0420 не визначається.

Колегія суддів також враховує, що згідно з наданим Відповідачем до матеріалів справи скріншотом з програмного забезпечення контролюючого органу (а.с. 122), у Відповідача була інформація про адресу розташування вказаних земельних ділянок, яка з 20.01.2010 не змінювалася, а саме - обидві земельні ділянки перебували у межах населеного пункту.

Визначення податкових зобов`язань щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247

В апеляційній скарзі Позивач зазначає, що податковим органом неправильно застосовано нормативно-грошову оцінку земель при визначенні податкового зобов`язання, вказаного у розрахунку до ППР щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247.

За твердженням Позивача, на момент прийняття ППР існувала нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247, а тому контролюючий орган при визначенні суми неправильно розрахував суму податкового зобов`язання, застосувавши відомості з Довідника показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь з урахуванням індексації станом на 01.01.2024.

Оцінюючи цей довід апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до контролюючого органу для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, за результатами якої у контролюючого органу виникає обов`язок скасувати (відкликати) податкове повідомлення-рішення, що передбачено абз. 6 пп. 170.14.6 п. 170.14.6 ПК України.

До суду апеляційної інстанції Позивача подала витяг № НА-9979989562026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сформований 09.09.2026, згідно з яким технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247 у розмірі 5480,33 грн. затверджено 16.11.2018 рішенням № 552, дата введення в дію нормативної грошової оцінки - 01.01.2019.

Колегія суддів вважає, що Позивач мала надати докази проведення нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки до контролюючого органу, адже саме до повноважень контролюючого органу належить здійснення розрахунку податкового зобов`язання.

Відтак, безпідставним є довід апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції факту і дати проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7122089200:01:001:0247.

Водночас, зважаючи на недолік Розрахунку податкових зобов`язань, визначених Позивачу ППР, а саме - відсутність у Розрахунку кадастрових номерів земельних ділянок, щодо яких визначено податкове зобов`язання, що унеможливлює встановлення того, за якими саме земельними ділянками нараховано податкові зобов`язання, такий недолік є самостійною і достатньою підставою для визнання протиправним та скасування ППР.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення суду першої інстанції - скасоване з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Колегія суддів враховує, що, згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; 3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме: не надано оцінку істотному недоліку розрахунку податкового зобов`язання, а також факту розташування двох з трьох земельних ділянок, щодо яких Позивачу визначено податкові зобов`язання, у межах населеного пункту, що призвело до безпідставної відмови у позові.

Зважаючи на це, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

За подання позову Позивач сплатила судовий збір у розмірі 726,72 грн згідно з платіжною інструкцією від 24.12.2025 № 1Р4Е-7В7Х-3919-Е58С, а також 242,24 грн згідно з платіжною інструкцією від 29.12.2025 № РХЕ6-Е0В8-5Т31-КЕ30.

За подання апеляційної скарги Позивач сплатила судовий збір у розмірі 1162,75 грн згідно з платіжною інструкцією від 02.06.2026 № 1761-2СТН-НВ7Е-РРЗС.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача Позивачу мають бути відшкодовані судові витрати з оплати судового збору, у загальному розмірі 2 131,71 грн.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 13.08.2025 № 8020850/23-01.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2131 (дві тисячі сто тридцять одна) гривня 71 копійка за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (адреса: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, 18002, код ЄДРПОУ: 44131663).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач Ю.О. Тереза

Судді І.О. Грибан

Ю.К. Черпак

Повний текст судового рішення виготовлено 08.10.2026.