Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №580/2304/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/2304/26 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Черкаській області про визнання протиправним рішення та його скасування,

У С Т А Н О В И В :

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Черкаській області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідмолення-рішення від 08.09.2025 № 16269/23-00-09-01.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що відповідач безпідставно виніс спірне рішення та порушив строк повідомлення про продовження строку розгляду адміністративної скарги, внаслідок чого, вона вважається задоволеною.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року відмовлено повністю у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального/процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026 та від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.10.2026.

29.07.2026, під № 27989 до суду від сторони відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

04.08.2026, під № 28784 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання сторони не з`явились, будучи належним чином повідмоленими про дату та час судового засідання, з огляду на що, суд вирішив за можливе здійснити апеляційний перегляд в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка зареєстрована, як фізична особа-підприємець, з 01.08.2023. Зареєстровані види економічної діяльності: «Основний « 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний)»; Інші: « 56.21 Постачання готових страв для подій; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 56.30 Обслуговування напоями».

Посилаючись на виконання п. п.. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.3 п. 75.1 п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, відповідач видав наказ від 01.08.2025 № 1939-п про проведення фактичної перевірки позивачки за місцем фактичного здійснення діяльності з 01.08.2025 тривалістю 10 діб. Вказано, що перевірку необхідно провести з метою контролю за дотриманням вимог законодавства з питань ліцензування, виробництва і обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, цільового використання спирту, тютюнової сировини платниками податків, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в діяльності.

Відповідач на підставі наказу та відповідних направлень, провів перевірку, за результатами якої, склав акт від 11.08.2025 № 12315/23-00-09-01-16/3200020921, у якому зафіксував виявлені порушення позивачкою вимог ч. 7 ст. 16, п. 29 ч. 2 ст. 46 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 3817-ІХ); п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 85.2 ст. 85 ПК України.

В описовій частині вказаного акту зазначено, що 01.08.2025 о 12 год. 24 хв. в барі-ресторані «Паб UKRиття» за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 19, - де здійснює свою господарську діяльність позивачка, встановлено факт продажу однієї пляшки пива «Perlenbacher» об`ємом 0.5 л за ціною 80,00 грн, продавець отримав кошти, провів розрахункову операцію через ПРРО - фіскальний номер № 4000593107 - та видав фіскальний чек № 4905640837 від 01.08.2025. Згідно з базою даних «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» встановлено, що за вказаною адресою через програмний реєстратор розрахункових операцій № 4000593107 за період з 01.09.2023 до 22.04.2025 здійснювала реалізацію алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на загальну суму 88810,00 грн. Посадові особи відповідача в присутності позивачки склали акт зняття залишків товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) від 01.08.2025 щодо алкогольних напоїв у кількості 130 одиниць на загальну суму 56940,00 грн. Також, станом на 01.08.2025 в барі-ресторані встановлено факт відсутності книги обліку товарних запасів, про що складено відповідний акт його відсутності та ознайомлено під підпис позивачку. Із бази даних «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» встановлено, що через ПРРО № 4000593107 згідно з реєстрами чеків за період з 01.09.2023 до 22.04.2025 здійснювала реалізацію алкогольними напоями на загальну, суму 88810,00 грн, на які відсутні документи що підтверджують їх придбання та облік. Складено акт зняття залишків товарних запасів на торговельному об`єкті (в складських приміщеннях), до опису якого включені товари, які зберігались/реалізовувались за місцем фактичного здійснення діяльності, на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації - 56940,00 грн. Зобов`язано на початок проведення перевірки надати документи що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документа щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу' (господарському об`єкті). Вказані документи на початок проведення перевірки Платником / його уповноваженим представником / особою, яка фактично проводить розрахункові операції, не були надані, про що перевіряючі склали відповідний акт ненадання документів (їх засвідчених копій). Тому встановлено здійснення платником реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об`єкті), на загальну суму вартості товарів за цінами реалізації - 145750,00 грн. За даними програмного реєстратора розрахункових операцій ФН 4000593107, обсяг проданих за попередню добу (31.07.2025) алкогольних напоїв становив 730,00 грн в кількості 10 одиниць. Перевіряючі надали письмове звернення від 01.08.2025 про надання документів. Станом на 08.08.2025, платник їх надав не в повному обсязі, а саме не надано документи що підтверджують облік товарних запасів. Отже, обсяг/об`єм необлікованих алкогольних напоїв перевищує 0,5 відсотка обсягу/об`єму проданих за попередню добу, за даними усіх реєстраторів розрахункових операцій/програмних реєстраторів розрахункових операцій, наявних у місці роздрібної торгівлі, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що є підставою для припинення дії ліцензій.

Позивачка подала скаргу від 25.08.2025 на висновки перевірки, в якій зазначила про несвоєчасність вручення запитів на документи та просила: вручити акт та всі додатки до нього у спосіб, передбачений ПК України; визначити строк для подання заперечень з моменту фактичного вручення акту з усіма додатками (ст. 86.1 ПК України); надати офіційну відповідь на це Заперечення у строки та спосіб, передбачені законодавством; урахувати це заперечення при подальшому прийнятті рішень; визнати, що викладені в акті висновки контролюючого органу не ґрунтуються на нормах законодавства та фактичних обставинах і не можуть мати правових наслідків; вважати описані в акті порушення такими, що не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами; провести роз`яснювальну роботу з інспекторами ДПС щодо необхідності дотримання положень ст. 81.1 та 86.1 ПК України при здійсненні перевірок.

Водночас, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 08.09.2025 № 16269/23-00-09-01, яким за порушення ч. 7 ст. 16 Закону № 3817-ІХ, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 73 цього Закону, застосував до позивача штраф 88810,00 грн.

Позивачка оскаржила його до ДПС України скаргою від 22.09.2025 № 3 (вх. від 22.09.2025). У результаті, ДПС України, пославшись на п.56.9 ст.56 ПК України, продовжила строк для розгляду до 20.11.2025 включно та винесла рішення від 20.11.2025 про відмову в її задоволенні.

Наведене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не було спростовано висновків акта фактичної перевірки, при цьому, посилання на наявність підстав для задоволення її скарги через неотримання рішення про результати розгляду скарги у встановлені ПК України, строки, не знайшли свого підтвердження.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк:

- до закінчення встановленого пунктом 56.9 статті 56 ПК України двадцятиденного строку позивачу не було вручено жодного рішення про продовження строку розгляду адміністративної скарги, а тому саме з 13.10.2025 настали передбачені законом наслідки у вигляді її автоматичного задоволення;

- суд фактично переклав тягар доказування ненадіслання документа на позивача;

- саме лише використання у фіскальному чеку найменування товару «Тонік» не свідчить про реалізацію алкогольного напою;

- контролюючий орган не надав жодного належного доказу того, що реалізований товар містив етиловий спирт або відповідав визначенню алкогольного напою, встановленому законодавством. Висновок податкового органу фактично ґрунтується виключно на припущенні щодо назви товару;

- перед початком перевірки не пред`явили та не вручили позивачу (чи її представнику) копію направлення на перевірку, позбавивши платника податків права на перевірку підстав для її проведення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано ст.80 ПК України.

Відповідно до норм п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до приписів п. 80.4-80.10 ст. 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Згідно з п. 85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Довідка перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 86.10 ст. 86 ПК України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Згідно з приписами ч. 7 ст. 16 Закону України № 3817-ІХ, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб`єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Пунктом 1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України № 3817-ІХ, передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: зокрема, пунктів 9, 10, 38, 39 частини другої статті 73 цього Закону, які набирають чинності та вводяться, в дію з 1 січня 2026 року.

Згідно з п. 2 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України № 3817-ІХ Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" і Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" (Відомості Верховної Ради України, 4995 р., № 46, ст. 346) втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону; положення Закону до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.

Відповідно до положень п. 13 ч. 2 ст. 73 Закону України № 3817-ІХ, до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: за оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах без наявності відповідної ліцензії (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Зважаючи, що продаж і наявність алкогольної продукції за місцем ведення господарської діяльності підтверджено відомостями РРО та актів зняття залишків за участю позивачки, фіскальними чеками, наявність чинної ліцензії для такого виду діяльності позивачці обов`язкова, а, як слушно звернув увагу суд першої інстанції, її відсутність у період виданих чеків, що підтверджують такий продаж, свідчить про допущення позивачкою податкового порушення з обігу алкогольних напоїв. Отже, відповідач правомірно притягнув її до фінансової відповідальності. Протилежного позивачем не було доведено, окрім посилання на недоведеність висновків акта перевірки контролюючим органом, при цьому, позивачем жодним чином не спростовано виявлені та зафіксовані в акті фактичної перевірки обставини та порушення.

