Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №517/873/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/873/26

Провадження № 3/517/373/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 рокусмт. Захарівка

Суддя Захарівського районного суду Одеської області Гончар І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - не відомий, не працюючого, мешканця: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До Захарівського районного суду Одеської області 28.07.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_1 відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) надійшов протокол серії ПдРУ № 374003 від 17.07.2026 та матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 , відповідно до яких останній вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 204-1 КУпАП України. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 17 липня 2026 року о 20 годині 20 хвилин на західній околиці с-ща Затишшя Роздільнянського району Одеської області, на відстані до 20 000 метрів від лінії державного кордону України, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який, як зазначено у протоколі, у групі осіб, а саме з ОСОБА_2 , намагався перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску через державний кордон України на вихід з України до Республіки Молдова на напрямку с. Йосипівка (Україна) – с. Колосово (Республіка Молдова), у пішому порядку, маючи при собі документи, що посвідчують особу.

Дії ОСОБА_1 у протоколі кваліфіковано за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

До матеріалів справи також долучено заяву про розгляд справи без участі ОСОБА_1 , в якій зазначено про визнання ним вини у незаконному перетинанні державного кордону України.

Разом з тим зазначена заява не містить відомостей, які б дозволяли суду достовірно встановити обставини її подання та надходження до суду саме від ОСОБА_1 . Зокрема, матеріали справи не містять належних даних про спосіб направлення цієї заяви до суду, а також про особу, яка фактично передала її до суду. Заява надійшла разом із матеріалами, направленими органом Державної прикордонної служби України, та не була самостійно подана до суду ОСОБА_1 чи його представником. За таких обставин суд не може покласти зазначену заяву в основу висновку про визнання ОСОБА_1 вини, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі можуть бути лише фактичні дані, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи.

Відповідно до ст. 268 КУпАП неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за умови її належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та надані суду матеріали, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення в її діях усіх передбачених законом ознак складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення включає об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт та суб`єктивну сторону. Відсутність хоча б одного з обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Частина 2 ст. 204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів чи з використанням підробленого документа або такого, що містить недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб.

Таким чином, для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, необхідно встановити не лише факт перебування особи у певній місцевості поблизу державного кордону, а конкретні дії особи, які безпосередньо свідчать про перетинання або реальну спробу перетинання державного кордону України поза встановленим пунктом пропуску та, у даному випадку, вчинення таких дій у групі осіб.

При цьому саме по собі перебування громадянина у контрольованому прикордонному районі, навіть на значній відстані від державного кордону, не є тотожним спробі перетинання державного кордону.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Разом з тим із протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, які саме конкретні дії ОСОБА_1 вчинив з метою безпосереднього перетинання державного кордону України.

У протоколі зазначено лише, що ОСОБА_1 був виявлений на західній околиці с-ща Затишшя Роздільнянського району Одеської області на відстані до 20 000 метрів від лінії державного кордону України та, за твердженням посадових осіб прикордонної служби, «намагався перетнути» державний кордон.

Водночас у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 фактично наблизився безпосередньо до лінії державного кордону, вийшов до державного кордону, подолав прикордонні інженерні споруди, перетнув прикордонні знаки чи вчинив інші конкретні дії, які б об`єктивно свідчили про початок безпосереднього виконання умислу на незаконний перетин державного кордону.

Саме по собі перебування особи на відстані до 20 000 метрів від державного кордону не свідчить про початок виконання дій, безпосередньо спрямованих на перетин державного кордону.

Зі схеми місцевості виявлення правопорушення вбачається, що місцем виявлення ОСОБА_1 зазначено с-ще Затишшя Роздільнянського району Одеської області, яке, згідно з наданими матеріалами, знаходиться на відстані до 20 000 метрів від лінії державного кордону України.

При цьому матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що саме у цьому місці ОСОБА_1 здійснював дії, безпосередньо спрямовані на перетин державного кордону України.

Суд також враховує, що поняття прикордонної смуги, контрольованого прикордонного району та безпосередньої лінії державного кордону не є тотожними.

Встановлення спеціального прикордонного режиму на відповідній території саме по собі не означає, що будь-яке перебування чи пересування особи в межах такої території є спробою незаконного перетинання державного кордону.

Інше тлумачення фактично означало б ототожнення порушення правил прикордонного режиму зі спробою перетину державного кордону, що не відповідає змісту диспозиції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу ОСОБА_1 мав при собі документи, що посвідчують його особу. Сам по собі факт його перебування у відповідній місцевості за наявності документів, що посвідчують особу, не доводить наявності умислу на незаконний перетин державного кордону.

Судом також досліджено фотоматеріали, долучені до справи, які, як зазначено у матеріалах, являють собою фотографії переписки з невідомого мобільного телефону.

Зазначені фотоматеріали не містять належних даних, які б дозволяли достовірно встановити, кому саме належить мобільний телефон, хто є автором відповідних повідомлень, за яких обставин вони були створені та чи стосуються вони саме ОСОБА_1 .

Також матеріали справи не містять протоколу особистого огляду, огляду речей чи вилучення мобільного телефону, з якого нібито отримано відповідну інформацію, а також інших документів, які б підтверджували належність цього телефону ОСОБА_1 та достовірність відповідної інформації.

У протоколі про адміністративне правопорушення також відсутні відомості про вилучення у ОСОБА_1 мобільного телефону або про проведення будь-якого дослідження інформації, що міститься у його мобільному пристрої.

За таких обставин зазначені фотоматеріали самі по собі не можуть достовірно підтверджувати факт підготовки або спроби незаконного перетинання ОСОБА_1 державного кордону України.

Не містять матеріали справи і показань свідків, які б безпосередньо спостерігали конкретні дії ОСОБА_1 , спрямовані на незаконний перетин державного кордону.

Посилання у протоколі на те, що ОСОБА_1 перебував разом з ОСОБА_2 , також саме по собі не доводить вчинення ними спільних дій, безпосередньо спрямованих на незаконний перетин державного кордону.

Для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП необхідно встановити не лише факт перебування декількох осіб в одному місці, а й наявність об`єктивних даних про те, що вони спільно вчиняли дії, спрямовані на перетин державного кордону поза пунктом пропуску.

Таких належних і достатніх доказів суду не надано.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Таким чином, суд не має обов`язку самостійно замінювати орган, який склав протокол, у частині збирання доказів обставин, які покладені в основу обвинувачення особи.

Сам протокол про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, однак його зміст не має наперед установленої доказової сили та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

У даній справі наведені в протоколі твердження про спробу ОСОБА_1 незаконно перетнути державний кордон не підтверджені іншими належними та достатніми доказами.

Отже, суд не може виходити лише з формального зазначення у протоколі про те, що особа «намагалася перетнути державний кордон», без встановлення конкретних фактичних дій, які утворюють об`єктивну сторону цього адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначений конституційний принцип підлягає застосуванню і під час провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.

Таким чином, з огляду на характер наданих доказів суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутня достатня сукупність належних, допустимих та достовірних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ОСОБА_1 саме тих дій, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Зокрема, не доведено факту перетинання або спроби перетинання ОСОБА_1 державного кордону України поза пунктом пропуску, а також не доведено вчинення ним конкретних дій, безпосередньо спрямованих на такий перетин у складі групи осіб.

Сам факт перебування ОСОБА_1 у контрольованому прикордонному районі на певній відстані від державного кордону не є достатнім для висновку про наявність складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених судом обставин у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 276, 278, 280, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП України, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її вручення до Одеського апеляційного суду.

Суддя: Ірина ГОНЧАР