Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №514/1518/26 — Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________________________________________________________________________________

Справа № 514/1518/26

Провадження по справі № 3/514/588/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року с-ще Бессарабське

Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Кравченко П.А., розглянувши матеріали, які надійшли від віпс ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт Бородіно Тарутинського району Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204- 1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ № 007255Е від 14 серпня 2026 року, 14.08.2026 року о 19 год. 05 хв., за інформацією ПОРВ (з м.д н.п. Підгірне), прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку Надрічне (Укр) – Бассарабяска (РМ) в районі прикордонного знаку 0723 на відстані 1200 метрів від ліній державного кордону на території Болградського району Бессарабської ОТГ, виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу порушення державного кордону поза встановленими пунктами пропуску в пішому порядку, чим порушив ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, до суду надійшли заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, відповідно, до яких надав пояснення, що він перебуваючи біля с. Буджак ( де має офіційну реєстрацію та родинну нерухомість), він мав повне законне право там знаходитися. Його рух між с. Буджак (де розташований його батьківській будинок) та с. Володимирівка (фактичне його місце проживання) є звичайним внутрішнім переміщенням між населеними пунктами України, яке географічно відділяло його від кордону і не містило жодного вектору чи умислу на його законне перетинання. На виїзді з с. Буджак на автобусній зупинці близько 18 год. 10 хв. – 18 год. 15 хв. його автомобіль було зупинено службовими особами Національної гвардії України. У салоні автомобіля безпосередньо перебувала пасажирка ОСОБА_2 , яка спостерігала всі подальші протиправні дії щодо нього. Під час спілкування службові особи Нацгвардії почали допитувати його щодо причин, з яких він не перебуває на військової службі, та відкрито висловили намір примусово доставити його для мобілізації до Збройних Сил України. Він пояснив що він має законне право перебувати у с. Буджак (де має офіційну реєстрацію), а також є батьком багатодітної родини та має на утриманні 4-х неповнолітніх дітей (виховує 5 дітей), що згідно зі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надає йому право на відстрочку від призову під час мобілізації. На той час в нього не була оформлена відстрочка. Незважаючи на мої пояснення, службові особи Нацгвардії із застосуванням фізичної сили та психологічного тиску насильно витягнули його з власного автомобіля на очах у свідка гр. ОСОБА_2 , заштовхали до свого автобуса та протиправно вивезли на територію застави у с. Підгіре. Перебуваючи на прикордонній заставі у с. Підгірне його вдалось скористатися телефоном та повідомити про своє протиправне утримання знайомого ОСОБА_3 . ОСОБА_3 негайно звернувся до органів Національної поліції України за номером 102 із заявою про викрадення людини та вказав точне місце його утримання. Звернення було зареєстроване в журналі в черговій частині відділення поліції №2 Болградського РВП ГУНП в Одеській області 14 серпня 2026 р. 19:53 за номером 4091. Наряд поліції, до складу якого входив ОСОБА_4 прибув на територію прикордонної застави у с. Підгірне для з`ясування обставин його незаконного позбавлення волі. Просить закрити провадження по справі. У зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП).

Стаття 280 КУпАП покладає на орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення обов`язок з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Доказами в справі про адмінправопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Суд же, в силу ст. 252 КУпАП, лише оцінює надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.

Не є порушеннями правил перетинання державного кордону України вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин.

Частиною 12 вказаного Закону встановлено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Пропуск осіб, які незаконно перетинають державний кордон України з наміром бути визнаними біженцями чи особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, і у яких відсутні документи, що посвідчують особу, або якщо такі документи є фальшивими, здійснюється без таких документів.

Так, об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон країни або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

При цьому, слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Додані до протоколу, рапорти є недостатнім доказом для того, щоб дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Інших письмових, фото-відеодоказів, які б вказували на ОСОБА_1 перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України, наявність у нього речей, предметів, документів, які в вказували на таку спробу, на маршрут порушника відносно лінії державного кордону, пояснення свідків, тощо, суду не надано.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи, що органом, що склав протокол про адмінправопорушення не надано достатніх, безспірних і безсумнівних доказів, які б доводили наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, провадження по справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі ст. 40-1 КУпАП, враховуючи, що за наслідками розгляду даної справи на особу адміністративне стягнення не накладається, та звільняється від сплати суми судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 40-1, 204-1 ч. 1, 245, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Тарутинський районний суд Одеської області протягом 10 днів з дня винесення.

Суддя П.А. Кравченко