Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №580/2157/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/2157/26 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Вдовенко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедтекстиль" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедтекстиль» до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2025 № 23210/23-00-07-01-01.

Позов мотивовано тим, що спірне рішення прийняте неправомірно та всупереч вимогам податкового законодавства України. Зокрема, висновки акту перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, натомість, у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи з контрагентом щодо отримання послуг перевезення, які спростовують висновки контролюючого органу, що наведені в акті перевірки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року задоволено повністю позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 18.12.2025 № 23210/23-00-07-01-01.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 та від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.10.2026.

29.07.2026, під № 28019 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні в залі суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Укрмедтекстиль» зареєстроване юридичною особою 15.10.2013 (ЄДРПОУ 38935759).

ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.06.2025, з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України та правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 15.10.2013 по 30.06.2025.

Результати перевірки оформлені актом від 17.11.2025 № 17966/23-00-07-01-01/38935759.

Згідно з висновками акту перевірки, ГУ ДПС у Черкаській області встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, п. 17, п. 18 п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.1, підпп.11.4 п. 11 Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3206628 грн., в т.ч. за: 2019 рік на суму 138060 грн, з них за 1 квартал 2019 року на суму 21528 грн., за півріччя 2019 року на суму 42993 грн, за три квартали 2019 року на суму 79227 грн.; 2020 рік на суму 368271 грн, з них за 1 квартал 2020 року на суму 89964 грн., за півріччя 2020 року на суму 148788 грн, за три квартали 2020 року на суму 246699 грн.; 2021 рік на суму 430722 грн, з них за 1 квартал 2021 року на суму 81855 грн., за півріччя 2021 року на суму 189423грн, за три квартали 2021 року на суму 293904грн.; 2022 рік на суму 409230 грн, з них за 1 квартал 2022 року на суму 73980 грн., за півріччя 2022 року на суму 132471 грн, за три квартали 2022 року на суму 265851грн.; 2023 рік на суму 661842 грн, з них за 1 квартал 2023 року на суму 113400 гри., за півріччя 2023 року на суму 277020 грн., за три квартали 2023 року на суму454527грн.; 2024 рік на суму 786393 грн, з них за 1 квартал 2024 року на суму 147708 грн., за півріччя 2024 року на суму 340578 грн., за три квартали 2024 року на суму 542718 грн.; за півріччя 2025 року на суму 412110 грн, з них за 1 квартал 2025 року на суму 189720 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2025 № 23210/23-00-07-01-01, яким нараховано грошові зобов`язання з податку на прибуток на суму 3808537,00 грн (основний платіж - 3206628,00 грн, штрафні санкції - 601909,00 грн).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що правовідносини між позивачем та вказаними контрагентами оформлені належним чином, тобто їх реальність підтверджується належно складеними первинними бухгалтерськими документами. Посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації та недоліки в оформленні первинних документів, є недоведеними та не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк суд першої інстанції під час розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення, не врахував доводи і докази відповідача, а також фактичні обставини справи, що є порушенням ст. 242 КАС України, а тому, зазначене рішення суду, на думку відповідача, підлягає скасуванню. Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач посилається на виявлені невідповідності інформації в ТТН на перевезення вантажів позивача базі даних "НАІС ДДАІ" МВС України, щодо державних номерів та марок автомобілів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Подактового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до положень п. 198.1. ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Відповідно до норм п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з нормами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід наголосити на тому. що відповідні витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Колегія суддів враховує, що зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Водночас, документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

Повертаючись до обставин справи, датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідач стверджує про завищення позивачем витрат на загальну суму 17814600 грн по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Відповідач стверджує про нереальність здійснення господарських операцій по перевезенню товарів з огляду на невідповідність транспортних засобів (номерів та марок/моделей), зазначених у ТТН та інформації у інформаційних баз НАІС ДДАІ МВС України.

Також, за результатами проведеного аналізу податкової звітності наведених осіб (ФОП) інформації про об`єкти оподаткування встановлено, що інформація щодо наявності виробничих потужностей (транспортних засобів, офісу, інших основних засобів), які необхідні для здійснення підприємницької діяльності відсутня. Тобто, перевіркою встановлено, що у підприємця відсутні власні та орендовані транспортні засоби для здійснення господарської діяльності з надання транспортних послуг.

За результатами проведеного аналізу податкової звітності ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 встановлено відсутність трудових ресурсів для здійснення господарських операцій з надання транспортних послуг. Згідно даних АІС «Податковий блок» відсутнє подання Податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку та податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Перевіркою встановлено відсутність наявності працівників, які працювали за трудовими або цивільно-правовими договорами. Тобто, у підприємця за період перевірки відсутні наймані працівники-водії, що унеможливлює надання транспортних послуг.

Відповідно бази даних НАІС ДДАІ МВС України встановлено, що власниками автомобілів, які зазначено в ТТН є як юридичні так і фізичні особи.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що ТОВ «Укрмедтекстиль» (замовник) укладено з ФОП ОСОБА_1 (перевізник) договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.11.2014 № 67.

Відповідно до п. п. 1.1-.1.2 договору, перевізник зобов`язується доставити пред`явлений йому вантаж в пункт призначення і передати його уповноважений особі, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу. Підставою для здійснення перевезення є отримана від замовника копія заявки.

Також, ТОВ «Укрмедтекстиль» (замовник) укладено з ФОП ОСОБА_2 (перевізник) договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 02.05.2023 № 36733/23

Згідно з п.п.1.1.-1.4 вказаного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати за відповідну плату послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень. Виконавець здійснює перевезення вантажів власним чи найманим автотранспортом. Умови кожного замовлення зазначаються у заявці Замовника і узгоджуються із Виконавцем. Підтвердженою вважається заявка, яка підписана представниками Сторін і скріплена печатками (штампами) Замовника і Виконавцем. Підтверджена заявка обов`язкова для виконання Сторонами і є невід`ємною частиною даного Договору.

У Додатку 12 до акта перевірки викладений перелік ТТН (із зазначенням дати та номеру), на підставі яких здійснювалось перевезення вантажу ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , а також посилання на акт надання послуг із зазначенням його дати та номеру, найменування послуги, марки та номеру автомобіля, ПІБ водія, замовника, вантажоодержувача, пунктів навантаження та розвантаження, найменування вантажу, його маса.

На підтвердження отримання від наведених осіб транспортних послуг, позивачем надані у електронному вигляду копії: договорів-заявок на перевезення вантажів; ТТН; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Дослідивши вказані докази, суд першої інстанції встановив, що договори-заявки на перевезення вантажів містять посилання на фактичні обставини здійснення перевезення, як то: дату та адресу завантаження та розвантаження; вантажовідправника та вантажоодержувача; назву вантажу; масу/об`єм; вартість перевезення; марку та номер транспортного засобу; ПІБ водія. Договори-заявки скріплені печатками сторін та підписами уповноважених осіб.

У свою чергу, ТТН, на підставі яких здійснювалось перевезення вантажу, містить аналогічні дані, у т.ч. зазначення: транспортного засобу; ПІБ водія; перевізника; замовника; вантажовідправника; вантажоодержувача; пунктів навантаження та розвантаження, тощо. ТТН скріплені печаткою вантажовідправника та підписом уповноваженої особи.

За наслідками здійснення перевезень, сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять опис послуги, її вартість. Акти скріплені печатками сторін договору та підписані їх уповноваженими особами.

Отже, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідають вимогам первинного бухгалтерського документа.

Стосовно посилань апелянта на наявність податкової інформації щодо відсутності у фізичних осіб-підприємців необхідних та достатніх ресурсів, колегія суддів зазначає про те, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить інформативний характер та не є належним доказом, в розумінні процесуального Закону. Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Також, підлягає врахуванню й те, що доказів на підтвердження вказаних обставин суду не було надано.

Стосовно посилання відповідача на невідповідність транспортних засобів (номерів та марок/моделей), зазначених у ТТН та інформації у інформаційних баз НАІС ДДАІ МВС України, варто зауважити, що окремі наведені в акті перевірки розбіжності стосуються словесного написання транспортного засобу, на чому також звернув увагу і суд першої інстанції. Зокрема, в акті перевірки вказано «у ТТН №в0000001807 від 18.03.2019 (до акта виконаних робіт від 19.03.2019 №оу-0000268) вказаний автомобіль mersedes sprinter НОМЕР_1 . Але, за цим номерним знаком за даними ресурсу "НАІС ДДАІ" МВС України обліковується легковий, вантажопасажирський автомобіль MERCEDES-BENZ, SPRINTER 316 CDI НОМЕР_1 2003 року випуску; у ТТН №в0000000129 від 16.01.2020 (до акта виконаних робіт від 17.01.2020 №оу-0000056) вказаний автомобіль РЕНО НОМЕР_2 . Але, за цим номерним знаком за даними ресурсу "НАІС ДДАІ" МВС України обліковується легковий вантажопасажирський автомобіль RENAULT MASTER НОМЕР_2 2004 року випуску».

Отже, мова йде про одну й ту саму марку транспортного засобу з різним її позначенням у акті виконаних робіт (mersedes sprinter; РЕНО) та у державному реєстрі (MERCEDES-BENZ, SPRINTER; RENAULT MASTER).

Більш того, описані в акті ТТН, стосовно яких виявлено неспівпадіння марки транспортного засобу номерному знаку стосується послуг перевезення, наданих у 2020-2021 роках, тобі як перевірка проведена у листопаді 2025 року, тобто зі спливом 5-6 років після надання послуг, хоча інформації стосовно належності номерного знаку транспортному засобу станом на дату надання послуг суду не було надано.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції мав підстави для висновку про відсутність сукупності достатніх обставин вважати, що не мали реального характеру господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Інші висновки акту перевірки, зокрема стосовно наявності у позивача власних транспортних засобів, укладення договору перевезення з іншим суб`єктом господарювання вищевказаних висновків по суті позовних вимог не спростовують.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції по суті спору про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 18.12.2025 № 23210/23-00-07-01-01, є протиправним та підлягає скасуванню.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на виявлені невідповідності інформації в ТТН на перевезення вантажів позивача базі даних "НАІС ДДАІ" МВС України, щодо державних номерів та марок автомобілів, на що, колегія суддів звертає увагу на те, що більшість з наведених апелянтом невідповідностей спростовані позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції. Так, при дослідженні ТТН, було виявлено, що інформація з акта перевірки, щодо невідповідностей інформації в ТТН на перевезення вантажів позивача та в базі даних "НАІС ДДАІ" МВС України не відповідає дійсності. Дані автомобіля, яким здійснювалося перевезення вантажів позивача, зазначені в ТТН, відповідають даним ресурсу "НАІС ДДАІ" МВС України з неповним зазначенням моделі авто, при тому, що марка і державний номер повністю відповідають таким даним. У інших же випадках, посадовими особами контролюючого органу помилково були зазначені дані в акті перевірки щодо державного номеру авто в ТТН, що було встановлено при безпосередньому огляді ТТН у суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні підстави для висновку про те що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 здійснювали документальне оформлення надання транспортних послуг позивачу без фактичного їх надання, а акти надання таких послуг не мають силу первинних документів та не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Контролюючим органом не було доведено належними, достатніми та допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються висновки акта перевірки.

Позовні вимоги підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко

Повний текст постанови складено 07.10.2026.