Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №640/4074/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/4074/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого – судді Попової О.Г., суддів: Говоруна О.В., Чуприни О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 03.09.2020 № 308, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у 30-денний строк з моменту отримання цієї ухвали (її тексту, отриманого засобами телекомунікаційного зв`язку) подати до суду звіт про виконання рішення у цій справі з відповідними доказами.

28.05.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 640/4074/21.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.05.2026 №2600-0904-8/87851 про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 640/4074/21. Змінено спосіб виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 640/4074/21. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 перераховану пенсійну виплату в сумі 167 524,03 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити в частині неприйняття рішення щодо виконання судового контролю та поданням звіту. Прийняти в цій частині нову постанову, якою:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подати до Київського окружного адміністративного суду повторний звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року в адміністративній справі № 640/4074/21 протягом одного місяця після отримання копії даної постанови;

- Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві в повторному звіті надати суду першої інстанції та позивачу розрахунок перерахунку пенсії на виконання судового рішення у справі № 640/4074/21 на підставі довідки Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 03.09.2020 № 308 в розмірі 80 % від суми грошового забезпечення, без розстрочки 75 % - у 2019, а в 100 % об`ємі, без обмеження максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум та виконання судових рішень, які набрали законної сили, у справах № 826/10654/18 від 11.05.2019; № 826/12724/18 від 16.12.2019 (преюдиційні обставини); з врахуванням компенсації у зв`язку з порушенням строків їх виплати за прострочення заборгованості (згідно із додатком № 6 до апеляційної скарги);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року в адміністративній справі № 640/4074/21 з 01.07.2026 та в подальшому проводити виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 50 934,16 грн. згідно із додатком №6 до апеляційної скарги справі № 640/4074/21, з врахуванням виплаченого;

відповідно до вимог частини третьої статті 382-3 КАС України накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві ОСОБА_2 в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 про відмову у прийнятті звіту відповідача на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2021 у справі №640/4074/22;

зазначити, що відповідно до вимог частини сьомої статті 382-3 КАС України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції;

попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про те, що згідно частини сьомої статті 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подання звіту про його виконання, а за наслідками розгляду повторного звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, повторний штраф в подвійному розмірі.

в іншій частині – щодо відмови у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.05.2026 № 2600-0904-8/87851 про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2022 у справі № 640/4074/21 та зміни способу виконання даного судового рішення - ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року - залишити без змін;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 перераховану пенсійну виплату за період з 01.04.2019 по 30.06.2026 в сумі 1740251,72 грн.

відповідно до статті 324 КАС України постановити окрему ухвалу за статтею 249 КАС України і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень та правоохоронним органам: Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини фонду України; керівництву Пенсійного для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню керівництвом ГУ ПФУ в м. Києві Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (застосування ст. 13 замість ст. 63 при перерахунку пенсії; невиконання ст.ст 51, 55, 64); ч.ч. 2, 5, 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»; невиконання рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016; № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024; Шевченківському УП ГУНП в м. Києві Києва та Шевченківській окружній прокуратурі м. щодо вжиття відповідних заходів в досудовому розслідуванні в кримінальному провадженні № 42023102100000008 від 10.01.2023 за ч. 3 ст. 382 КК України та для додаткової кваліфікації за ч. 4 ст. 382 КК України стосовно окремих службових осіб ГУ ПФУ в м. Києві за невиконання рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016; № 6-р(II)/2024 від 13.05.2024.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої-другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Так, подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах “Алпатов та інші проти України”, “Робота та інші проти України”, “Варава та інші проти України”, “ПМП “Фея” та інші проти України”), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Визначена статтею 382 КАС України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов`язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд в ухвалі від 05.08.2025 у справі № 580/2522/24 наголосив на тому, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.

Верховний Суд в постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 та від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 13 жовтня 2021 року у справі № 360/4708/20 та від 13 жовтня 2021 року у справі №360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

У згаданих постановах суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це, на думку Верховного Суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 560/594/20 підкреслив, що накладення штрафу за невиконання рішення суду жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, однак, без наявності об`єктивних підстав не може нівелювати Закон.

Так, у згаданій справі Верховний Суд наголосив на важливості встановлення під час розгляду справи обставин щодо того, чи відсутнє у територіального органу Пенсійного фонду України відповідне фінансове забезпечення та чи відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат (стосовно щомісячного довічного грошового утримання судді), а також чи вживав він заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення для того, щоб дійти висновку про незаконність накладення штрафу на позивача.

Оскільки рішення на теперішній час є невиконаним у повній мірі з огляду на невиплату позивачу заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, відсутні підстави вважати рішення суду виконаним.

Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Тобто, постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті звіту тягне за собою необхідність накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, як правильно вказав суд першої інстанції, частиною п`ятою статті 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Здійснення керівником суб`єкта владних повноважень достатніх і вичерпних дій, які спрямовані на виконання судового рішення, є підставою для звільнення його від сплати штрафу.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення та додані до нього документи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що керівником відповідача були вчинені дії, спрямовані на виконання судового рішення, які, однак, не призвели до повного виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин (через відсутність достатнього фінансування для виплати заборгованості по перерахованій пенсії). Вказані обставини правильно визнані судом першої інстанції як підстава для звільнення відповідача від сплати штрафу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача, що з урахуванням положень частини третьої статті 382-3 КАС України у разі відмови у прийнятті звіту у суд є два варіанти як вчинити: накласти на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Так, суд першої інстанції вибрав змінити спосіб виконання рішення Окружного адміністративного суду по справі № 640/4074/21, з яким доречи погодився позивач.

Зміна способу виконання судового рішення в подальшому не позбавляє права позивача звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про встановлення судового контролю

З огляду на вищевикладені обставини справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції від 08 липня 2026 року.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п. 41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №640/4074/21 постановлена з додержанням норм права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 229, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 р. у справі №640/4074/21 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 р. у справі №640/4074/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Судді: О.В. Говорун

О.В. Чуприна