Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №510/1323/26 — Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 2/510/2161/26

Справа № 510/1323/26

07 жовтня 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.,

за участю секретаря Фурсової А.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності на 1/3 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності на належну йому 1/3 частку вищевказаної квартири.

Однак, при зверненні позивача до державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, у видачі свідоцтва йому було відмовлено, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що й стало підставою для звернення до суду.

Позивач до судового засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, направив до суду заяву про визнання позову та просив розглянути справу без його участі.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійсно, як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 22 березня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ренійського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 71).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 14 серпня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ренійського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 182).

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Отже, після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності на належні їм частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 1 ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).

За життя, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповідального розпорядження не залишив, згідно інформаційних довідок № 85791013, 85791065 від 29 червня 2026 року зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), інформація відносно спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутня, тому спадкоємство здійснюється за законом.

Позивач (син спадкодавців) входить до кола спадкоємців першої черги за законом.

На час відкриття спадщини позивач постійно проживав разом із спадкодавцями, про що свідчать довідки № 0275 та № 0276 видані 23 лютого 2026 року виконавчим комітетом Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Отже, позивач прийняв спадщину у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Однак, при зверненні позивача до державної нотаріальної контори, у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, про що видано відповідну постанову.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, що визначено ч. 5 ст. 1268 ЦК України.

На підтвердження позовних вимог, позивач надав суду копії документів, які підтверджують право власності та видавалися на ім`я померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а відсутність оригіналів правовстановлюючих документів не позбавляє спадкоємця можливості оформити своє право на спадщину, що передбачено ч. 3 ст. 1296 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно з ч. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Отже, всі вказані обставини знайшли своє підтвердження під час підготовчого розгляду справи та не викликають у суду жодних сумнівів.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають чинному законодавству, а тому мають бути задоволені.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, оскільки позивач в своїй заяві просив витрати зі сплати судового збору з відповідача не стягувати та залишити за ним, питання про їх стягнення з відповідача, судом не розглядалось.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом право власності на 2/3 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова