Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №521/7174/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

_________ __ ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ__ ___ ___ _

Справа №521/7174/26

Пр. №2/521/5904/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Сегеди О.М.,

при секретарі – Вороні А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,

встановив:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що з відповідачем у справі вона перебуває у шлюбі, зареєстрованому 12 грудня 2024 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1637.

В період шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею.

Зазначила, що коли вона була на 27 тижні вагітності, відповідач покинув її і став проживати з іншою жінкою.

З цього часу вони з відповідачем проживають окремо.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 квітні 2026 року у справі №947/1874/26 з відповідача ОСОБА_2 були стягнути аліменти на утримання вагітної дружини у розмірі 15000,00 грн., починаючи стягнення з дня подання позову, і до закінчення строку вагітності.

Вказувала, що після народження дитини, позивач дитиною не цікавиться, не приймає участі в його утриманні, не цікавиться його життям, в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини та на її утримання не надає, хоча має можливість її надавати, оскільки є працездатною та здоровою особою.

Дитина фактично перебуває на її утриманні.

Вважає, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання дитини з урахуванням її віку та інтересів до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 25000,00 грн., щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 04 травня 2026 року, та до досягнення малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, а також стягнути з відповідача на її утримання аліменти, в розмірі 15000,00 грн., щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 04 травня 2026 року, та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року по справі було відкрито провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с. 18-19).

Позивачка, та її представник, діюча за ордером від 01 травня 2026 року в судове засідання не з`явились, надали заяву про підтримання позовних вимог, просили суд її задовольнити та розглянути справу за їх відсутності (а.с.3,64).

Відповідач та його представник, діючий за ордером від 11 березня 2026 року в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені відповідно до вимог ст.128 ЦПК України. Раніше надали відзив на позов, в якому позовні вимоги були визнані частково, просили суд стягнути з нього аліменти на утримання сина у розмірі 5000,00 грн., та відмовити у стягненні аліментів на дружину.

В обгрунтування позову відповідач зазначив, що він купував все необхідне для дружини, починаючи з продуктів харчування та ліків, і завершуючи навіть заправкою її автомобіля, надавав їй кошти готівкою, та згодом за їх спільною згодою у зв`язку з наявністю можливості, він перерахував ї сплатив гроші на утримання дружини наперед, по мірі наявних на карті коштів - грошові кошти з розрахунку на п`ять наступних місяців, на період - з грудня 2025 року по квітень 2026 року включно, про що свідчать квитанції - від 30 листопада 2025 року на суму 2000,00 грн., від 30 листопада 2025 року на суму 10 000,00 грн., від 25 листопада року на суму 25 000,00 грн.; від 20 листопада 2025 року на суму 25 000,00 грн.; від 08 грудня 2025 року на суму 2000,00 грн., від 15 грудня 2025 року на суму 8000,00 грн., тобто, на загальну суму - 72 000,00 грн.

Однак, суд звертає увагу, що з копій окремих квитанцій, які надані до суду відповідачем на підтердження перерахунку коштів позивачу, не можливо становити, хто саме є отримувачем коштів.

Стверджував, що напередодні укладення шлюбу він придбав для позивачки автомобіль VOLKSWAGEN НОМЕР_1 , який до теперішнього часу перебуває у власності та користуванні останньої.

Крім того, позивачка продовжує працювати і на цей час та отримує відповідний дохід.

Вказував, що він є ФОП, проте не має високого доходу, має проблеми зі здоров`ям, борги за житлово-комунальні послуги, кредитні зобов`язання, у нього на утриманні перебуває батько, який є інвалідом ІІ групи (а.с.33-35).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до постанови Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 10 травня 2023 року № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності відповідачки, яка своєчасно і належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст.44ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 12, розділом третім Сімейного кодексу України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 12 грудня 2024 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1637 що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.7).

З змісту позовної заяви вбачається, що коли позивачка була на 27 тижні вагітності, відповідач покинув її і став проживати з іншою жінкою.

З цього часу сторони проживають окремо.

Встановлено, що рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 квітні 2026 року у справі №947/1874/26 з ОСОБА_2 були стягнути аліменти на утримання вагітної дружини ОСОБА_1 у розмірі 15000,00 грн., починаючи стягнення з дня подання позову, і до закінчення строку вагітності.

В період шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.11).

Встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу, що підтверджується довідкою ОК «Пространство на Донського» від 29 квітня 2026 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09 січня 2026 року (а.с.12,13-15).

Оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює відповідач, що підтверджується квитанціями (а.с.43,44,46,49).

З матеріалів справи вбачається, що дитина перебуває на утриманні матері, оскільки відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання сина, хоча має можливість її надавати, оскільки є працездатною та здоровою особою.

Встановлено, що за період з листопада 2025 року по грудень 2025 року включно, відповідач перерахував позивачці грошові кошти у розмірі 39000,00 грн., що підтверджується квитанціями (а.с. 65,66,67,68).

Відповідно до довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради №Х1-119948-ю/о від 11 травня 2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17).

Згідно свідоцтва про хворобу №20/6384, відповідач хворіє та йому був встановлений діагноз: Асептичний некроз голівки обох стегнових кісток. Двобічний деформуючий остеоартроз кульшових суглобів 11 ступеня. Больовий синдром (М87.0) (а.с.38-39).

Частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі частиною першою статті 27 цієї Конвенції визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сімейним кодексом України визначено обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, за рішенням суду відповідно до ст. 181 СК України.

Відповідно до ст. ст. 181, 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 182 СК України передбачено, що обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частина 3 статті 182 СК України передбачає, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Як встановлено судом взаємної згоди щодо утримання спільної дитини, сторони не досягли, а відтак на її утримання підлягають стягненню аліменти з відповідача, як батька, який проживає окремо від дитини.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, який належить стягувати з відповідача, суд враховує положення ч.1 ст.182 СК України, визначений законодавством прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також встановлені фактичні обставини в справі.

Станом на дату розгляду справи малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось п`ять місяців.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років складає 2817,00 грн. для дітей віком від 6 до 18 років – 3512,00 грн.

Отже, мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину віком до 6 років на даний час становить 2817,00 грн.

Відповідно до положень ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).

При визначені розміру аліментів, суд враховує положення ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради № 789-XII від 27.02.1991 року, ч.ч.7, 8 ст.7 СК України визначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, за змістом яких суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на теперішній час проживає разом з із матір`ю, позивачкою у справі, а відтак основний тягар по його утриманню, що включають в себе також незаплановані (непередбачувані) витрати, лежать саме на позивачці. Адже утримання дітей не зводиться виключно до суми стягуваних аліментів із платника. Це поняття є набагато ширшим, як у матеріальному, так і в моральному аспекті.

До того ж відповідач в силу свого віку, належного стану здоров`я, оскільки протилежного в справі не доведено, має можливість працювати і заробляти кошти, щоб забезпечити утримання своєї малолітньої дитини в достатньому для її гармонійному розвитку рівні.

Враховуючи встановлені судом обставини, виходячи з того, що обов`язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька, суд вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на дитину в розмірі 15000,00 грн., щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 04 травня 2026 року, та до досягнення дитиною, повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.

Цей розмір аліментів, на переконання суду, є достатньо вищим від встановленого мінімуму, на певному рівні забезпечить гармонійний розвиток дітей, виконання відповідачем гарантованого державою батьківського обов`язку і відповідає закріпленим у ч.9 ст.7 СК України засадами справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Частинами першою та другою статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно роз`яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно статті 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Кожна людина вільна в виборі способу життя і тому, відповідач повинен обрати корисний спосіб життя як для себе особисто, так і для своїх дітей і для суспільства в цілому.

Системно аналізуючи норми матеріального права та надані сторонами докази, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням положеньст.182 СК України, враховуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини щомісяця підлягають задоволенню частково, що відповідатиме принципам розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини підлягають задоволенню частково і з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 15000,00 грн., щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 04 травня 2026 року, та до досягнення дитиною, повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на її утримання аліментів в розмірі 15000,00 грн., щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, то суд прийшов до висновку про частково задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Згідно ст. 77 СК України за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Статтею 84 СК України визначено, що дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Частинами 5, 6 ст. 84 СК України визначено, що аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить саме з принципу справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача.

Відповідно до ст. ст. 79, 80 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу, а також поганого стану здоров`я.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище сторін.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 84 СК України аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.

Судом встановлено, що рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 квітні 2026 року у справі №947/1874/26 з відповідача ОСОБА_2 були стягнути аліменти на утримання вагітної дружини у розмірі 15000,00 грн., починаючи стягнення з дня подання позову, і до закінчення строку вагітності.

Виходячи з змісту рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 07 квітні 2026 року у справі №947/1874/26 аліменти на утримання вагітної дружини у розмірі 15000,00 грн. були стягнути з дня подання позову, і до закінчення строку вагітності, тобто до дня народження дитини.

Таким чином, стягнення аліментів на дружину з дня народження дитини закінчено.

За таких обставин, аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, та враховуючи той факт, що відповідач є підприємцем та отримує дохід, суд прийшов до висновку про можливість останнього надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки у розмірі 10000,00 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову, а саме з 04 травня 2026 року, та до досягнення народженою дитиною трирічного віку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від судового збору позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Оскільки, позивачка у справах про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, то оплату судового збору за дві позовні вимоги в розмірі 2662,40 1211,20 грн., слід стягнути з відповідача на користь держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Керуючись ст. ст. 75,79,84 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 273, 275, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , аліменти на утримання малолітнього до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 04 травня 2026 року, та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , аліменти на її утримання, в розмірі 10000,00 грн., щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 04 травня 2026 року, та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22 серпня 2024 року, трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Допустити рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда