Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №501/2416/26 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 08.10.2026

Справа № 501/2416/26

2/501/2092/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеського району Одеської області цивільну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

Через систему «Електронний суд» представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі позивач) 25.05.2026 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 24959,72 грн., з яких сума кредиту 5800 грн., сума процентів за користування кредитом 10272.38 грн., нараховані позивачем проценти за 77 календарних днів 8887,34 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 16.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір №6188283 про надання споживчого кредиту, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 5800 грн. зі строком кредиту 360 днів, датою повернення кредиту є 11.12.2023.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором №6188283 виконало, надало відповідачу кредит у сумі 5800,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

25.09.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу за №25.09./23-Ф, згідно умов якого клієнт первісний кредитор відступив фактору - позивачу права грошової вимоги за кредитним договором №6188283 від 16.12.2022.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає суму заборгованості в розмірі 24959,72 грн., з яких сума кредиту 5800 грн., сума процентів за користування кредитом 10272.38 грн., нараховані позивачем проценти за 77 календарних днів 8887,34 грн.

Порушення відповідачем зобов`язань по укладеному кредитному договору щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення позивача» до суду з відповідним позовом.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 26.05.2026 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.91).

Ухвалою судді від 17.06.2026 відкрито провадження у справі без виклику сторін у справі (а.с.93-94).

Відповідач відзив або заперечення на позов до суду не надав та в судове засідання не з`явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання на його адресу судової повістки про виклик до суду, проте конверт повернувся з відміткою: «відсутній за вказаною адресою» (а.с.96), а тому на підставі ст.128-130 Цивільного-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Частиною 8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 16.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір №6188283 про надання споживчого кредиту, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 5800 грн. зі строком кредиту 360 днів, датою повернення кредиту є 11.12.2023.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором №6188283 виконало, надало відповідачу кредит у сумі 5800,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

25.09.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу за №25.09./23-Ф, згідно умов якого клієнт первісний кредитор відступив фактору - позивачу права грошової вимоги за кредитним договором №6188283 від 16.12.2022.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає суму заборгованості в розмірі 24959,72 грн., з яких сума кредиту 5800 грн., сума процентів за користування кредитом 10272.38 грн., нараховані позивачем проценти за 77 календарних днів 8887,34 грн.

ІV. Оцінка Суду.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положенням статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до частини першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір №6188283 про надання споживчого кредиту, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 5800 грн. зі строком кредиту 360 днів, датою повернення кредиту є 11.12.2023.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором №6188283 виконало, надало відповідачу кредит у сумі 5800,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

25.09.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу за №25.09./23-Ф, згідно умов якого клієнт первісний кредитор відступив фактору - позивачу права грошової вимоги за кредитним договором №6188283 від 16.12.2022.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає суму заборгованості в розмірі 24959,72 грн., з яких сума кредиту 5800 грн., сума процентів за користування кредитом 10272.38 грн., нараховані позивачем проценти за 77 календарних днів 8887,34 грн.

Відповідач правильність здійснення позивачем розрахунку невиконаного зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не спростував.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та стягнення з відповідача на користь позивача суми кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, підтвердженого вищевказаними письмовими доказами і таким, що підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідної платіжної інструкції №5481 від 18.05.2026 (а.с.1) позивачем при подачі позову сплачено 2662,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.

На підтвердження понесених судових витрат по даній справі представник позивача разом з позовною заявою надав суду копії договору про надання правничої допомоги, акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги, тощо.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають судові витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень.

Керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 89, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) суму заборгованості в розмірі 24959,72 грн., з яких сума кредиту 5800 грн., сума процентів за користування кредитом 10272.38 грн., нараховані позивачем проценти за 77 календарних днів 8887,34 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Чорноморського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко