Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №522/9488/26-Е — Пересипський районний суд міста Одеси

Суд: Пересипський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 22 вересня 2026 р.

Справа: №522/9488/26-Е

Суддя: Середа І. В.

Справа № 522/9488/26-Е

Провадження №2/523/8233/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

28 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 73204,69 грн за кредитним договором № 542794230 від 16 лютого 2025 року, укладеним між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», право вимоги за яким набув позивач.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 16 лютого 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка уклали договір кредитної лінії № 542794230 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 6950 грн на зазначену нею банківську карту, проте відповідачка належним чином свої зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

22 квітня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором факторингу № МВ-ТП/32 відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним зобов`язанням.

30 вересня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 30/0925-01 відступило позивачу право вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним зобов`язанням на загальну суму 73204,69 грн, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідачки на його користь вказану заборгованість разом з понесеними судовими витратами.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2026 року справу передано за підсудністю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

17 липня 2026 року суддя Пересипського районного суду м. Одеси відкрила провадження у справі за правилами спрощеного провадження спрощеного без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялася відповідачці засобами поштового зв`язку, проте 03 вересня 2026 року повернулася до суду без вручення адресату із довідкою АТ «Укрпошта» «Адресат відсутній за вказаною адресою», а також засобами електронного зв`язку та доставлена 27 липня 2026 року на електронну пошту, зазначену відповідачкою під час укладення договору.

Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк відповідно до ст.ст. 191, 278 ЦПК України відзив на позов відповідачем не подано, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 16 лютого 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 542794230 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідачка на офіційному сайті товариства - www.moneyveo.ua після ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику й Паспортом споживчого кредиту подала відповідну Заявку, в якій вказала свої персональні дані, зокрема: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Після перевірки персональних даних та погодження Товариством заявки, відповідачка 16 лютого 2025 року о 12:50:41 підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора NGFD.

Підписанням кредитного договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, які розміщені на вебсайті, повністю приймає їх умови, розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачкою здійснені дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладення договору, без чого укладення було б неможливе.

За умовами договору кредитодавець надав відповідачці кредит шляхом надання першого траншу у розмірі 6950 грн на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» строком на 30 днів з рекомендованою датою повернення кредиту до 18 березня 2025 року та з кінцевою датою повернення 18 березня 2030 року у безготівковій формі шляхом переказу на банківську карту відповідача № 4149-50XX-XXXX-6078, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за його користуванням за базовою процентною ставкою 9,98 %, за період від 16 лютого до 18 березня 2025 року розрахунок може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,25 %, а також сплатити комісію за першим траншом 417 грн.

У той же день 16 лютого 2025 року о 12:50:48 годині ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ грошових коштів в сумі 6950 грн на зазначену відповідачкою платіжну картку 4149-50XX-XXXX-6078.

У подальшому відповідачка отримала додаткові транші: 28 лютого 2025 року – 1200 грн та 1000 грн; 01 березня 2025 року – 2000 грн; 08 березня – 2500 грн; 09 березня – 10950 грн, у зв`язку з чим сума кредиту склала 24600 грн.

Проте відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, не сплативши жодного платежу, у зв`язку з чим станом на 22 квітня 2025 року за розрахунком первісного кредитодавця за нею утворилася заборгованість у розмірі 50789,17 грн, з яких заборгованість за кредитом – 24600 грн, заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, нарахованих за період з 16 лютого 2025 року по 22 квітня 2025 року - 12413,17 грн, заборгованість за комісією - 1476,00 грн та заборгованість за неустойкою – 12300 грн.

24 квітня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТП/32. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 24 квітня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 50789,17 грн.

ТОВ «Таліон Плюс» за період з 23 квітня по 13 вересня 2025 року нарахувало проценти за користування кредитом за умовами договору, у зв`язку з чим розмір процентів склав - 47128,69 грн.

30 вересня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та позивач уклали договір факторингу № 30/0925-01, за умовами якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором на загальну суму 85504,69 грн відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників.

Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги та сума грошових вимог визначені у додатку до договору факторингу.

Отже, позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним зобов`язанням на суму 85504,69 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір, взяла на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

Отже, заборгованість за тілом кредиту та проценти, нараховані за період кредитування за процентними ставками, передбаченими договором протягом строку кредитування, підлягають стягненню з відповідачки.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту, суд звертає увагу на те, що за умовами договору, підписаного відповідачкою, передбачені платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору, а саме, комісія за надання кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

"31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Тобто, Велика Палата Верховного Суду висловлювала позицію про необхідність перевірки умов договору на відповідність діям вказаних норм на час укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, тому беручи до уваги наявність в умовах договору такої послуги та її погодження з відповідачем, вимога про стягнення комісії у розмірі 1476 грн також підлягає задоволенню.

При цьому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення неустойки, нарахованої за умовами договору у розмірі 12300 грн за неналежне виконання відповідачкою умов договору, суперечить чинному законодавству з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 596/2026 від 13 липня 2026 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Таким чином, враховуючи вказану норму, у задоволенні вимоги про стягнення неустойки за невиконання відповідачкою кредитного зобов`язання за договором № 542794230 від 16 лютого 2025 року у розмірі 12300 грн, слід відмовити.

Отже, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, що вказує на обґрунтованість пред`явлених позовних вимог у частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 73204,69 грн, з яких заборгованість за кредитом – 24600 грн, заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, нарахованих за період з 16 лютого по 13 вересня 2025 року – 47128,69 грн та заборгованість за комісією - 1476,00 грн.

З боку відповідачки суду не наданого жодного належного та допустимого доказу на спростовування доводів, викладених позивачем.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладеним між позивачем та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», а також Додаткову угоду № 25771378411 від 21 січня 2026 року стосовно боржниці ОСОБА_1 , акт прийому-передачі наданих послуг від 30 вересня 2025 року, в яких сторони погодили вартість послуг, зокрема: вивчення матеріалів справи: 2 год - 1000 грн; складання адвокатського запиту: 1 год - 500 грн; складання клопотання про витребування доказів:1 год - 500 грн; складання позовної заяви: 2 год - 5000 грн.

Ураховуючи вказані норми, нескладність справи, розгляд якої здійснено судом в порядку спрощеного провадження, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення правничої допомоги підлягає частковому задоволенню у розмірі 3000 грн.

При вирішенні питання про стягнення правничої допомоги судом враховано правові висновки Верховного Суду у справах № 755/9215/15-ц, №922/445/19.

Згідно зі ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2279,41 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 34, код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 542794230 від 16 лютого 2025 року у розмірі 73204,69 грн, з яких заборгованість за кредитом – 24600 грн, заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом – 47128,69 грн та заборгованість за комісією - 1476,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2279,41 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

У іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 23 вересня 2026 року.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua