Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №640/12226/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/12226/22 Суддя першої інстанції: Кониченко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Кобаля М.І., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити заборгованість з 22.02.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити з 22.02.2022 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити заборгованість з 22.02.2022 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відмова у призначенні йому пенсії за вислугу років з підстав відсутності у позивача 23 років та 6 місяців вислуги в календарному обчисленні на день звільнення є протиправною, оскільки при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ враховується саме пільгова вислуга років. Наголосив на тому, що пільгова вислуга років станом на час призначення йому пенсії становила 30 років 02 міс. 20 днів

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити заборгованість з 22.02.2022 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити з 22.02.2022 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити заборгованість з 22.02.2022 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що на момент звільнення ОСОБА_1 згідно із поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України про призначення пенсії календарна вислуга складає 21 рік 10 місяців 07 днів, тому право на пенсію за вислугу років за пунктом «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ у нього відсутня. Доводи позивача про те, що у даному випадку для призначення йому пенсії за вислугу років підлягає застосуванню саме постанова КМУ «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» від 17.07.1992 №393, згідно якої для призначення пенсії за вислугу років має зараховуватися пільговий стаж є безпідставними, оскільки згідно ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту застосовується правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відтак, приписи п.3 постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 суперечать приписам п. «а» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ застосуванню підлягає закон.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому заявник просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року, справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 вересня 2026 року у справі № 640/12226/22, визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Кравченко Є.Д., судді: Кобаль М.І., Черпак Ю.К.

У зв`язку з відпусткою судді Черпака Ю.К. 24 вересня 2026 року було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2026 року справа № 640/12226/22 була розподілена колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Кравченко Є.Д., судді: Кобаль М.І., Златін С.В.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року суд прийняв до провадження дану справу та продовжив строк розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення, а оскаржуване рішення – скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

У відповідності до Наказу Командира ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.06.2018 року №110-0 позивач був виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, як звільнений з військової служби в відставку наказом командира НОМЕР_3 окремої авіаційної ескадрильї ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.06.2018 року №Ю6-ОС за пунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вислуга років позивача станом на 15 червня 2018 року становить: календарна: 19 років 07 місяців 07 днів; в пільговому обчисленні: 10 років 07 місяці 17 днів; всього: 30 років 02 місяців 24 днів.

Датою закінчення проходження військової служби вважати 15 червня 2018 року.

До матеріалів справи долучені:

Розрахунок вислуги років на пенсію від 21 червня 2018 року відповідно до якого загальна вислуга на 15 червня 2018 року для призначення пенсії становить 30 років 02 місяці 24 дня ( в тому числі проходження служби на льотній роботі в авіації);

Дані про звільнення військовослужбовця: із зазначенням того, що позивач звільнений з військової служби за пунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у відставку наказом командира НОМЕР_3 окремої авіаційної ескадрильї ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.06.2018 року №Ю6-ОС з вислугою років: календарна: 19 р. 07 м. 03 дн., в пільговому обчисленні: 10 р. 07 м. 17 дн, всього: 30 р. 02 м. 20 дн.

Виключений із списків особового складу з 15 червня 2018 року із загальною вислугою років: календарна: 19 р. 07 м. 03 дн., в пільговому обчисленні: 10 р. 07 м. 17 дн всього: 30 р. 02 м. 24 дн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії одного виду на інший, у якій зазначив із посиланням на вказаний вище Наказ, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві йому призначено пенсію по інвалідності (зазначений факт не є спірним) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Далі - Закон №2262-ХІІ), яку він отримує по даний час (час звернення до суду).

З посиланням на пункт «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, частину другу статті 17 Закону N 2262-ХІІ, Постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, постанову Верховного Суду від 03.03.2021 р. за справою №805/3923/18-а та просив перевести на інший вид пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Звернув увагу відповідача, що пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402) (Далі - Порядок №3- 1) визначено, перелік документів, який подається для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності.

При цьому, такий перелік документів для двох видів пенсії є однаковий, та враховуючи ту обставину, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві позивачу призначено пенсію по інвалідності, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, то усі документи, необхідні для призначенні пенсії за вислугу років, перебувають в розпорядженні управління пенсійного фонду і містяться в пенсійній справі позивача.

Згідно п. 4 Порядку № 3-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання.

Листом від 31.03.2022 року № 2600-0310-8/34831 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з посиланням на ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», зазначило, що пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

[…]

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Крім того, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.07 № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Іншого порядком не передбачено.

Зазначений лист інших даних не містить, як-то розгляд заяви позивача по суті та переведення його на інший вид пенсії, відмова у переведенні на інший вид пенсії, відсутність вислуги років для переводу на інший вид пенсії, не досягнення віку, порушення (не дотримання) позивачем порядку подання документів у випадку переведення на інший вид пенсії , тощо, а наявна проста констатація та перелік змісту норм законодавства.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач неправильно визначив вислугу років позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років згідно із пункту «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, та зобов`язання відповідача призначити позивачу з 22.02.2022 пенсію за вислугу років згідно із пунктом «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Нормами частин першої, п`ятої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За приписами частини першої статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах прикордонної служби, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Статтею 12 Закону №2262-ХІІ, в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби, було встановлено, що пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

На момент звернення позивача із заявою про переведення на інший вид пенсії пункт б) ст. 12 був викладений у редакції із врахуванням змін внесеними згідно із Законами № 879-VI від 15.01.2009, № 901-VIII від 23.12.2015, № 2509-VIII від 12.07.2018, № 1150-IX від 28.01.2021, № 1810-IX від 19.10.2021:

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно із п. а) ч. 1 ст. 17 Закону №2262-XII (в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби) було встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: військова служба.

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 17 Закону №2262-XII (в редакції, яка діяла на час звернення позивача із заявою про переведення із на пенсію за вислугою років) було встановлено, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: військова служба.

За змістом частини 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ, при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Положеннями статті 17-1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі по тексту - Порядок №393).

Відповідно до підпункту п.1 Порядку № 393 (в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби та призначенні йому пенсії по інвалідності) було визначено наступне: «Установити, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до підпункту п.1 Порядку № 393 (в редакції, яка діяла на час звернення позивача із заявою від 22.02.2022 року про перехід з одного виду пенсії на інший) було визначено наступне: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України» від 17 липня 1992 р. № 393, яка набула чиності 19.02.2022 року Постанову доповнено пунктом 2-1: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».

Відповідно до абзацу першого підпункту п.3 Порядку № 393393 (в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби та призначенні йому пенсії по інвалідності) було визначено наступне:

До вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:

б) один місяць служби за два місяці: на льотній роботі у реактивній та турбогвинтовій авіації - на умовах, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби України;

в) один місяць служби за півтора місяця:

на льотній роботі в авіації (за винятком видів авіації, зазначених у підпункті "б" цього пункту) - на умовах, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

Відповідно до абзацу першого підпункту п.3 Порядку № 393 (в редакції Постанови КМ № 119 від 16.02.2022, яка діяла на час звернення позивача із заявою від 22.02.2022 року про перехід з одного виду пенсії на інший) було визначено наступне: До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:

б) один місяць служби за два місяці: на льотній роботі у реактивній та турбогвинтовій авіації - на умовах, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби України;

в) один місяць служби за півтора місяця: на льотній роботі в авіації (за винятком видів авіації, зазначених у підпункті «б» цього пункту) - на умовах, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

Позивач звернувся до відповідача за переведенням з одного виду пенсії на іншій за пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ вже під час дії Порядку №393, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022. Однак, передбачене цим Порядком право на пільгове зарахування вислуги років враховується для визначення розміру пенсії, а не її призначення.

Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років, Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звільнений з військової служби 15 червня 2018 року, тобто для обрахування вислуги років, необхідної позивачеві для призначення пенсії, слід керуватися Порядком №393, у редакції яка діяла на час звернення позивача із відповідною заявою, тобто після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вислуга років позивача, станом на 15.06.2018 (момент звільнення зі служби та призначення пенсії), у календарному обчисленні склала 19 років 07 місяців 07 днів, а у пільговому обчисленні 30 років 02 місяці 24 дні.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що право позивача на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії передбачена пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ, яка підлягає застосуванню під час вирішення цієї справи, що відповідає правовим висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 року по справі № 560/14729/23, колегія суддів зазначає наступне.

Так, вказані висновки Верховного Суду не підлягають для застосування в даних спірних правовідносинах виходячи з наступного.

Право позивача на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії у справах № 560/14729/23, передбачене частиною четвертою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», яка підлягала застосуванню під час вирішення цих справ. Натомість у цій справі підлягає застосуванню Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII та Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 №393 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України за №119 від 16.02.2022 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб.

Так, у справах, які розглядалися Верховним Судом, позивачі проходили службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, для яких Законом № 2713-IV встановлено спеціальний порядок пільгового заліку вислуги років.

Натомість у справі, яка переглядається апеляційним судом, позивача звільнено зі служби в Адміністрації Державної прикордонної служби України, а тому Закон № 2713-IV не поширюється на спірні правовідносини.

Колегія суддів вважає, що правовідносини у даній справі №580/2380/25 не є подібними з правовідносинами у справі № 560/14729/23, а тому вищезазначені висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин.

Натомість підлягають застосуванню постанови Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 560/9478/22, від 11.09.2023 у справі №480/4827/22, від 31.10.2023 у справі №140/8104/23, від 18.10.2023 у справі №360/17/23.

Також, такі висновки суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.

Вказане дозволяє колегії суддів стверджувати, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для зарахування позивачу часу проходження служби на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсії, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.

З огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності постанови №119, але звернулись із заявою про призначення пенсії за вислугу років після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.

При цьому, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладені у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23, згідно з якими визначальним у спірних правовідносинах є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії, а не момент звільнення зі служби. Враховуючи те, що він звернувся з заявою про призначення пенсії за вислугу років у 2024 році, після набрання чинності постановою №119, то суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, відтак його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними.

Посилання суду першої інстанції на правові висновки Верхоного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а, колегія суддів вважає помилковим, оскільки під час розгляду даної справи Верховний Суд виходив з того, що редакція п. 3 Постанови № 393 чинна на момент розгляду справ на відміну від ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, тож касаційний суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.

Однак, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393», і статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Тобто постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п.п. 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а п. 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди проходження служби підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови.

Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вислуга років позивача, станом на 15.06.2018 (момент звільнення зі служби та призначення пенсії), у календарному обчисленні склала 19 років 07 місяців 07 днів, що було недостатньо для призначення пенсії за п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки на момент звільнення зі служби, позивач мав у календарному обчисленні 19 років 07 місяців 07 днів, замість необхідних 23 календарних роки та 6 місяців і більше, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для призначення пенсії позивачу згідно п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.

Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та спростовують висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Отже, суд першої інстанції неповно з`ясував усі обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів зауважує, з огляду на зміну нормативного-правового регулювання постановою постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», оскільки станом на час звернення позивача із заявою про переведення на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ календарна вислуга років позивача становить менше 23 календарних років 06 місяців, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 відсутні.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.139 КАС України).

З огляду на відмову у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі № 640/12226/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: М.І. Кобаль

С.В. Златін