Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №522/19312/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/19312/26

Провадження №1-кп/522/3252/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

у спрощеному провадженні щодо кримінального проступку

7 жовтня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

здійснивши судовий розгляд у спрощеному провадженні, на підставі обвинувального акту, у кримінальному провадженні №12026163500000479 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 2.09.2026 року, у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, непрацюючого, із середньою освітою, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, суд

В С Т А Н О В И В:

01.09.2026 року приблизно о 8 годині ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: м. Одеса «Ринок Привоз», на території оптового базару, по особистих справах, зустрів потерпілого ОСОБА_4 , який попросив в нього цигарку. Під час спілкування, з цього приводу, між ними стався словесний конфлікт, що супроводжувався взаємними образами, та використанням ненормативної лексики.

У ході словесного конфлікту, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки для потерпілого ОСОБА_4 , та бажаючи їх настання, ОСОБА_3 наніс один удар, зжатою в кулак правою рукою, в праву частину обличчя цього потерпілого, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді садна в правій виличній ділянці обличчя.

Зазначене ушкодження не було небезпечним для життя в момент спричинення, має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше шести днів, і за цим критерієм відповідно до п.п.2.3.5 і 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України N?6 від 17.01.1995 року, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Таким чином ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Як вбачається, із матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_3 не оспорював встановлені під час дізнання обставини, і згодний із розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному провадженні, а також беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України у умисному легкому тілесному ушкодженні, про що підписав у присутності захисника ОСОБА_5 відповідну заяву.

Відповідно до заяви від 29.09.26 року, у матеріалах кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_4 не заперечував проти розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У порядку, передбаченому ст.302 КПК України, прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 надіслала до Приморського районного суду м. Одеси обвинувальний акт, у якому зазначила клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно до ч.1 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.302 КПК України, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.381 КПК України, суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження.

Відповідно до заяв учасників процесу про спрощене провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Приймаючи до уваги вище указане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні указаного кримінального проступку повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

У ст.65 КК України передбачено про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, та те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення – кримінального проступку.

Як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального проступку, що він раніше не судимий в силу ст.89 КК України.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні.

У п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (у редакції від 06.11.2009 року) зазначено, що призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Як зазначено у п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (у редакції від 06.11.2009 року) виправні роботи призначаються тільки працюючим і відбуваються за місцем роботи засуджених.

На думку суду, призначення покарання у вигляді штрафу або виправних робіт є неможливим, так як обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , наявності вище зазначених двох пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що йому необхідно призначити покарання у вигляді громадських робіт, призначення йому такого покарання не заборонено відповідно до вимог ч.3 ст.56 КК України, та такий вид покарання буде достатній для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Міру запобіжного заходу у зв`язку із відсутністю клопотань учасників судового провадження обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати. Керуючись ст.ст. 302, 331, 367-371, 373, 374, 376, 381, 382, 395, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання за указаною частиною указаної статті – громадські роботи строком на 60 /шістдесят/ годин.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , по цьому вироку Приморського районного суду м. Одеси, рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси у Одеський апеляційний суд.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу. Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1