Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №505/2484/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 505/2484/26

№ 3-в/505/9/2026

07 жовтня 2026 року м. Подільськ

суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області Ващук О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки в оплаті штрафу,

встановила:

Постановою Подільського міськрайонного суду Одеської області 17 серпня 2026 року у справі 505/2484/26 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст.172-20 КУпАП, та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

До суду 30 вересня 2026 року надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочку виконання вказаної постанови суду строком на вісім місяців, оскільки не має можливості в установлений законом строк сплатити вказану суму одним платежем, однак може сплачувати цей штраф частинами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст.298 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову (ст.304 КУпАП).

Частиною 2 ст.301 КУпАП передбачено, що відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Згідно з п.6 ч.1 ст. 3 вказаного Закону, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, якими зокрема є й постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Отже, наведені норми пов`язують можливість розстрочення чи відстрочення виконання відповідного рішення, зокрема, у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Незважаючи на відсутність вичерпного законодавчого переліку підстав для надання відстрочки, розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, суд, керуючись критерієм настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення, у кожній конкретній справі, з врахуванням всіх особливостей ситуації, вирішує питання про їх наявність чи відсутність, а також вирішує питання про наявність чи відсутність причин, які перешкоджають виконанню рішення суду та, за своїм внутрішнім переконанням, оцінює наявні у справі докази.

Крім того, варто зазначити, що відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується в першу чергу з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Таким чином, адміністративне стягнення не має на меті лише кару, воно не має стати для особи непосильним тягарем, адже в такому разі справжня його мета не буде досягнута.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 р. у справі №759/6139/22, від 27.10.2022 р. у справі №546/526/18, від 30.11.2022 р. у справі № 379/1657/18).

Суд також звертає увагу, що попри відсутність в Кодексі України про адміністративні правопорушення положень, що безпосередньо регулюють питання розстрочення сплати штрафу, подібну можливість надає засудженим Кримінальний кодекс України.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України, з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 р. по справі № 263/10894/2020, в ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство.

До того ж, згідно з ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно зі ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

ЄСПЛ неодноразово вказував на кримінально-правовий характер адміністративних правопорушень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, під дію кримінального аспекту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підпадають порушення Правил дорожнього руху, у відношенні яких передбачено накладення штрафу чи обмеження у праві керування автомобілем («Лутц проти Німеччини» (Lutz v. Germany), п.182).

Правопорушення, передбачене ч. 3 ст.172-20 КУпАП, виходячи з критеріїв Енгеля (Engel and Others v. the Netherlands, рішення 8 червня 1976 року, заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), відноситься до «кримінальних» у розумінні ЄСПЛ.

Тобто, вказана справа про адміністративне правопорушення підпадає під дію кримінального аспекту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, становище правопорушника у справі про адміністративне правопорушення не може бути гіршим, ніж становище засудженого у кримінальній справі, оскільки протилежний підхід призвів би до порушень загальних засад справедливості судочинства та верховенства права.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що розстрочення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу не суперечить законодавству України і відповідатиме завданням здійснення судочинства на засадах справедливості та верховенства права.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочку виконання постанови суду, ОСОБА_1 зазначає про свою неспроможність, протягом встановленого законом строку, сплатити визначений судом штраф у сумі 17000 грн. та посилається на те, що немає змоги сплатити штраф одним платежем без істотного погіршення свого матеріального становища, на підтвердження зазначеного надав довідку про доходи від 23.09.2026 року №1266/ФЕС, яка містить відомості про доходи ОСОБА_1 за період з 01.05.2026 року по 31.08.2026 року за винятком аліментів.

Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи діючим військовослужбовцем, не позбавлений можливості сплатити вищезазначений штраф частинами.

З огляду на вищевикладене, з врахуванням засад гуманізму та індивідуалізації заходів примусу, а також необхідності сприяння досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 має намір виконати вказану постанову суду та сплатити визначений, призначений судом штраф, але на даний момент немає можливості сплатити всю суму штрафу одним платежем у встановлений ст.307 КУпАП строк, суд вважає за можливе розстрочити ОСОБА_1 сплату штрафу на чотири місяці, що є достатнім строком для виконання судового рішення, а тому подана ОСОБА_1 заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 23, 301, 303, 304, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.33 ЗУ «Про виконавче провадження»,-

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Подільського міськрайонного суду Одеської області 17 серпня 2026 року задовольнити частково.

Розстрочити ОСОБА_1 сплату стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), призначеного постановою Подільського міськрайонного суду Одеської області 17 серпня 2026 року, строком на 4 (чотири) місяці, з виплатою штрафу по 4250 грн. (чотири тисячі двісті п`ятдесят гривень) щомісячно, починаючи з дня набрання цією постановою законної сили.

Зобов`язати ОСОБА_1 щомісяця повідомляти суд про сплату штрафу, шляхом пред`явлення відповідного документу (квитанції) до Подільського міськрайонного суду Одеської області для долучення до матеріалів справи.

Перебіг строку давності виконання вказаної постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупинити до закінчення строку розстрочки.

Після закінчення строку, встановленого для розстрочки сплати штрафу, строк пред`явлення до примусового виконання постанови про адміністративного стягнення в виді штрафу становить три місяці.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Подільський міськрайонний суду Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Ващук