Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №620/7206/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №620/7206/25

Суддя: Сорочко Євген Олександрович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/7206/25 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Марія ДУБІНА

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому додаткової винагороди за лютий, березень та квітень 2023 року в розмірі по 100 000,00 грн згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2024 № 818;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити йому додаткову винагороду за лютий, березень та квітень 2023 року в розмірі по 100 000,00 грн за кожний місяць, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2024 № 818..

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 закрито провадження у справі.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства в межах окремої судової справи, та він може бути вирішений на підставі відповідної заяви позивача, поданої до суду з метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для закриття провадження у справі були відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно частини другої статті 372 КАС судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Положеннями статті 382 КАС визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Крім того, приписами частиною першою статті 383 КАС передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Такі вимоги закону, щодо обов`язковості виконання судових рішень та контролю з боку суду за його виконанням відповідають Рекомендаціям Ради Європи в галузі адміністративного судочинства та адміністративного права.

Так, в Рекомендації REC (2003) 16 Комітету Міністрів державам-членам щодо виконання адміністративних і судових рішень у сфері адміністративного права, яка бу ла прийнята Комітетом Міністрів 9 вересня 2003 року на 851 нараді зазначено, що враховуючи необхідність забезпечення довіри приватних осіб до адміністративної і судової системи і, з огляду на це, також необхідність забезпечення виконання як рішень адміністративних органів, які покладають обов`язки на приватних осіб, так і судових рішень у сфері адміністративного права, які визначають права приватних осіб. Дієвість правосуддя вимагає виконання судових рішень у сфері адміністративного права, особливо, коли вони стосуються адміністративних органів; нагадуючи у зв`язку з цим про права, які захищає Європейська конвенція з прав людини, невід`ємною частиною яких є виконання судових рішень у межах розумного строку.

У постанові від 22.08.2019 по справі № 522/10140/17 Верховний Суд підкреслив, що зазначені правові норми КАС, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання чи неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з виконанням чи невиконанням судового рішення в цій справі.

Відтак, наявність у КАС спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, дійсно, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 620/16183/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не видачі наказів про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за лютий, березень-та квітень 2023 року в розмірі по 100000,00 грн за кожний місяць, а саме за час його перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновками (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 видати наказ про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за лютий, березень та квітень 2023 року в розмірі по 100000,00 грн за кожний місяць, а саме за час його перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновками (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

У подальшому, 09.05.2024 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у вказаній справі №620/16183/23 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 видати наказ про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за лютий, березень та квітень 2023 року в розмірі по 100 000,00 грн. за кожний місяць, а саме за час його перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновками (постановою) військово- лікарської комісії.

Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області 20.05.2025 повідомлено позивачу про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням відповідачем виконавчого документу, а саме - наданням до Управління забезпечення примусового виконання рішень наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2024 № 818.

У вказаному наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2024 № 818 визначено виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди за лютий, березень та квітень 2023 року в розмірі по 100 000,00 грн за кожний місяць, а саме за час його перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновками (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Однак, оскільки станом на дату звернення до суду відповідач не здійснив виплату додаткової винагороди за лютий, березень та квітень 2023 року в розмірі по 100000,00 грн за кожний місяць, а саме за час його перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновками (постановою) військово-лікарської комісії, згідно наказу Командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2024 № 818, позивач звернувся до суду з цим позовом із вимогами про виплату цих сум.

Як зазначалося, суд першої інстанції закриваючи провадження у справі дійшов висновку про те, що цей позов ініційований позивачем внаслідок бездіяльності, вчиненої відповідачем на виконання рішення суду у справі №620/16183/23. У зв`язку із цим, суд вважав, що заявлені позивачем вимоги не можуть бути предметом нового позову, а мають бути заявлені в порядку статті 383 КАС у справі № 620/16183/23.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції.

Так, у справі № 620/16183/23 визначене судом зобов`язання стосувалося виключно вчинення відповідачем однієї дії - видачі наказу. Будь-яких інших зобов`язань для відповідача, у тому числі щодо виплати коштів, рішення суду у справі № 620/16183/23 не містило.

Відтак, вимоги, які заявлені позивачем у справі, що розглядається, не були предметом розгляду та оцінки суду у справі № 620/16183/23. Певна послідовність подальших дій, які, на думку позивача, мав вчинити відповідач у зв`язку із виконанням рішення суду у справі № 620/16183/23, не є свідченням того, що бездіяльність відповідача у вчиненні таких дій стосуються виконання цього судового рішення.

Тому, висновки суду першої інстанції про можливість заявлення таких вимог в порядку статті 383 КАС є помилковими.

Колегія суддів наголошує, що виплата позивачу коштів згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2024 № 818 не було предметом судового розгляду у справі № 620/16183/23, а тому це питання може бути предметом нового окремого позову.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на пункт 1 частини першої статті 238 КАС (провадження в справі закривається, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства). Проте, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що з огляду на предмет даного спору та склад учасників справи, ця справа належить до компетенції саме адміністративного суду та має розглядатись саме за правилами адміністративного судочинства.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення, яким закрито провадження у справі .

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

За змістом частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.08.2025, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку

Оригінал: reyestr.court.gov.ua