Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №501/2509/26 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 08.10.2026

Справа № 501/2509/26

2/501/2157/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

I. Виклад позиції позивача.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі позивач) 01.06.2026 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №26.10.2025-100002463 від 26.10.2025 у розмірі 40000,00 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №26.10.2025-100002463, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 5000,00 грн.

28.10.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 7000 грн.

29.10.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 8000 грн.

31.10.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 10000 грн.

02.11.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 12000 грн.

03.11.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 15000 грн.

Свої зобов`язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на момент пред`явлення позову до суду утворилась заборгованість у розмірі 40000 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000 грн., по процентам у розмірі 16850 грн., додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості – 2250 грн., відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України – 5900 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідач 23.07.2026 надав до суду відзив на позов (а.с.78-84), просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що до позову надано електронні копії, з яких неможливо встановити їх автентичність, підтвердження цілісності наданих документів та їх законної сили позивачем не надано, відсутні підстави для стягнення з відповідача комісії та неустойки, тощо.

Представник позивача 27.07.2026 надав до суду відповідь на відзив (а.с.85-97), просить суд позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обґрунтованість позовних вимог.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 01.06.2026 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.69).

Ухвалою судді від 07.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.71-72).

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 26.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №26.10.2025-100002463, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 5000,00 грн.

28.10.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 7000 грн.

29.10.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 8000 грн.

31.10.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 10000 грн.

02.11.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 12000 грн.

03.11.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 15000 грн.

Свої зобов`язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на момент пред`явлення позову до суду утворилась заборгованість у розмірі 40000 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000 грн., по процентам у розмірі 16850 грн., додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості – 2250 грн., відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України – 5900 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

V. Оцінка Суду.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що 26.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №26.10.2025-100002463, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 5000,00 грн.

28.10.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 7000 грн.

29.10.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 8000 грн.

31.10.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 10000 грн.

02.11.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 12000 грн.

03.11.2025 сторони уклади додатковий договір, яким збільшено розмірі суму кредиту до 15000 грн.

Свої зобов`язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.

Відповідно до пункту 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с.29).

Пунктом 2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) встановлено технологію (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1 кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3 позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Отже, порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами, на яких бажає укласти електронний кредитний договір, позичальник не міг перейти до наступного етапу підписання правочину.

Крім того, за змістом заявки ОСОБА_1 від 27.10.2025, яка є невід`ємною частиною договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 відповідач ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти) (а.с.32-33).

Також відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), яка є частиною електронного кредитного договору, містить підтвердження позичальника ОСОБА_1 , що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №26.10.2025-100002463 від 26.10.2025, з яким попередньо уважно ознайомився (а.с.33-34).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачем досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру кредиту, процентної ставки та інших платежів.

В обґрунтування наявності заборгованості відповідача позивачем надано розрахунок про стан заборгованості відповідача, відповідно до якої заборгованість становить 40000 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000 грн., по процентам у розмірі 16850 грн., додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості – 2250 грн., відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України – 5900 грн.

Відповідач правильність здійснення ТОВ «Споживчий центр» розрахунку невиконаного зобов`язання по тілу кредиту в розмірі 15000 грн., по процентам у розмірі 16850 грн. не спростував, тому в цій частині вимоги позову є обґрунтовані та підлягають задоволенню

Разом з тим, вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості комісії за обслуговування кредитної заборгованості – 2250 грн., відсотків, суд зазначає наступне.

Згідно п.8 Заявки до кредитного договору (далі Договору) комісія, пов`язана з наданням кредиту складає 5% від суми кредиту та становить 250 грн. нараховується кредитором у день видачі кредиту, тощо.

Разом з тим, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим згідно ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, при цьому, розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Оскільки позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг, пов`язаних із наданням кредиту та їх вартості і оплатності, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості – 2250 грн., є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на вище наведене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків нарахованих по ст.625 ЦК України - 5900 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У даній справі, встановлено, що позивач (позикодавець) просив стягнути з позичальника заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України під час дії в Україні воєнного стану.

Отже, відповідно до вимог закону такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем, а отже у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідно платіжної інструкції № СЦ00106561 від 19.05.2026 (а.с.1) позивачем сплачено 2662,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2119,93 грн. (31850/40000) х 2662,40.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-282 Цивільного-процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 530, 623, 624, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним заборгованість за кредитним договором №26.10.2025-100002463 від 26.10.2025 у розмірі 31850 грн. та судовий збір у розмірі 2119,93 грн.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко