Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №517/377/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/377/26

Провадження № 2/517/229/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 рокусмт. Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Гончар І.В., за участю: секретаря судового засідання Заболотної Л.В., прокурора Роздільнянської окружної прокуратури Овсепян А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Олега Наливайченка, поданою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) та Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Затишанської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 39 520,44 грн. Позов обґрунтовано тим, що 12 лютого 2024 року ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах з КП «Господар» та виконуючи обов`язки водія, допустив несанкціоноване скидання рідких та напіврідких відходів на земельну ділянку на території Затишанської громади, внаслідок чого було заподіяно шкоду довкіллю. Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 25 грудня 2025 року у справі №517/879/24 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі частини першої статті 47 КК України та передано на поруки. Позовне провадження у цій цивільній справі відкрито 17 квітня 2026 року, підготовче провадження закрито 02 червня 2026 року. Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, у поданих суду поясненнях наполягав на тому, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі, незважаючи на те, що шкода заподіяна ним під час виконання трудових обов`язків. Представник Затишанської селищої ради Роздільнянського району Одеської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги не підтримує. Відповідач в судове засідання також не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, зазначивши що позовні вимоги не визнає та просив витребувати з архіву суду матеріали кримінальної справи №517/879/24. Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, взаємозв`язку та відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, а згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, для покладення на особу цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду необхідним є встановлення сукупності обставин, до яких належать наявність шкоди, протиправність поведінки її заподіювача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а також вина особи, яка її завдала. При цьому цивільно-правова відповідальність за завдання шкоди має самостійний характер і не ототожнюється з кримінальною відповідальністю особи. У цій справі підставою для звернення прокурора до суду є заподіяння шкоди внаслідок діяння, яке було предметом розгляду у кримінальному провадженні № 1202462390000111 від 12.02.2024. Як установлено судом, ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 25.12.2025 у справі №517/879/24 кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито, а останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 47 КК України у зв`язку з передачею його на поруки. Вказана ухвала набрала законної сили 02.01.2026. Згідно зі статтею 47 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин та щиро покаялася, може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за умови виконання визначених законом вимог. Отже, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 47 КК України не означає встановлення відсутності в її діях складу кримінального правопорушення та не є реабілітуючою підставою припинення кримінального переслідування. Навпаки, застосування статті 47 КК України передбачає встановлення судом факту вчинення особою відповідного кримінального правопорушення та наявність передбачених кримінальним законом умов для звільнення її від кримінальної відповідальності. При цьому відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалені відповідні судові рішення, лише в питаннях, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, на відміну від обвинувального вироку, який має преюдиційне значення у визначених законом межах, ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності також прямо віднесена законодавцем до судових рішень, обов`язкових для суду, що вирішує питання про цивільно-правові наслідки відповідних дій. Отже, у цій справі суд не вправі повторно вирішувати питання про те, чи мали місце дії, зазначені в ухвалі суду у кримінальному провадженні, та чи вчинені вони ОСОБА_1 . Разом з тим, зазначена преюдиційність не поширюється на правову оцінку цивільно-правових наслідків цих дій, у зв`язку з чим саме суд у цій цивільній справі має визначити правову природу заподіяної шкоди, належного суб`єкта її відшкодування, розмір шкоди та наявність передбачених цивільним законодавством підстав для її стягнення. Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, відповідно до яких ухвала про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковою для суду, який розглядає питання про цивільно-правові наслідки відповідних дій, саме щодо встановлення факту їх вчинення відповідною особою. З ухвали Захарівського районного суду Одеської області від 25.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 вчинив діяння, яке було предметом кримінального провадження, за обставин, викладених у зазначеному судовому рішенні. Водночас з матеріалів цієї цивільної справи вбачається, що внаслідок зазначених дій заподіяно майнову шкоду у розмірі 39 520,44 грн, яка не була відшкодована. Таким чином, встановлені у кримінальному провадженні обставини є достатньою правовою підставою для висновку про те, що відповідні дії мали місце та були вчинені саме ОСОБА_1 , а питання про обов`язок відшкодування завданої ними шкоди підлягає вирішенню відповідно до норм цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала майнової шкоди, зобов`язана відшкодувати її в повному обсязі, якщо не доведе відсутність своєї вини. За змістом зазначеної норми саме заподіяння шкоди є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення обов`язку щодо її відшкодування. У цій справі судом установлено, що шкода виникла саме внаслідок дій ОСОБА_1 , які встановлені судовим рішенням у кримінальному провадженні та перебувають у прямому причинному зв`язку із заподіяною шкодою. Доказів того, що шкода виникла з інших причин або що між діями відповідача та наслідками відсутній причинний зв`язок, суду не надано. Так само відповідачем не подано доказів, які б спростовували встановлені у кримінальному провадженні обставини або підтверджували відсутність його вини у заподіянні шкоди. Щодо належності ОСОБА_1 як відповідача суд зазначає таке. Матеріалами справи підтверджується, що на момент вчинення відповідних дій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КП «Господар» та виконував трудові обов`язки. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. З наведеної норми вбачається, що закон покладає на роботодавця обов`язок відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання трудових обов`язків. Разом із тим, положення статті 1172 ЦК України не можуть тлумачитися ізольовано від положень статті 1166 ЦК України та пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди». Відповідно до пункту 8 зазначеної постанови, якщо шкоду завдано з вини працівника, який виконував трудові обов`язки, потерпілий вправі пред`явити вимогу безпосередньо до винної особи, якщо межі її відповідальності та відповідальності особи, яка за неї відповідає, є однаковими. Таким чином, зазначене роз`яснення не встановлює безумовної заборони на пред`явлення позову безпосередньо до працівника, який фактично заподіяв шкоду. Правова позиція щодо застосування зазначених норм була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 січня 2026 року у справі № 493/54/24, провадження № 61-163св25. У цій постанові Верховний Суд виходив із того, що сам факт заподіяння працівником шкоди під час виконання ним трудових обов`язків не є достатньою підставою для висновку про неналежність такого працівника як відповідача. Верховний Суд звернув увагу на можливість пред`явлення потерпілим вимоги безпосередньо до винної особи за умови, що межі її відповідальності та відповідальності особи, яка відповідає за її дії, є однаковими. Отже, при визначенні належного відповідача суд має виходити не лише з формального факту перебування заподіювача шкоди у трудових відносинах з іншою особою, а й з характеру спірних правовідносин, факту безпосереднього заподіяння шкоди, обсягу відповідальності та волевиявлення потерпілого щодо способу захисту свого порушеного права. У цій справі позивач пред`явив позов безпосередньо до ОСОБА_1 як особи, діями якої завдано шкоди. З матеріалів справи не вбачається, що пред`явлення вимоги безпосередньо до ОСОБА_1 суперечить установленому законом обсягу його відповідальності або призводить до покладення на нього більшого обсягу відповідальності, ніж той, який може бути покладений на особу, що відповідала б за його дії. При цьому саме ОСОБА_1 є безпосереднім заподіювачем шкоди, а тому покладення на нього обов`язку з її відшкодування відповідає загальному правилу статті 1166 ЦК України. Посилання на те, що шкода була заподіяна під час виконання трудових обов`язків, не спростовує факту її безпосереднього заподіяння відповідачем та не виключає можливості пред`явлення до нього відповідної вимоги у порядку, передбаченому цивільним законодавством. При цьому положення статті 1172 ЦК України спрямовані на забезпечення захисту потерпілого шляхом визначення особи, яка повинна нести відповідальність за шкоду, заподіяну працівником, однак не можуть тлумачитися як такі, що позбавляють потерпілого можливості реалізувати своє право на відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її заподіяла, за наявності передбачених законом умов. Отже, суд відхиляє можливі доводи про те, що виключно КП «Господар» може бути відповідачем у цій справі. Щодо розміру шкоди суд зазначає таке. Розмір заподіяної шкоди визначений на підставі розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, що розташоване орієнтовно за координатами 47.32.655.29.87688 біля вул. Михайлівська в 100 м від окраїни с-ща Затишшя, складеним 04.03.2024, становить 39 520,44 грн. Наведений розрахунок здійснено на підставі фактичних даних, установлених у кримінальному провадженні, та відповідно до нормативного порядку визначення розміру шкоди. Відповідачем належних і допустимих доказів на спростування зазначеного розміру шкоди суду не надано. Також матеріали справи не містять доказів добровільного відшкодування ОСОБА_1 заподіяної шкоди повністю або частково. За таких обставин суд вважає доведеним як сам факт заподіяння шкоди, так і її розмір. Суд окремо враховує, що звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за статтею 47 КК України не припиняє цивільно-правового обов`язку з відшкодування шкоди. Застосування статті 47 КК України має на меті звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності визначених законом умов, однак ця норма не встановлює припинення майнових прав потерпілої особи та не передбачає звільнення від цивільно-правових наслідків заподіяної шкоди. Навпаки, частина шоста статті 82 ЦПК України прямо передбачає врахування ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності при вирішенні справи про правові наслідки її дій. Отже, законодавець безпосередньо передбачив можливість подальшого вирішення питання про цивільно-правові наслідки діяння у порядку цивільного судочинства. При цьому суд не покладає на ОСОБА_1 кримінальну відповідальність повторно та не переглядає питання про його кримінально-правову відповідальність, а вирішує виключно питання про відшкодування майнової шкоди, завданої його діями, що встановлені судовим рішенням у кримінальному провадженні. Таким чином, з урахуванням положень статей 15, 16, 1166, 1172 ЦК України, частини шостої статті 82 ЦПК України, пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6, а також правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 січня 2026 року у справі № 493/54/24, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у цій справі, факт заподіяння ним шкоди встановлений, її розмір підтверджений належними доказами, а правові підстави для звільнення його від обов`язку відшкодувати шкоду відсутні. За таких обставин позовні вимоги про є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають розподілу між сторонами з урахуванням результатів розгляду справи. Керуючись статтями 12, 13, 76–82, 89, 141, 263–265 ЦПК України, статтями 15, 16, 1166, 1172 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Олега Наливайченка, поданою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) та Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (ЄДРПОУ 04379255) 39 520 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) гривень 44 копійки шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3 328,00 грн. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення виготовлено 08.10.2026 о 14:30 год.

Суддя: Ірина ГОНЧАР