На переконання колегії суддів, податкова інформація з ПРРО обґрунтовано врахована відповідачем, а відомості про видані фіскальні чеки через ПРРО № 4000593107 за період з 01.09.2023 до 22.04.2025 щодо реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 88810,00 грн та відсутність у позивачки в цьому періоді чинної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, давали відповідачу підстави притягнути позивача до відповідальності у вигляді штрафу.

Щодо посилань апелянта на порушення строку розгляду скарги, як підставу для висновку про її задоволення, колегія суддів враховує, що за нормами пункту 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно з п. 56.17 ст. 56 ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

Пункт 56.8 вказаної статті ПК України, передбачає, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку. Згідно з п.56.9 - він (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Отже, як обґрунтовано виснував суд першої інстанції, умовою для визнання скарги задоволеною на користь платника є одна з таких: вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу; якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Водночас, судом першої інстанції під час розгляду спору було досліджено та враховано, що розгляд скарги позивача вх. від 22.09.2026 продовжений ДПС України рішенням від 02.10.2026, тобто в межах 20-денного строку. Докази надіслання позивачці рішення про продовження не надані суду. Зауважуючи, що воно не було надіслане ані в електронний кабінет, ані на поштове відділення, позивач не вказала спосіб його отримання, хоча, як акцентував увагу суд першої інстанції, подала його копію до позовної заяви, проте не вказала дату його отримання та докази таких обставин. Оскільки відсутні докази його надіслання, вказані доводи не підтверджені доказами, тому обґрунтовано не були враховані судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів.

Стосовно посилань апелянта на те, що суд фактично переклав тягар доказування ненадіслання документа на позивача, колегія суддів враховує норми ч. 1 ст. 77 КАС України, за якими, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивач посилаючись на неотримання рішення контролюючого органу, надала його копію до позовної заяви, проте не вказала дату його отримання та докази таких обставин. Оскільки відсутні докази його надіслання, вказані доводи не є підтвердженими. До того ж, слід врахувати й те, що оскаржуване податкове повідмолення-рішення відправлене ГУ ДПС на електронний кабінет платника 08.09.2025 згідно до квитанції про доставку. Позивачем подано заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет від 17.04.2025.

Щодо доводів апелянта про те, що перед початком перевірки інспектори не пред`явили та не вручили позивачу (чи її представнику) копію направлення на перевірку, позбавивши платника податків права на перевірку підстав для її проведення, колегія суддів зазначає, що такі доводи ґрунтуються на припущеннях, та не доведені належними доказами, при цьому, такі особи були допущені до перевірки, акт перевірки у графі зауваження до акта перевірки не містить відповідних записів, як і не було зафіксовано таких обставин/порушень відповідними фото/відео матеріалами.

Стосовно зазначення апелянтом про те, що контролюючий орган не надав жодного належного доказу того, що реалізований товар містив етиловий спирт або відповідав визначенню алкогольного напою, слід звернути увагу на те, що в ході проведення фактичної перевірки, згідно бази даних « ІНФОРМАЦІЯ_1 » встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , через програмний реєстратор розрахункових операцій № 4000593107 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно проведених операцій через ПРРО та наявних чеків за період з 01.09.2023 по 22.04.2025 здійснювала реалізацію алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на загальну суму 88810,00 грн. Також, серед зазначеного переліку реалізованих алкогольних напоїв позивачем відображається алкогольний напій Fiero Тонік, продаж якого підтверджується фіскальним чеком з ФН VGGe5u_zKZc ВН 5021 від 11.01.2025 на суму 96.00 грн. із зазначеною акцизною маркою AGOF977065. Тому, посилаючись на невідповідність висновків суду дійним обставинам справи, апелянт не спростовує жодним чином вказаних висновків, а також не надає доказів того, що напій тонік не був алкогольним та придбавався, та, в подальшому, реалізовувався саме як безалкогольний напій.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, тому не підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко