Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №640/5579/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/5579/20 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», Головне управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Державної прикордонної служби України, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про заборону в`їзду на територію України Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 14.11.2019, яким заборонено громадянину Республіки Латвія ОСОБА_1 , в`їзд на територію України строком на 5 років;

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, прийняте 26.12.2019 начальником 3-го відділення ІПС відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшим лейтенантом ОСОБА_2 , яким прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону на в`їзд в Україну громадянину Латвії ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним не було вчинено жодних дій, які могли б слугувати підставою для заборони в`їзду на територію України. Крім того, відсутні будь-які посилання відповідача на вчинення позивачем протиправних дій, як в рішенні про відмову у забороні в`їзду на територію України, так і рішенні про відмову у перетинанні державного кордону України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 640/5579/20 для розгляду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину Республіки Латвія ОСОБА_1 , прийняте 26.12.2019 начальником 3-го відділення ІПС відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ) старшим лейтенантом ОСОБА_3 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 та від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином Республіки Латвія відповідно до паспорта № НОМЕР_2 , має посвідку на тимчасове проживання в Україні, дійсну до 02.05.2020.

26.12.2019 близько 17 год 26 хв. у пункті пропуску для повітряного сполучення «Жуляни» під час здійснення прикордонного контролю на в`їзд в Україну, відносно громадянина Республіки Латвія відбулося спрацювання бази даних Державної прикордонної служби України доручення ДМС України з індексом «Д» - доручення щодо заборони в`їзду в Україну протягом строку, установленого уповноваженим органом.

У зв`язку з наведеним, 26.12.2019 начальником 3-го відділення ІПС відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшим лейтенантом ОСОБА_3 прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на в`їзд в Україну громадянину Республіки Латвія ОСОБА_1 , згідно з частиною першою пункту 2 статті 8 Закону України «Про прикордонний контроль» з причини того, що стосовно нього діє рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну.

27.12.2019 представник позивача звернувся до ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області із адвокатським запитом про надання документально підтвердженої інформації причин відмови в перетині державного кордону України позивачу.

ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області надало копії документів, серед яких рішення про заборону в`їзду на територію України від 14.11.2019, доручення ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області від 20.11.2019 № 8101.8.5-48912/81.2-19, лист на ім`я начальника Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві щодо результатів розгляду подання Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві від 10.09.2019 № 4915/125/55-2019.

Так, відповідно до рішення про заборону в`їзду в Україну від 14.11.2019, здійсненою перевіркою встановлено, що позивач, знаходячись на території України, а саме в м. Києві, причетний до вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних із крадіжками. Перебування позивача на території України може призвести до погіршення криміногенної обстановки в Україні та порушень громадського порядку.

Адвокатськими запитами від 15.01.2020 представником позивача у ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області витребувано копію подання Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві від 10.09.2019 № 4915/125/55-2019, на підставі якого прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну від 14.11.2019, та інших даних, які лягли в основу прийняття оскаржуваного рішення.

На підставі зазначених адвокатських запитів, Солом`янським УП ГУНП у м. Києві та Київській області здійснено додаткову перевірку стосовно позивача. З метою недопущення порушення прав іноземного громадянина, працівниками Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві до ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області направлено подання про відкликання доручення ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області про заборону в`їзду в Україну строком на 5 років громадянину Республіки Латвія ОСОБА_1 .

Адвокатським запитом від 13.02.2020 представник позивача витребував документально підтверджену інформацію щодо скасування рішення ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області від 14.11.2019 про заборону в`їзду в Україну та доручення від 20.11.2019 № 8101.8.5-48912/81.2-19.

Листом від 26.02.2020 № 8010.8.1-10519/80.2-20, ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області вказав, що Солом`янським УП ГУНП у м. Києві не спростовано обставини, наведені у поданнях.

04.03.2020 Солом`янським УП ГУНП у м. Києві на адресу ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області направлено подання, в якому зазначено, що інформація про створення суспільної небезпечності, яка полягає у загостренні криміногенної обстановки на території України та в Київській області, та створює загрозу громадському порядку, національній безпеці України та здоров`ю, захисту прав та законних інтересів громадян та інших осіб станом на 03.03.2020 не підтверджується.

26.03.2020 органом ДМС України прийнято доручення № 8010.8.5-15759/80.2-20 про відміну заборону в`їзду в Україну терміном на 5 років.

Рішенням від 26.03.2020 ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області відмінено рішення про заборону в`їзду на територію України терміном на 5 років від 14.11.2019 та відкликано доручення до АДПС України про заборону в`їзду від 20.11.2019 № 8101.8.5-48912/81.2-19.

Вважаючи протиправними рішення про заборону в`їзду в Україну та перетин державного кордону України, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, оскільки рішення про заборону в`їзду в Україну від 14.11.2019, яке не надавало змогу здійснити в`їзд на територію України громадянину Республіки Латвія ОСОБА_1 , було відмінено рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 26.03.2020, рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 26.12.2019 підлягає скасуванню.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом першої інстанції не було враховано того, що підтвердження факту наявності заборони в`їзду на територію України відносно особи, яка перетинає державний кордон, є повідомлення про збіг із зазначенням інформації про особу та індексу доручення органу ДМС України. Відповідач лише виконує доручення органу ДМС України у пунктах пропуску через державний кордон України, у відповідності до обов`язків, покладених пунктом 8 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України». Апелянт вважає, що його дії були узгоджені з відповідною інформацією щодо позивача та відповідали чинному законодавству, при цьому, самостійних рішень ним не приймалось щодо позивача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3373-VI у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI, іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держав або держав.

Згідно норм ст. 9 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

За приписами ч. 1 ст. 13 Закону № 3773-VI, в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Вказаний перелік підстав для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 13 Закону № 3773-VI, за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Частина 3 ст. 13 Закону № 3773-VІ, передбачає, що рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється, визначає Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235 (далі - Інструкція № 1235 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 Інструкції № 1235, рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, визначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону № 3773-VІ.

Пунктом 4 Інструкції № 1235, встановлено, що рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - уразі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони з`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що після звернення представника позивача і адвокатським запитом від 15.01.2020 № 2/15 до Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, органом поліції було здійснено додаткову перевірку стосовно позивача та установлено, що він раніше не судимий, не є підозрюваним чи обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень на території України, у розшуку у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності не перебуває, за обліками Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол не значиться, з урахуванням чого, направлено подання про відкликання доручення Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області про заборону в`їзду в Україну строком на 5 років позивачу.

У подальшому, рішенням від 26.03.2020 ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області відмінено рішення про заборону в`їзду в Україну терміном на 5 років від 14.11.2019 та відкликано доручення до Адміністрації Державної прикордонної служби України про заборону в`їзду від 20.11.2019 № 8101.8.5-48912/81.2-19 громадянину Республіки Латвія ОСОБА_1 .

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Законом України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль» (далі - Закон № 1710-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частинами ч. ч. 1, 3 ст. 6 вказаного Закону № 1710-VI, визначено, що перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону № 1710-VI, передбачено, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови, зокрема, відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного орану України про заборону в`їзду в Україну.

Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в`їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 14 Закону № 1710-VI, іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 № 280 затверджено Порядок надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон (далі - Порядок № 280 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 280, уповноважені державні органи можуть надавати доручення щодо, зокрема, заборони в`їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, встановленого уповноваженим державним органом.

За п. 18 Порядку № 280, виконання доручень здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон уповноваженими службовими особами Держприкордослужби під час проведення перевірки документів осіб на право в`їзду в Україну або виїзду з України.

Згідно з п. 20 Порядку № 280, у разі відмови особі у перетинанні державного кордону у зв`язку з виконанням доручення, наданого згідно з абзацами другим - третім пункту 5 цього Порядку, уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону оформляється відповідно до статті 14 Закону № 1710-VI рішення про відмову у перетинанні державного кордону.

Повертаючись до обставин цієї справи, рішенням від 26.12.2019 начальником 3-го відділення ІПС відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшим лейтенантом ОСОБА_3 було відмовлено у перетинанні державного кордону на в`їзд в Україну громадянину Республіки Латвія ОСОБА_1 , згідно з частиною першою пункту 2 статті 8 Закону № 1710-VI з причини того, що стосовно нього діє рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну.

Водночас, рішення уповноваженого органу від 14.11.2019, яким заборонено позивачу в`їзд на територію України строком на 5 років, було відмінене рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 26.03.2020.

З урахуванням наведеного, оскільки рішення про заборону в`їзду в Україну від 14.11.2019, яке не надавало змогу здійснити в`їзд на територію України позивачу було відмінено рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 26.03.2020, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 26.12.2019 підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. У частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції не переглядається, згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України.

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що скасування акта індивідуальної дії органом, який його видав, нівелює правові наслідки, які цей акт породив у минулому. Правова підстава для обмеження права іноземця на в`їзд відпала з моменту її виникнення, а отже, похідне рішення прикордонної служби, хоч і відповідало встановленому порядку з формальної точки зору, втратило свою підставу/обґрунтування та підлягає скасуванню для повного відновлення прав позивача.

Доводи апеляційної скарги Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко