Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №755/9397/25 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 755/9397/25

Номер провадження: 2/511/65/26

11 вересня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бобровська І. В.,

секретаря судового засідання Замковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла зазначена позовна заява за підсудністю з Дніпровського районного суду міста Києва, у якій позивач просив стягнути з відповідача:

-заборгованість за Договором позики № 79355679 у розмірі 28 627,50 гривень;

-витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 гривень.

Стислий виклад позиції позивача.

15 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі – Первісний кредитор) та відповідачем було укладено Договір позики, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 16 500,00 гривень.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, перерахувавши відповідачу кредитні кошти.

Однак відповідач порушила свої зобов`язання, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 28 627,50 гривень, право вимоги за якою на підставі договору факторингу № 14/06/21 перейшло до позивача.

Стислий виклад позиції відповідача.

Представник відповідача – адвокат Шелудько Оксана Олександрівна подала письмові пояснення, відповідно до яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки у матеріалах справи не містяться належних доказів, що підтверджують перерахування коштів, а саме: первинних документів.

Водночас матеріали справи не містять реєстр права вимоги з конкретною сумою боргу на дату відступлення права вимоги.

Процесуальні дії у справі.

26 травня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва передано позовну заяву за підсудністю до Роздільнянського районного суду Одеської області.

26 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

13 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача Чечельницької Антоніни Олексіївни про витребування доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15 червня 2024 року між Первісним кредитором та відповідачем було укладено Договір позики на наступних умовах, а саме:

–сума позики 16 500,00 гривень;

–строк позики 30 днів;

–денна процентна ставка 0,83%;

–процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70%.

Відповідно до умов Договору кредитні кошти було перераховано на банківську карту № НОМЕР_1 .

Однак відповідач порушила свої зобов`язання, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 28 627,50 гривень, з яких 16 500,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 4 108,50 гривень заборгованість за відсотками, 8 019,00 гривень заборгованість за процентами за понадстрокове користування позикою.

На підставі договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року право вимоги за Договором перейшло до позивача, що підтверджується витягом з Реєстру боржників № 36 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Як установлено судом, 14 червня 2021 року між Первісним кредитором та позивачем було укладено Договір факторингу № 14/06/21.

Згідно з пунктом 1.2 Договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 36 від 28 жовтня 2024 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Договором позики, сума заборгованості складає 28 627,50 гривень.

Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватись, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів наведено у пункті 2 Договору.

Так, строк позики складає 30 днів, дата повернення – 14 липня 2024 року, дата надання – 15 червня 2024 року.

Відповідно до пункту 2.3 Договору проценти за користування кредитором складають 4 108,50 гривень, 0,83 % в день, орієнтовна загальна вартість позики 20 608,50 гривень.

Поряд із цим, слушними є доводи сторони відповідача про те, що позивачем безпідставно стягується сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою у розмірі 8 019,00 гривень, які нараховані поза межами визначеного договором строку користування.

Так, відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зроблено такі висновки, що «компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2020 року у справі № 686/18977/17 зазначено, що «положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення».

Проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 8 019,00 гривень не є процентами як мірою відповідальності, передбаченою статтею 625 ЦК України.

Разом із цим, пунктом 6 Договору позики передбачено можливість продовження строку користування позикою (пролонгації) лише шляхом укладення відповідної додаткової угоди в електронній формі, однак матеріали справи не містять доказів звернення відповідача із заявою про пролонгацію, укладення сторонами додаткової угоди чи іншого продовження строку користування позикою.

Отже, після спливу строку дії Договору, тобто з 14 липня 2024 року позивач не мав правових підстав для нарахування передбачених договором процентів.

За таких обставин проценти підлягають стягненню лише за період дії договору позики – з 15 червня 2024 року по 14 липня 2024 року (включно).

Водночас суд відхиляє аргументи сторони відповідача про відсутність доказів отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки Договір позики містить ПІБ відповідача, його РНОКПП, номер банківської карти, а відовідачем на противагу вказаним твердженням не надано жодних доказів, що спростовували факт зарахування кредитних коштів на банківську картку НОМЕР_1 відповідно до умов Договору.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На підставі викладеного, надавши оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 81, 141, 178, 200, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: вулиця Симона Петлюри, 30, місто Київ, реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСКОМБАНК», заборгованість за Договором позики № 79355679 у розмірі 20 608,50 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: вулиця Симона Петлюри, 30, місто Київ, реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСКОМБАНК», витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 179,86 гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: вулиця Симона Петлюри, 30, місто Київ).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І. В. Бобровська