Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №826/8941/15 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/8941/15 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України, у якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 15.04.2015 № 354-о про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», згідно п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України;

поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, а саме, з 15.04.2015;

стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.04.2015 по день ухвалення рішення про поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність наказу, яким позивача звільнено з посади з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки Закон України «Про очищення влади», не поширюється на посаду, з якої її було звільнено. Зокрема, зауважено, що в статті 2 Закону України «Про очищення влади», якою визначено вичерпний перелік посад, щодо яких здійснюються заходи очищення влади (люстрації), відсутні будь-які положення про поширення дії цього Закону на районні державні податкові інспекції, а також на осіб, призначених на посаду першого заступника начальника державної податкової інспекції в районі. Окрім того, позивач вважає, що сам по собі факт перебування особи на тій чи іншій посаді у відповідний період не може бути підставою для застосування до неї люстраційних обмежень і заборон.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2015 відкрито провадження в адміністративній справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 апеляційну скаргу Державної податкової служби України задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2021 в частині заміни відповідача скасовано. У задоволенні клопотання про заміну відповідача у справі з Державної фіскальної служби України на його правонаступника Державну податкову службу України відмовлено.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 прийнято до провадження адміністративну справу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 15.04.2015 № 354-о про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», згідно пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, а саме, з 16.04.2015.

Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, із обов`язковим відрахуванням до бюджету податків і зборів, починаючи з 16.04.2015 по 06.05.2026 в сумі 637822,65 грн (шістсот тридцять сім тисяч вісімсот двадцять дві гривні шістдесят п`ять копійок).

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді з 16.04.2015, та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4778,55 грн (чотири тисячі сімсот сімдесят вісім гривень п`ятдесят п`ять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частинах та викласти абз. 3, 4 резолютивної частини у відповідній редакції, зокрема, поновити на посаді, яка буде рівнозначна посаді першого заступника начальника ДПІ у Солом`янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, а саме, з 16.04.2015; стягнути з ДФС України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням конфіцієнту підвищення посадового окладу в період з 16.04.2015 по 11.12.2020.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 та від 24.08.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.10.2026.

У судове засідання сторони не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання, з огляду на що, суд вирішив за можливе здійснити апеляційний перегляд в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 25.06.1990 працювала в органах державної податкової служби. Значний період часу позивач працювала в Державній податковій інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на посаді першого заступника начальника інспекції.

16.10.2014 набрав чинності Закон України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII.

Позивачем 03.04.2015 на ім`я голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів подано заяву про відсутність підстав для застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 вказаного Закону, надано згоду на проходження перевірки.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 15.04.2015 № 354-о, позивача було звільнено 15.04.2015 з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади». Вказаний наказ прийняти на підставі пункту 72 частини першої статті 36 КЗпП України, Закону України «Про очищення влади» та доповідної записки від 14.04.2015 № 937/99-99-04-01-02-18.

Вважаючи наказ про звільнення протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ні оскаржуваний наказ, ні матеріали справи в цілому не містять відомостей про наявність фактів протиправної поведінки позивача, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а спірний наказ про звільнення позивача не містить обґрунтування того, що позивач міг становити будь-яку загрозу для нового демократичного режиму. При цьому, установлення фактів особистої протиправної поведінки позивача не було метою цієї перевірки. Будь-яких доказів, щодо вчинення вказаний дій та заходів позивачем матеріали справи не містять.

За висновком суду першої інстанції, позивач підлягає поновленню на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з 16.04.2015.

Судом першої інстанції також виснувано, що загальна кількість робочих днів з 16.04.2015 по 06.05.2026 складає 2803 робочих дні, тому загальна сума за час вимушеного прогулу становить 637822,65 грн (2803 * 227,55).

Натомість, позивач в апеляційній скарзі зазначає про те, що оскаржуваним рішенням було поновлено на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, а саме, з 16.04.2015, однак, при визначенні способу поновлення позивача на роботі, питання наслідків подальшої реорганізації відповідних податкових органів та фактичного виконання рішення суду, залишилося невирішеним.

Також, апелянт вказує на те, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 637822,65 грн, суд не з`ясував обставин коефіцієнту збільшення заробітної плати.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Перш за все, слід врахувати, що апеляційний перегляд здійснюється згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України, а саме в частині доводів та вимог апеляційної скарги позивача, водночас, в частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції не переглядається.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено та трудові відносини з ним припинено в силу займаної посади, а саме, у зв`язку із його перебуванням на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з 25.02.2010 по 22.02.2014.

Суд першої інстанції по суті спору виснував про те, що матеріали справи не містять відомостей про наявність фактів протиправної поведінки позивача, спрямованих на узурпацію влади, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

Вирішуючи позовні вимоги в частині поновлення на посаді, суд виходив з того, що позивач підлягає поновленню на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з 16.04.2015.

У контексті доводів апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів звертає увагу на приписи ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, за якими, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тож, у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі, при цьому, вирішення питання переведення на аналогічну/подібну посаду та визначення питання реорганізацій роботодавця, виходить за межі предмету спору. Суд має право поновити працівника тільки на тій посаді, з якої його незаконно звільнили, і з тієї дати, коли це сталося, проте суд не може самостійно поновити особу на нову посаду в новоствореному органі. Саме правонаступник має видати наказ про поновлення, а потім, за відсутності посади, вирішувати питання працевлаштування або скорочення, переведення тощо. На переконання колегії суддів вказані доводи апелянта є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження та передусім стосуються питання порядку виконання рішення суду, але не способу судового захисту.

Щодо доводів апелянта про необхідність врахування конфіцієнту підвищення посадового окладу в період з 16.04.2015 по 11.12.2020, колегія суддів зазначає про те, що суд першої інстанції при вирішення питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обґрунтовано врахував, положення п. 8 Порядку № 100, якими передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Так, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 витребувано з Головного управління ДФС у м. Києві довідку про середньомісячний розмір заробітної плати позивача за останні 2 (два) робочі місяці перед звільненням.

Матеріали справи містять довідку про середньомісячний розмір заробітної плати від 20.04.2026 № 043/2026, надану Головним управлінням ДФС у м. Києві на виконання вимог ухвали суду від 03.04.2026, відповідно до якої, розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 227,55 грн (розрахунок здійснено відповідно до кількості робочих днів відповідно до Порядку № 100 та листів Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу» за відповідний рік).

Загальна кількість робочих днів з 16.04.2015 по 06.05.2026 складає 2803 робочих дні.

Таким чином, загальна сума за час вимушеного прогулу становить 637 822,65 грн (2803 * 227,55).

Колегія суддів зауважує, що позивачем вказані вимоги не заявлялись, предмет спору не змінювався та не доповнювався обсяг позовних вимог, при цьому, середній заробіток за час вимушеного прогулу обчислюється відповідно до Порядку № 100, виходячи з виплат за останні 2 місяці роботи перед звільненням, що і було дотримано судом, до того ж, суд обраховує середній заробіток на підставі зібраних доказів і довідок про доходи. Якщо позивач під час розгляду в першій інстанції не надав обґрунтованого розрахунку з цими коефіцієнтами або не вимагав їх витребування, суд не був зобов`язаний самостійно враховувати такі обставини та здійснювати розрахунки.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та не є підставою для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. У частині задоволених позовних вимог, рішення суду першої інстанції не переглядалось, з огляду на приписи ч. 1 ст. 308 КАС України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко