Рішення від 07 жовтня 2025 р. у справі №523/19325/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/19325/26

Провадження №2/523/9551/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2025 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

31 серпня 2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 40780,15 грн за договором про надання кредиту № 5574005 від 29 травня 2025 року, укладеним відповідачем з ТОВ «Лінеура Україна», право вимоги за яким набув позивач.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 29 травня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та відповідач за допомогою ІТС товариства дистанційно у електронному вигляді уклали кредитний договір, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 11000 грн шляхом перерахування коштів на банківську карту строком на 360 днів по 24 травня 2026 року зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору. Умови кредитного зобов`язання відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за основною сумою боргу - 10999,96 грн та заборгованість за відсотками – 24137,19 грн.

31 травня 2026 року ТОВ «Лінеура Україна» за договором факторингу № 02-31/03/2026 відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право вимоги за кредитними зобов`язаннями відповідачки. Крім того, позивач нарахував проценти за користування кредитом за 54 календарних дня на суму 5643 грн.

Оскільки відповідач не виплатив заборгованість за договором, позивач просить стягнути з нього вказану суму заборгованості разом із понесеними судовими витратами.

03 вересня 2026 року після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялася відповідачеві засобами електронного зв`язку та доставлена йому 03 вересня 2026 року у кабінет користувача підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк відповідно до ст.ст. 191, 278 ЦПК України відзив на позов відповідачем не подано, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

У ході судового розгляду встановлено, що 29 травня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5574005, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачеві кредит у розмірі 11000 грн на власні потреби у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку, вказану відповідачем № НОМЕР_1 , строком на 360 днів з остаточною датою погашення 24 травня 2026 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною фіксованою ставкою 0,95 % у день у межах строку кредиту та зниженою – 0,0100 % у день, що застосовується за дотримання умов, передбачених п. 1.4.2 договору, а відповідач зобов`язався повертати кредит у розмірах і у строки, визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток № 1).

Кредитний договір укладався за допомогою ІТС Товариства, електронна ідентифікація відповідача здійснювалася при вході клієнта в особистий кабінет шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону відповідача, вказаний при вході. Текст договору, підписаний Товариством аналогом власноручного підпису уповноваженої особи та відтиску печатки Товариства, направлявся в особистий кабінет відповідача для ознайомлення та підписання.

Договір вважається укладеним з моменту підписання електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений Товариству в ITC.

Усі основні умови кредитування були відображені у паспорті споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем до підписання договору 29 травня 2025 року о 19:07:44 годині одноразовим ідентифікатором – 87631.

29 травня 2025 року о 19:08:16 годині підписанням кредитного договору одноразовим ідентифікатором – 40355 відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на вебсайті, повністю приймає їх умови, розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору, без чого укладення було б неможливе.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши 29 травня 2025 року о 19:09:11 годині за допомогою посередника платіжних послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає позивачеві послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, на підставі договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 кредитні коши у розмірі 11000 грн на зазначену відповідачем картку № НОМЕР_1 .

Відповідач прийняв вказані кошти, за період з 29 травня 2025 року по 31 березня 2026 року здійснив оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 7440,98 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,04 грн., оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 5873,44 грн та оплату штрафних санкцій у розмірі 1567,5 грн.

Оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за вказаним договором, у зв`язку з чим за розрахунком ТОВ «Лінеура Україна» станом на 31 березня 2026 року з урахуванням внесених платежів, утворилася заборгованість у розмірі 39069,65 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту -10999,96 грн, заборгованість за процентами – 24137,19 грн та штрафні санкції – 3932,50 грн.

31 березня 2026 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу № 02-31/03/2026, за яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило фактору ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги за кредитним зобов`язаннями ОСОБА_1 на суму 39069,65 грн.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та розмір заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача шляхом направлення відповідного листа на зазначену електронну пошту.

За період з 01 квітня по 24 травня 2026 року за 54 календарних дня за умовами договору позивач нарахував проценти за користування кредитом у розмірі 5643 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, ОСОБА_2 , уклавши кредитний договір, взяв на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

На підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення боргу за кредитом в розмірі 40780,15 грн підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

З боку відповідача суду не наданого жодного належного та допустимого доказу на спростовування доводів, викладених позивачем.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір, сплачений за подачу позову в розмірі 2662,40 грн.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року № 10/12-2024, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» і адвокатом Столітнім М.М., рахунок-фактура до договору про надання правничої допомоги, копію акту прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до умов договору про надання правової (правничої) допомоги 10 грудня 2024 року № 10/12-2024 клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно з Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду у справі законної сили.

Розмір правової допомоги за розрахунком позивача складає 10000 грн та включає у себе: зустріч адвоката та клієнта для надання первинної консультації та аналізу документів – 1 година 1000 грн, аналіз практики та правових позицій Верховного Суду, ознайомлення та аналіз норм чинного законодавства – 1 година 1000 грн, оформлення додатків до позову, підготовка та направлення адвокатського запиту – 3 години 3000 грн; підготовка позовної заяви та клопотання про витребування та подання їх до суду – 4 години 4000 грн, підготовка адвоката до судових засідань, участь у судових засіданнях - 1 година 1000 грн.

На підтвердження виконаних робіт 26 серпня 2026 року позивач та адвокат Столітній М.М. склали акт прийому-передачі виконаних робіт.

Разом з тим, проаналізувавши надані докази, та керуючись критеріями, визначеними ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму не є співмірними, виходячи з того, що справа не є складною, розглянута в порядку спрощеного провадження, без участі представника позивача.

Судом також враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, висновок Верховного Суду в постанові від 16 січня 2022 року у справі № 922/1964/21.

Таким чином, враховуючи вказані висновки, суд вважає що розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача у розмірі 3000 грн.

Згідно зі ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір, сплачений за подачу позову в розмірі 2662,40 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ: 44559822, місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2, м. Київ, 03045) заборгованість у розмірі 40780,15 грн, з яких сума кредиту – 10999,96 грн, заборгованість за процентами – 24137,19 грн, заборгованість за процентами, нарахованими позивачем за 54 календарних дня, - 5643 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя